Тези після вчорашніх подій у Києві

Вчора були три акції:
1. Продовження Акції голодування «чорнобильців» в Маріїнському парку навпроти Кабміну
2. Акція «Переоблік» з боку «Вперед» існуючій владі не тільки в Києві, але й і в регіонах
3. Мітинг біля Майдану на Хрещатику, присвячений 20-иріччя Референдуму про незалежність та виборам президента незалежної Української держави.

В усіх цих акціях досить багато сумного – але зростання протесту народу – явне. Шкода, що при цьому відстає осмислення подій. Але це – цілком природне та передбачуване явище.

Наша справа – тверезо дивитися не лише на плинність подій, але й торкатися самої їх суті.
Отже, спостереження доводять, що ряд акцій, незважаючи їх популярність не мають на сьогодні ніякого сенсу, інші необхідні, але більшістю людей ще не усвідомлюються.

1. Отже – є багато проектів мирного переходу до демократичного ладу – але на сьогодні жодного мирного виходу з тоталітарної системи не проглядається. Із золотого унітазу можливо пересісти лише на парашу. Без варіантів. Тому опір влади народу буде відчайдушний. Подивимося на Південну Осетію, там пишеться завтрашня історія України.

2. Влада Януковича НІКОЛИ добровільно не відпустить Юлію Тимошенко із в’язниці. Теж без варіантів. Тому її та Юрія Луценка треба ВИЗВОЛЯТИ. Вони – не ув’язнені, а полонені, заручники диктатури. Вони можуть лише взяти в полон нових кращих опозиціонерів

3. Боротьба з диктатурою неможлива доти, поки ми не позбудемося з власних лав безумців, провокаторів та мнимих союзників. У першу чергу – парламентських «тушок».

4. У першу чергу ми повинні виграти інформаційну війну – особливо у так званих «об’єктивних» інтелектуалів на службі влади. Ми надрукували списки тушок. Час друкувати списки явних та прихованих союзників диктатури у ЗМІ

5. Дії опозиції обмежені у часі: бажано повалити диктатуру ДО початку голосування та підрахунку голосів. Це – до 28 жовтня 2012 року

6. Диктатура поглинула усіх своїх союзників, тому вона консолідована навколо Януковича. Опозиції теж треба мати єдиного лідера та єдину опозиційну організацію. Це, безумовно, «Батьківщина» та Юлія Тимошенко. Але партію треба очистити та реформувати «на ходу».
Важко, але необхідно. «Інші» - не об’єднуються, а лише приєднуються

7. Потрібно не лише позбутися тушок, безумців та провокаторів, але й нейтралізувати силовиків Януковича. Нам потрібна не так пряма підтримка, як саботаж при виконанні репресивних наказів, ігнорування наказів. Цеп силовиків потрібно проривати – але спочатку знаходити тих, хто САМ цей цеп розімкне.
Ідеал: диктатора позбавити збройної охорони.

8. Проте до того часу треба розглядати силовиків як служителів диктатури, а не власних співгромадян. Вони – нам чужі, якщо служать кримінальній владі. Гасло «міліція з народом!» тимчасово треба зняти – але роблячи усе, що це було.

9. Не треба надіятися навіть на афганців – вони, як звичайні громадяни, поділені по ідеологічним, політичним ознакам і не мають рис консолідованої дисциплінованої сили. Військові завжди сильні ЛИШЕ при зовнішньому політичному керівництві. Але для цього сама політична сила повинна бути консолідованою та дисциплінованою.

10. Якщо влада захопила та тримає заручників та полонених – ми в принципі не можемо мирно співіснувати з такою владою – тим більше, що вона не користується підтримкою народу майже в усіх регіонах України.
11. Ми для перемоги повинні забути, що ми підприємці, афганці, чорнобильці, наймані працівники. Ми усі – громадяни України, яку окупувала тоталітарна кримінальна влада. Від якої нас повинні звільнити саме українські громадяни, не ділячи себе на певні верстви.
Бо у нас лише один вибір: або держава-притон – або нормальна європейська демократична держава. Цей нічний загальноукраїнський кошмар повинен припинитися.

С.О.
http://svetiteni.com.ua