Скільки автозаків потрібно на одній виборчій дільниці?

Передусім головне: не заклик «голосувати за кожного, хто не регіонал»

Ні, навпаки: «Хто не в списку Об’єднаної Опозиції – той активний помічник диктатури Януковича!»   

Тепер про з’їзд та похідне:

З’їзд Об’єднаної Опозиції пройшов доволі достойно. Не було ні зайвих балачок, ні суперечок.

Я раніше писав, що проводити з’їзд з 8.00 у дворі на Турівській – щоб встигнути на засідання Верховної Ради – якось несерйозно та підігравання своїм політичним суперникам.

Але вийшло краще, ніж я вважав.

Сонце припікало – і дійсно, на ногах та ще під сонцем – краще такий з’їзд проводити хутко та зранку – щоб не страждати ще й від спеки.

Делегатів мало бути 148, але прибули лише 136. Решта – більше 3 тисяч – преса, гості…

Що говорить про надзвичайно велику громадську увагу до події.   

До речі – потім народні депутати НЕ пішли у сесійну залу Верховної Ради і не зареєструвалися.

Так що моя теза про бажання вчасно потрапити у Верховну Раду була помилковою.

Приємно так помилятися.

Але не тільки матінка природа сприяла жвавому обговоренню основних пунктів порядку денного – дійсно, настала така пора, що сперечатися «за п’ять хвилин до розстрілу» немає ніякого сенсу.

Зрозуміло – що вчинили правильно, що ввели у списки першими рядками наших політв’язнів Юлію Тимошенко та Юрія Луценка, незважаючи на юридичні труднощі, які обов’язково виникнуть, коли ОО матиме справу з Центральною Виборчою Комісією та судами, «право»охоронцями, приватними бандитами, яких важко відрізнити від державних.

Я зафіксував, що з’їзд проходив менше години – десь з 8.11 до 9.08. Тут наша співробітниця з редакції була у шоці, що у список ввели Мустафу Найєма – відомого «противсіха». На щастя вона помилилася – на 12-му місці був дійсно Мустафа – але не Найєм, а Джемілєв. Ну, Мустафа Джемілєв, друг ще Петра Григоренка та Олександра Солженіцина – дійсно достойна людина. Наша співробітниця полегшено зітхнула. Є ще справедливість на світі!

Проте з справедливістю на війні, навіть політичній, завжди проблеми: політика політичних союзів завжди пов’язана з нехтуванням інтересів власних соратників. Це було під час усіх революцій та переворотів. Несподіваною була зміна Сергія Луценка та Ірину Луценко. Виникли проблеми з Кармазіним, Олесем Донієм, Філенком, Сергієм Міщенком…

Але, здається, що такі суперечки та образи – як ділити шкуру невбитого ведмедя.

Ми не випадково говоримо про «п’ять хвилин до розстрілу». «Розстріл» опозиції дійсно на порядку денному нинішньої влади. Адже з’їзд показав, що враховано болісний досвід не тільки України, але й Білорусії та Путінської Росії.

Тому ми не будемо зосереджувати увагу на списку ображених, складу їх образ, бо завтра-післязавтра це не буде мати аніякісінького значення. Зараз історія України схожа на швидку, стрімку зміну декорацій – тому треба примірятися не до сьогоднішньої історичної декорації – а до наступної чи наступних. У наступних декораціях розгляд суперечок всередині Об’єднаної Опозиції НЕ розглядається. Хто не зрозумів сенсу подій – нехай дивиться у дзеркало – там справжній винуватець його поразки та ганьби.

Ще раз нагадаємо (по принципу 2+2 ЗАВЖДИ дорівнює 4):

А) партія регіонів НЕ може дозволити собі програти вибори – тому, доки силовики на її боці – з влади не піде.

Б) партія регіонів поводиться так, наче ніяких виборів не буде. Тобто одні намалюють результати, інші – будуть зі зброєю в руках охороняти дії та склад «малювальників».

Я наважуся сказати – зараз йде підрахунок

– скільки автозаків знадобиться на 33 тисячі виборчих дільниць

-  скільки і де зосередити озброєних правоохоронців з «Беркуту» та інших «птахів» серед виборчих дільниць та окружних комісій.

- де розміщати арештованих протестувальників, щоб суди у цілодобовому режимі автоматично виносили вироки усім, кому не сподобаються протоколи від партії регіонів.

Неймовірно?

Але навіть заангажовані журналісти з «Української правди» підрахували два автозаки та 18 автобусів з «Беркутом» біля з’їзду партії регіонів. Один з них, незважаючи навіть на заслуги перед Януковичем, був побитий охоронцями депутата регіонала (якого саме – цікаво?).

Там, на з’їзді партії регіонів, проголосували за список, якого не бачили в очі, і намагалися раніше піти – бо був вечір та спека, не було фуршету і взагалі увага та повага до власних соратників – така неважлива річ…

Адже і так усе ясно. Вибори (до 20.00) можуть бути як завгодно «чесними». Але партія регіонів як в Обухові, знайде свого Петра Мельника – який буде викидати чергову Ірину Геращенко з кімнати по підрахунку голосів. Якщо не допоможе – підійдуть саламатіни зі стільцями чи бітами.

Тобто – після того, як виборчі дільниці закриються – «демони ночі» позлітаються – щоб «навести конституційний порядок» в окупованому місти чи селі.

Об’єднана Опозиція не має власних силовиків чи просто «спортсменів». Настрій – поки що вичікувальний – «може минеться, і так пройде?».

Не минеться і не пройде. Повторимо, що після 28 жовтня влада планує запакувати нинішню фракцію у СІЗО та в’язниці – нехай звідтіля галасують та звертаються до західної громадськості!

Плани у партії регіонів дуже широкі та послідовні. Не випадково ми вже писали, що в Миколаївській області силовики Росії, України та Білорусії проводили спільні навчання по придушенню масових заворушень.

Тобто – ми маємо інтернаціонал диктаторів пострадянського світу. В Україну з Росії (може – ще з Китаю?) ввійдуть гроші для заохочення приватних та державних силовиків.

Одночасно при цьому йде планомірний розгром малого та середнього бізнесу України, громадські керівники якого заколихують підприємців розмовами про «корисність місцевого самоврядування первинних громад» (Римма Білоцерківська).

Розгромивши малий та середній бізнес, влада Сім’ї знесилить громадянське суспільство на багато років. Вибори тим більше будуть неможливі, тому, що лави нового покоління підприємців вже не будуть складатися вихідцями з інтелігенції, як це було до цього часу.

Влада Януковича весь час нав’язує опозиції власний порядок денний – фактично керуючи ним. Це довела «мовна» «підприємницька» та інші кампанії. Опозиція ще не позбулася карнавальних настроїв – влада, навпаки – холоднокровна, як це прийнято у кримінальному світі та «розводить лохів».

Тобто – на сьогодні Об’єднана Опозиція частково повелася на ігри всіляких «чесно» та САМ. І викинула, наприклад, Ульяхіну зі списку . Яка ні при якій погоді тушкою не буде.

Заангажовані ЗМІ тепер мусують невиправданість складу списків ОО.

Мені теж дещо не подобається в складі ОО.

Але пізно: склад кандидатур вже складено – тепер треба підтримувати той список, що є. На війні як на війні – тепер дисципліна важливіша за «справедливість». Під час бойових дій сперечатися з командиром – значить бути зрадником. От і усе.

Ще нагадаємо: після Другої Світової війни кордони були переділені явно несправедливо. Але було вирішено: задля миру треба змиритися з тими кордонами, які є – щоб зберегти спокій на довгі роки!

Щоб перемогти – потрібно зараз змиритися з тим списком ОО і нікого не слухати. Все одно:

А) якщо переможе партія регіонів – то зловісні плани регіоналів знецінять наші зусилля та розклади

Б) якщо переможемо ми і відсторонимо Віктора Януковича від влади – все одно новообрану Верховну Раду треба розганяти та вчиняти одночасні вибори до ВР та президента.

Тому суперечки всередині опозиції потрібно припинити взагалі. Повторимо – нам теж не подобаються дехто зі списку. Тим більше – що з посиленням тиску вони САМІ відійдуть від нас. Навіть зі списку!  До цього треба ставитися якщо не спокійно, то холоднокровно.

Нам потрібна не «справедливість», а перемога над режимом.

Олексій Гарань даремно виправдовується перед «чесними» та «рухом 1 грудня». Нам не потрібні «інтелектуали» чи «чесні», які не озброюють нас видінням перспективи, не мають прогностичних здібностей та не озброюють нас методикою подолання ворога.

Просимо звернути увагу: серед так званих «корифеїв дисидентства» дуже сумнівні саме Євген Сверстюк та Семен Глузман. Це саме вони закликали не зважати на долю політв’язнів Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, блюзнірськи наголошуючи на долі інших в’язнів. Які їм теж нецікаві…

Ницість людська має дуже багато масок. Саме тому всілякі «нові обличчя» повинні пройти перевірку часом. Якщо у фракції БЮТ було 53 тушки – то решта 100 – таки ж не тушки! У інших партій немає і такого активу!

Суперечки про достоїнства кандидатів треба припинити ще і тому, що за їх безпосередні інтереси будуть страждати інші люди.

Саме тому будуть щосили мусувати тему «вони усі однакові!». У ці дискусії з прихованими прибічниками режиму не потрібно навіть вступати.

Звернімо увагу – у стані Януковича суперечок не було і не є!

Згуртованій команді влади повинна протистояти ще більш жорсткіша команда Об’єднаної Опозиції. Відхід учорашніх «з чесним очима та обличчями» - нормально. Усі героями бути не можуть.

Бо попереду – або перемога, або загибель української держави. А усі опозиціонери будуть – у СІЗО, колоніях чи навіть щось гірше.

Третього не дано.

P.S.  Ніхто не пам’ятає – ЯК святкували у Києві двадцяту річницю української незалежності?   

Станіслав Овчаренко 

svetiteni