Баганець: Пред’явлене Ю.Луценку обвинувачення не підтверджується

Пред’явлене моєму підзахисному обвинувачення не підтверджується наявними у справі матеріалами досудового слідства. По епізоду № 1 Вивченими матеріалами кримінальної справи не підтверджується пред’явлене обвинувачення Луценку Ю.В. в частині заволодіння бюджетними коштами у зговорі з Приступлюком Л.В. Так, органами досудового слідства Луценко Ю.В. обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні за попередньою змовою з Приступлюком Л.В. бюджетними коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем Міністра внутрішніх справ України на загальну суму 238728,47 грн., у тому числі: 139646,06 грн., як різниця між отриманим в МВС України грошовим забезпеченням Приступлюка Л.В. та тим грошовим забезпеченням, яке Приступлюк Л.В., начебто, повинен був отримувати згідно фактично виконуваної роботи, 27739,47 грн. – як вихідна допомога та 71 342, 94 грн. – як пенсія за вислугу років. Нами встановлено повну невідповідність пред’явленого обвинувачення зібраним матеріалам досудового слідства, по даному епізоду, що свідчить про його неповноту, зокрема в матеріалах кримінальної справи немає ніяких даних про те, що саме дії Луценка Ю.В. явились необхідною умовою, без яких не було б інкримінованих йому таких наслідків. Більш того, слідством достовірно не встановлено, між діями (чи бездіяльністю) яких саме осіб, як в органах МВС, так і за їх межами, є прямий причинний зв’язок з наслідками, що настали у вигляді прямих матеріальних збитків на вищезазначену суму. Про явну надуманість пред’явленого обвинувачення за ст. 191 КК України свідчить і той факт, що Луценко Ю.В. із зазначеної суми не присвоїв жодної копійки. Є фактично сфабрикованим обвинувачення і в тій частині, що Луценко Ю.В., начебто, виходячи із більш високого грошового забезпечення оперативних працівників міністерства, вирішив призначити Приступлюка Л.В. на посаду оперуповноваженого. Зазначений висновок слідчого не підтверджений будь-якими матеріалами кримінальної справи. Не враховано слідчим і той факт, що всі призначення Приступлюка Л.В. на посади, які він займав в МВС України, відбувалось за попереднім поданням та погодженням з його прямими керівниками або на підставі рішення колегіального органу. Про однобічність та необ’єктивність досудового слідства, проведеного по кримінальній справі слідчим Генеральної прокуратури України, свідчить і відсутність перевірок з його боку доводів як Луценка Ю.В., так і інших осіб, які доводять невинуватість Луценка Ю.В. у інкримінованих йому злочинах. Зокрема, про відсутність умислу Ю.Луценка на надання переваг Приступлюку Л.В. свідчить той факт, що водії міністра МВСУ завжди були працівниками оперативних підрозділів, у зв’язку з чим, працівники кадрового підрозділу центрального апарату МВС, керувались практикою, раніше, ще до Юрія Луценко, заведеною в центральному апараті МВС України. На думку науковців в галузі кримінального права, розповсюджена попередня практика призначення водіїв для керівництва МВС із числа оперативних працівників, а також звернення до Кабінету Міністрів України за дозволами на зарахування стажу роботи на вільнонайманих посадах до вислуги років, нівелює ці дії, як суспільно-небезпечні, які не можуть визнаватись злочином відповідно до ст. 11 КК України. Про абсолютну надуманість звинувачення Луценка Ю.В., в тому числі і по даному епізоду, свідчать хоча б такі вислови слідчого в постанові про притягнення в якості обвинуваченого: - «Відразу після повторного призначення 18.12.2007р. на посаду Міністра, Луценко Ю.В. і Приступлюк Л.В. вирішили продовжити злочинну діяльність, пов’язану із заволодінням державними коштами»; - «В один із днів, приблизно в жовтні 2008 року, Луценко Ю.В. і Приступлюк Л.В. прийняли спільне рішення про вчинення додаткових протиправних дій, спрямованих на збільшення вислуги років...», так як не тільки обидва підсудні такі факти заперечують, але і інших підтверджуючих даних про це немає в матеріалах кримінальної справи. Не знайшли в матеріалах справи свого підтвердження висновки слідчого про особисту вказівку Луценка Ю.В. на підготовку наказів щодо проходження служби Приступлюком Л.В. та його грошового забезпечення, бо нічим і ніким не підтверджені, а є черговою, вибачте, «фантазією» слідчого. Далі, в обвинуваченні слідчий зазначає, що Луценко Ю.В., продовжуючи діяти протиправно, з вказаною вище метою, на своєму робочому місці, підписав підготовлені за його особистою вказівкою накази, що стосувались проходження служби Приступлюком Л.В. та його грошового забезпечення. При цьому, слід мати на увазі, що всі накази, які підписані Міністром Луценком Ю.В., були підготовлені та погоджені відповідальними працівниками МВС, тобто службовими особами, які, відповідно до Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 р. №1153, своїми візами на проектах наказів засвідчували як їх відповідність діючому законодавству, так і доцільність цих документів. В той же час, органом досудового слідства не призначене, а відповідно і не було проведене, службове розслідування в МВС України щодо осіб, які готували та візували подані на підпис Міністру Луценку Ю.В. накази, що стосуються проходження служби та заохочення Приступлюка Л.В., на предмет відповідності їх дій діючому законодавству. Матеріали такого службового розслідування не долучені до кримінальної справи. Також, на нашу думку, Луценку Ю.В. абсолютно безпідставно інкримінується частина сум, начебто, викрадених грошових коштів, які незаконно отримав Приступлюк Л.В. в той час, коли Луценко Ю.В. вже не працював Міністром внутрішніх справ України (з 01.12.2006р. по 07.03.2007р.), але зазначене питання під час досудового слідства, в силу його однобічності, взагалі не досліджувалось. Органом досудового слідства не призначені та до матеріалів кримінальної справи не долучені матеріали службової перевірки в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві з приводу незаконного призначення пенсії Приступлюку Л.В. на предмет відповідності дій його працівників вимогам діючого на той час законодавства, хоча вони були зобов’язані перевірити правомірність її нарахування та виплати. По епізоду № 2 Як вбачається з вивчених матеріалів кримінальної справи, досудовим слідством Луценку Ю.В. безпідставно інкримінується співучасть у незаконному заволодінні квартирою, яку, за рішенням органу місцевого самоврядування, одержав Приступлюк Л.В. Так, слідством не враховано, що згідно пунктів 6 і 10 ч.1 ст. 15 Житлового кодексу України, виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад у межах і в порядку, встановлених законодавством, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52 цього Кодексу), а також видають ордери на жилі приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141). У зв’язку з цим, від дій Луценка Ю.В., як Міністра внутрішніх справ України, щодо визнання в наказі за Приступлюком Л.В. першочергового права на житло, на підставі абз. 2 п.39 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм приміщень в Українській РСР (як іншому працівнику з урахуванням його трудового внеску), не настало жодних шкідливих наслідків. Більш того, зазначені дії Луценко Ю.В. не мають не тільки прямого причинного зв’язку із одержанням Приступлюком Л.В. даної квартири, а тим більше - з її приватизацією, до чого Луценко Ю.В. не мав жодного відношення, в т.ч. і з використанням службового становища. Досудовим слідством під час розслідування справи також не призначена службова перевірка відносно працівників Печерської райдержадміністрації м. Києва щодо законності їх дій при приватизації квартири Приступлюком Л.В., у зв’язку з чим, ці матеріали до справи не долучені. По епізоду № 3 Також не підтверджується матеріалами кримінальної справи обвинувачення Луценка Ю.В. по епізоду, так званого, зловживання владою Луценком Ю.В., Тарасенком В.І. та Павлєновим O.K., яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам і інтересам Давиденка В.О. Так, із матеріалів кримінальної справи вбачається, що Департаментом карного розшуку МВС України (далі ДКР МВС України) з 2007 року велась оперативно-розшукова справа, заведена за фактом посягання на життя кандидата в Президенти України Ющенка В.А. шляхом, начебто, спроби отруєння останнього у вересні 2004 року. Тобто, оперативно-розшукова справа заводилась на підставі п.1 ч.1 ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року № 2135-XII (зі змінами та доповненнями), а саме для перевірки на причетність до вже вчиненого невстановленими особами злочину по оперативно-розшуковій справі (надалі ОРС), категорії «Злочин», № 109/07. Відповідно ж до п.1 ч.1 статті 9-1 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукові справи щодо невстановлених осіб, які готують або вчинили злочин, а також осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, ведуться до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку. Таким чином, на день інкримінування Луценку Ю.В. злочину по цьому епізоду не закінчився передбачений законодавством термін ведення ОРС за фактом посягання на життя державного діяча Ющенка В.А., категорії «Злочин», № 109/07. В той же час, слідчими Генеральної прокуратури України безпідставно в обвинуваченні Луценка Ю.В. зазначається, що оперативно-розшукова справа, начебто, велась відносно Давиденка В.О, як «на особу, яка вчинила злочин», хоча це регулюється п.п. 2.1 ч.1 ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», тобто зовсім іншою нормою названого закону. Більше того, за показаннями свідка Євдокимова В.М., постанова про заведення ОРС відносно особи в рамках ОРС «Злочин» не мала ніяких правових наслідків, така постанова не передбачена жодним документом, що регламентує роботу в рамках ОРС категорії «Злочин». Однак, органом слідства вказані показання не перевірені та їм не надана відповідна оцінка. Враховуючи викладене, обмеження конституційних прав Давиденка В.О. відбувалось у передбачений законом спосіб, після заведення оперативно-розшукової справи (надалі ОРС) № 109/07, а не після заведення окремої оперативно-розшукової справи відносно нього, що не передбачено законом. Непідтвердженим матеріалами кримінальної справи є посилання слідчого в постанові про притягнення Луценка Ю.В. як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 364 ч. 3 КК України, про те, що Луценку Ю.В. було достовірно відомо про факт закриття 04.08.09 р. оперативно-розшукової справи відносно Давиденка В.О. Разом з тим, жодних доказів про це в матеріалах справи немає. Також не відповідає дійсності твердження органу слідства про те, що оперативно – розшукова справа №109/07 за фактом посягання на життя державного діяча Ющенка В.А. перебувала на особистому контролі Міністра Луценка Ю.В., оскільки, згідно показань свідків Трояна Є.В., Євдокимова В.М., Паскала В.Ф., Коляди В.П., обвинувачених Тарасенка В.І. та Павлєнова О.К., стан ведення вказаної справи та їх результати жодного разу Луценку Ю.В. не доповідалися, жодних вказівок щодо проведення окремих оперативно-розшукових заходів у справі Луценко Ю.В. їм не давав. Будь-які документи, які б підтверджували наведений слідством факт, в матеріалах справи відсутні. Крім того, в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані про те, що Луценко Ю.В., затверджуючи постанову від 06.08.09 р. про продовження строків ведення ОРС щодо Давиденка В.О. до 18 місяців, бажав догодити чинному на той час Президенту України Ющенку В.А. та керувався не інтересами служби, а особистими інтересами, почуттям кар’єризму, бажанням забезпечити позитивну оцінку роботи МВС України по розкриттю злочину. Ці твердження органу слідства, більше того, суперечать загальновідомій позиції Луценка Ю.В. протягом 2008-2009 р.р. по відношенню до колишнього Президента України Ющенка В.А., так як він, виступаючи в засобах масової інформації, в той же час постійно критикував його діяльність і знаходився із останнім у неприязних стосунках. Також, не відповідають дійсності твердження слідства про те, що факт продовження Луценко Ю.В. термінів ведення ОРС щодо Давиденка В.О дав можливість працівникам ДКР МВС України Павлєнову О.К. та Тарасенку В.І. незаконно проводити оперативно-розшукові заходи щодо Давиденка В.О. По-перше, оперативно-розшукові заходи відносно Давиденка В.О., в тому числі в період з 06.08.09 р. по 02.02.10 р., проводилися в межах оперативно-розшукової справи категорії «Злочин» № 109/07 від 20.07.09 р., а не окремо взятої оперативно-розшукової справи щодо Давиденка В.О., про що вказано вище. По-друге, подання ДКР МВС України щодо отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних заходів, що тимчасово обмежували права Давиденка В.О., перевірялися на предмет додержання вимог чинного законодавства та погоджувалися Генеральною прокуратурою України. По-третє, оперативно-розшукові заходи із застосуванням технічних заходів, що тимчасово обмежували права Давиденка В.О., проводилися на підставі рішень Апеляційного суду м. Києва, який оцінював законність підстав проведення таких заходів під час дачі відповідних дозволів. По-четверте, вказані заходи щодо Давиденка В.О. проводилися по завданнях не тільки Павлєнова О.К., погоджених Тарасенком В.І., а й по завданнях співробітника ДКР МВС України Трояна Є.В., рішення відносно законності його таких дій слідчим чомусь не приймалося. Більше того, досудовим слідством не встановлено достовірно, кому саме завдана істотна шкода охоронюваним конституційним правам і свободам внаслідок проведення названих оперативно-розшукових заходів. По епізоду 4 Мій підзахисний - Юрій Луценко слідчими Генеральної прокуратури України також обвинувачується в перевищенні службових повноважень, які начебто «спричинили тяжкі наслідки державним інтересам» (хоча такий термін в КК України взагалі відсутній) у вигляді збитків на загальну суму 609720 грн., які начебто мали місце при проведенні урочистих заходів з нагоди відзначення 17-ї та 18-ї річниці Дня міліції в 2008 та 2009 роках. Незважаючи на те, що у затверджених Луценком Ю.В. Планах основних заходів МВС України у 2008 і 2009 роках та Програмах заходів МВС України з нагоди відзначення 17-ї та 18-ї річниць Дня міліції мова йде про підготовку та проведення урочистостей з нагоди відзначення Дня міліції, орган досудового слідства з невідомих причин та невмотивовано неодноразово стверджує, що заходи з нагоди 17-ї та 18-ї річниць Дня міліції були святковими і про це Луценку Ю.В. нібито було достовірно відомо. Надуманими є обвинувачення Луценка Ю.В. і в тому, що він, при цьому, діяв умисно, з особистих інтересів, невірно розуміючи інтереси служби, бажаючи задовольнити особисті амбіції та створити особистий імідж, усвідомлюючи протиправність своїх дій та перевищення службових повноважень, в порушення вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 943 від 22.10.2008. Про які протиправні дії Луценка Ю.В. може йти мова, коли він був зобов’язаний керуватися актами Президента України, зокрема Указом Президента України від 17.11.1992 р. № 567/92 «Про день міліції», яким передбачено саме відзначення Дня міліції та проведення у цей день урочистих заходів. Тому не зрозуміло, на підставі яких саме матеріалів справи орган досудового слідства прийшов до висновку про те, що Луценко Ю.В. усвідомлював саме факт святкування Дня міліції і порушення ним, в зв’язку з цим, вимог вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України. Особливої уваги заслуговує наведений слідчим у постанові про притягнення як обвинуваченого та обвинувальному висновку факт, що в 2009 році перерахування коштів на адресу Національного палацу мистецтв «Україна» не відбулося у зв’язку з проведенням у грудні 2009 року Державним казначейством України видатків лише за захищеними статтями Державного бюджету України. До речі, із матеріалів справи навіть не видно, чи були взагалі перераховані державним казначейством України зазначені кошти за надані послуги, чи ні, від чого теж залежить доведеність факту заподіяння майнової шкоди державі. Більше того, слідчий сам фактично визнав, що дії Луценка Ю.В., які виразилися у затвердженні Планів заходів та відповідних Програм не могли призвести до спричинення прямих матеріальних збитків державі в особі Міністерства внутрішніх справ України, бо кінцеве рішення щодо перерахування бюджетних коштів приймав не Міністр внутрішніх справ, а як мінімум – керівник департаменту фінансового забезпечення, а потім і Державне казначейство України, на яке, згідно до ч.1 п.3 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-III (діючого на той час), було покладено обов’язки контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів. Тому, пред’явлення Луценку Ю.В. обвинувачення в цій частині суперечить вимогам ст. 106 Конституції України, згідно з якою Президент України на основі та на виконання Конституції та законів України видає укази, які є обов’язковими до виконання на території України. Таким чином, слідчим Генеральної прокуратури України при обвинуваченні мого підзахисного – Юрія Луценка, взагалі не дотримано одного з найважливіших принципів кримінального права України - принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання, який вимагає, щоб кримінальна відповідальність і призначення покарання були максимально конкретизовані, індивідуалізовані, виходячи із конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного. Вищезазначена однобічність та неповнота досудового слідства у справі по обвинуваченню Луценка Юрія Віталійовича не може бути усунена в судовому засіданні.

Джерело: "Народна самооборона"
http://www.nso.org.ua/ua/news/8855

============


Як відомо, клопотання захистника О.Баганьця було відхилено судом. Більше того, суддя Вовк заборонив теле та відеофіксацію судового засідання. Більше того, журналістів не допускають на друге поспіль судове засідання. Сьогодні із зали суду був видалений Юрій Луценко через те, що він намагався скористатися своїм правом зробити заяву.