Громада по-українські. Хвіст виляє собакою.

Вони (органи влади) кажуть : Треба надавати найбільше повноважень на місця. Ми (український народ, територіальні громади) зауважуємо : Ви спочатку візьміть ці повноваження у нас. 

Інна Плотнікова, ГО "Самоврядна громада"

 Відразу ж зауважу, що в цій серії статей будемо користуватися лише Конституцією України та Європейською хартією місцевого самоврядування. Оскільки закони, які наприймала Верховна Рада України є суперечливими та такими, що по своєму духу багато в чому нівелюють Конституцію України. Метою цієї серії є спроба подати складний і навмисне заплутаний чиновниками і судами матеріал доступною простою мовою з найменшим застосуванням термінів та незрозумілих визначень. Оскільки пам’ятаємо: терміни і складність подачі матеріалу – це змова, зброя чиновництва проти простих громадян.

Це дозволяє нам сама Конституція, згідно ст. 8 якої, конституційні норми є нормами прямої дії, а згідно ст. 9 Конституції - Європейська хартія місцевого самоврядування є частиною національного законодавства України.

Також вкажемо на те, що при тлумаченні Конституційних норм будемо перш за все виходити не з її букви, а з її духу –справжньої мети Конституції – благоденствія людини, громадянина, що проживає на території держави Україна.

 Велика біда нашого народу, що він не знає своїх прав, не вміє читати та розуміти норми  Конституції України у системному зв’язку між собою.

Проте, не станемо в цьому дорікати народу, адже більшість суддів та чиновництва демонструють повну нездатність такого, що вже говорити про простих громадян.

Впевнений у тому, що демонструють, тому що насправді вони розуміють: якщо показати народу справжній зміст Конституції України, то є вірогідність втратити можливість й надалі  дурити та обдирати український народ – справжню владу і реального власника національного багатства в Україні.

Так, згідно ст. 5 Конституції України лише ми з вами, український народ, є єдиним джерелом влади в Україні і це наше право влади не може бути узурповане ні державою, ні її органами.

Насправді, воно узурповане державою та її органами протягом 20 з лишнім років.

Держава Україна – це перш за все територія (ст. 2 Конституції) на якій проживає український народ, який є власником землі, надр та інших природних ресурсів (ст. 13 Конституції). Кожен громадянин має право  користуватися природними об'єктами права власності народу.

Отже, кожен громадянин України є власником частини власності українського народу, іншими словами співвласником національного багатства (всіх нагромаджених суспільством духовних та матеріальних благ).

 Як же реалізувати право кожного громадянина як співвласника на право власності українського народу?

Для цього Конституція передбачає діяльність територіальних громад-власників. Зокрема ст. 7 гарантує і визнає в Україні місцеве самоврядування, що є, згідно ст. 140 є правом територіальної громади - жителів села, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Ті, хто не бажає правильного розуміння українським народом цієї норми, не бажають тлумачити її у системному нерозривному зв’язку з цитованою вище ст. 13 Конституції. Оскільки саме таке прочитання Конституції покаже, що територіальна громада – це  об’єднання не лише жителів-громадян, а й частини власності українського народу – майна, що знаходиться на цій території – землі, річок, озер тощо.

І це що вперто приховується від українського народу.

Отже, Україна має багатство, власником якого є український народ, а український народ здійснює повноваження власника через об’єднання громадян (кожного співвласника національного багатства) у територіальні громади, сукупність яких складає державу України.

А тепер пригадуємо, що основним джерелом влади є народ (ст. 5), який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Проте, органи влади «забули», що їх «влада» не виникає з повітря,  а надається їм українським народом (сувереном), який діє через територіальні громади, як об’єднання громадян-співвласників майна українського народу на певній території.

Отже, з усього вказаного вище випливають висновки:

1. Влада належить українському народу, а не органам влади. Органи влади лише ретранслюють волю суверена – українського народу.

2. Влада українського народу структурована «громадянин-територіальна громада-український народ», де: громадянин – співвласник багатства України, територіальна громада – об’єднання громадян та співвласників багатства України на певній території, український народ – суверен, якому належить верховна влада.

Тобто влада суверена (українського народу) формується через здійснення громадянами через територіальні громади правомочностей власника багатств України (національного багатства). 

А якщо взагалі по-простому, то виходить, що в нас хвіст (органи державної влади) виляє собакою (українським народом, як сувереном), що само по собі є нонсенсом. 

Далі буде.

Ігор Кізіма,

магістр права за функціональною спеціалізацією «Державне управління та місцеве самоврядування» 

 За довідками та додатковими роз’ясненнями звертайтеся до 

громадської організації «Суспільний договір»

 Величезна подяка Риммі Білоцерківській, праця якої спонукала автора до написання цієї серії статей