Дешевше тільки задарма

Фонд держмайна України потихеньку збув свою частку в черговому ЗАТ. Цього разу він позбувся 34,34-відсоткової частки в ЗАТ «ЕКОСТАНДАРТ» (це — київська Дарницька ТЕЦ). Уступив він її (продажем це дійство назвати можна з натяжкою) аж за 30,37 млн. грн.

Нагадаємо, йдеться про успішний енергобізнес, який забезпечує теплом приблизно третину київського Лівобережжя, в районі нинішньої і майбутньої житлової забудови.

Якщо перерахувати отримані гроші на кіловат установленої потужності, то „державний“ кіловат установленої потужності оцінили аж в 69 дол. Це в 2,3 разу менше, аніж аналогічний в „Київенерго“, і в 1,5 разу нижче, ніж ринок оцінює потужності розташованої далеко за містом Трипільської ТЕС.

Про таку нудну річ, як продаж великих пакетів акцій з націнкою, взагалі не згадуватимемо. Про земельні ділянки в районі метро, які за майбутньої реконструкції станції будуть гектарами вивільнятися, теж промовчимо.

Навіть „Донбасенерго“, з якого кілька років тому вивели основні активи, і то коштує значно дорожче. Причому все це прикидки — на самісінькому дні ринку, коли капіталізація енергоактивів впала приблизно втричі. Через пару років усе це коштуватиме на порядок дорожче.

Постає запитання — навіщо її взагалі потрібно було продавати зараз? 30 млн. грн. абсолютно не рятують ФДМ, який у черговий раз провалив план приватизації. За плану 6,35 млрд. грн. він нашкріб від продажів щось близько мільярда, або менше 15%.

Причому остання цифра вже має сліди глибокої корекції: адже спочатку планували надходження до бюджету 10,3 млрд. грн.

У даному разі не проходить навіть пояснення, що на Фонд держмайна хтось сильно політично натиснув. Сама теплоелектростанція з 2006 року контролюється парою дружніх офшорок групи „ТехНова“, за якими стоять колишній депутат від „НУ—НС“ Анатолій Шкрібляк і колишній житель Росії Олег Яковенко.

Втім, у ФДМ напевно обурено скажуть, що все чудово і акції продано аж на 7% дорожче від номіналу, що на тлі осіннього продажу ЗАТ „Сєверодонецький азот“ просто блиск.

Нагадаємо, після „непростих переговорів“ (слова голови ФДМ Олександра Рябченка) в листопаді минулого року пакет акцій „Азоту“ таємно збули на 30% нижче від номінальної вартості. Хто дозволив такий дисконт, незрозуміло досі. Операція була настільки слизькою, що ФДМ знадобилося майже півтора місяця, щоб вичавити із себе офіційне визнання вторгованої суми.

Та й зараз фонд зайвий раз продемонстрував своє невідбутне бажання продавати об’єкти в рази дешевше від ринкових цін.

Окреме питання про оцінювання майна. В Україні вже накопичено вельми пристойний досвід ринкових продажів бізнесменами своїх активів. Методів оцінювання досить багато, але загалом танцюють від річного обороту. До кризи працювала формула „успішний заводик — три річні обороти“. Зараз ціни впали у тричі-учетверо, тобто приблизно до обороту за 9—12 місяців.

Однак, за версією ФДМ і його героїчного оцінювача, бізнес столичних енергетиків коштує… 1,5 місяця роботи, тобто вшестеро дешевше. Оркестр грає туш, всі усміхаються. ФДМ знову „подарував“ акціонерам понад сотню мільйончиків.

Хоча нічого нового. При приватизації шахт „Укррудпрому“ був напіванекдотичний випадок: об’єкт бадьоро оцінили. При цьому на ринку була пропозиція за ціною втричі вищою. Її, звісно, проігнорували, оцінювач теж отримав правильний результат.

Да и сейчас фонд лишний раз продемонстрировал свое неизбывное желание продавать объекты в разы дешевле рыночных цен. Ігор Маскалевич «Дзеркало тижня. Україна» №2, 21 Січень 2011 http://www.dt.ua/newspaper/articles/73722#article