Ольга Герасим'юк: «Путін не простить Януковича»

У.Т.: Як ви схарактеризуєте післявиборчу ситуацію в Росії? Чи не бояться росіяни репресій, беручи до уваги арешти учасників демонстрацій у Москві та Санкт-Петербурзі, що відбулися відразу після оголошення перемоги Путіна?

– Післявиборча ситуація в Росіі, на мій погляд, є продовженням передвиборчої, точніше кажучи, міжвиборчої. У період між виборами в Думу та на посаду президента країна дала знати на всіх своїх просторах, що вона вже не та, на яку розраховував режим. Не здається мені, що затримання мітингувальників посилює страх, це радше поглиблює зневагу до режиму й нелюбов до старого-нового лідера, який, певне, й сам у депресії. Його сльоза, яку він пустив, виступаючи на Манежній площі після завершення голосування, видала, що він нервує, та й перемога його нервова та суєтна. Ситуація в Росії така, що на думку такого нового народу доведеться зважати, позаяк його вже не запакуєш до автозаків. Надто багато нелюбові відчув переможець.

У. Т.: Яке враження справляють на вас нові лідери опозиції, зокрема Алєксєй Навальний та Міхаіл Прохоров, який щойно пообіцяв у своєму блозі в живому журналі «впритул зайнятися політикою» та створити нову політичну силу ?

– Навального знову затримали на площі вчора ввечері... Загалом він цікавий персонаж сучасної Росіі. Його часом називають «етнічним націоналістом», він має добрий гумор, старі політики від опозиціі ревнують до нього, тому що Навальний може стати лідером команди, яка колись здобуде владу. Він прагне, попри те, що блогер і з'являється на сторінках глянцю, не прив'язувати свій бренд до «розлютованих громадян» і «креативного класу», а позиціонувати себе більш народним. Це нетиповий для Росіі політик. Його виступи мають відтінок продуманості, тому до нього дехто ставиться з недовірою: а чи не проект він чийсь? Навальний має шанс стати одним із перших лідерів у вакуумі, що наразі зяє в опозиційних лавах. Прохоров справді збирається створити партію. Я була на зустрічі з ним і думала про те, що він точно набере голоси тих, хто не має за кого голосувати із запропонованого меню. Він не представляє опозицію, що вийшла на площі, хоч і прийшов учора на Пушкінську. Він дуже багатий і не приховує своїх зв'язків з урядом. Як політик невиразний і нехаризматичний. Недарма говорять лише про його дуже високий зріст і відсутність дружини, адже більше нема про що.

У. Т.: Як часто в розмовах з росіянами порушується помаранчева тема? Якої думки ваші російські співрозмовники про Україну та уроки Помаранчевої революції? 

– Помаранчева «чума» й «зараза» – це постійна тема останніх місяців у дискусіях, шоу, в закликах влади «умєрєть под Москвой» і не дати їй поширитися Росією. Українські уроки аналізують, до них повсякчас повертаються й на них посилаються. Але Росія не Україна. В її верхніх ешелонах багато грошей і наразі чимало природних ресурсів, завдяки яким вона має силу, безкрайню силу. У кожному суб'єкті федерації своя ситуація. Росія прожила 12 років під Путіним, а це позначилося на країні, вона має високоорганізований мозок – інтелектуальні еліти, що вже засвідчила свою незгоду з усім вищенаведеним, в ній сформувався «креативний клас», та має свій шлях. Але на вході до клубу, де відбувалася артова імпреза, мені сказали: «Добро пожаловать, нам нужны оранжевые люди!..» Це до того, що наша ідея жива. Однак, як написав один росіянин, «на Майдане отбирали власть, а на Болотной стоят за институты...» Росія йде власним шляхом

У. Т.: Як, на вашу думку, розвиватимуться українсько-російські відносини найближчим часом? Експерти вважають,  що Путін якомога швидше почне затягувати Україну до Митного Союзу.

– Відносини між Україною та Росією залишатимуться так само важкими. Підстави для інших підходів не виникли. Росія на порозі багатьох змін. Втримати цю імперію цілою – неабиякий виклик для ВВП. А тут іще ми, на яких уже таку кількість засобів витрачено, докладено зусиль і заведено технологій. Путін не простить Януковича. ВВП нервує, а в нервах немає тверезості. Янукович потрапив у пастку. А в цьому стані немає рятівного вибору, крім як здатися. Чи дасть йому здатися суспільство – ось у чім річ. Це питання й того, куди прямує далі Україна з її безгрошів'ям, втратою зовнішніх друзів, так і не визрілими демократичними основами? Ми, як і до виборів у Росії, перебуваємо на тій самій точці, де наша влада пришвартувала свою яхту в стразах...

tyzhden