http://militera.lib.ru/h/kymanev_ga2/06.html

+ посилання на архівні документи
У відповідь на Ваш лист No. 19760/09-38 від 17.08.2011 р. про надання інформації повідомляємо наступне. 1. "Підрив ДніпроГЕСу органами НКВС, що призвело до загибелі 100 000 осіб". Згідно з бойовим донесенням від 19 серпня штабу Південного фронту Верховному Головнокомандуючому підрив греблі ДніпроГЕСу було здійснено начальником Відділу військово-інженерного управління штабу Південного фронту підполковником О.Петровським та представником Генштабу, начальником окремого науково-дослідного воєнно-інженерного інституту (м. Москва) військовим інженером 1-го рангу Б.Єповим [Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. - Ф.228. - Оп.754. - Спр.60. - Арк.95]. Вони діяли згідно з розпорядженнями Генштабу Червоної армії, отримавши дозвіл у разі крайньої потреби підірвати греблю.

Визначити точне число загиблих практично неможливо, наявні джерела дозволяють оцінити лише приблизні втрати воюючих сторін. Наразі відомо про ймовірну загибель 1500 гітлерівців [Мороко В.М. Дніпрогес: чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2010. - Вип.XXІХ. - С.200].

З радянського боку в зоні ураження повінню перебувала більша частина з 200 тис. ополченців області, стрілецька дивізія (один з її полків залишався на Хортиці), полк НКВС, два артилерійські полки, а також менші підрозділи. Особовий склад цих частин сумарно нараховував понад 20 тис. бійців. Крім того, у ніч на 18 серпня у широкій смузі від Нікополя до Каховки і Херсона почався відхід на лівий берег двох загальновійськових армій і кавалерійського корпусу. Це ще 12 дивізій (150-170 тис. солдат і офіцерів). Крім військових, від раптової повені постраждали жителі низинних вулиць Запоріжжя, сіл на обох берегах Дніпра, біженці. Орієнтовна цифра людей у зоні ураження - 450 тис. осіб. Виходячи з цих даних, чисельність загиблих червоноармійців, ополченців та цивільного населення з радянського боку у історичних дослідженнях оцінюється від 20-30 тисяч (Ф. Пігідо, В. Мороко) до 75-100 тисяч (А. Румме) [Мороко В.М. Дніпрогес: чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2010. - Вип.XXІХ. - С.201; Румме А.В. Скажите людям правду // Социологические исследования. - Москва, 1990. - No.9. - С.128]. До речі, поштовхом до дослідження питання для А. Румме був і особистий мотив: його дід був серед тих радянських громадян, які загинули тоді на о. Хортиця. Отже, підрив ДніпроГЕСу було здійснено уповноваженими Генштабом Червоної Армії військовими інженерами. Оцінка кількості жертв різними дослідниками коливається від 20 000 осіб (Ф. Пігідо, В. Мороко) до 75-100 тисяч (А. Румме).

Далі мовою оригінала:

В 1949 году, перед празднованием 70-летия юбилея Сталина, в СССР были расстреляны фронтовики, инвалиды Второй мировой войны.

Часть их расстреляли, часть вывезли на далекие острова Севера и в глухие углы Сибири. Валаам — лагерь инвалидов Второй мировой войны, расположенный на острове Валаам (северная часть Ладожского озера), куда после Второй мировой войны в 1950 — 1984 свозили инвалидов войны. Основан по указанию Верховного Совета Карело-Финской СССР в 1950 году. Находился в старых монастырских зданиях. Закрыт в 1984 году.
 
Ночью органы провели облаву, собрали всех киевских инвалидов и эшелонами отправили на Соловки. Без вины и суда. Чтобы они своим видом не смущали граждан. Мне кажется, что инвалиды прежде всего вызывали злость у тих, кто действительно просидел войну в штабах. Ходили слухи, что эту акцию организовал лично Жуков. Инвалидов вывезли не только из Киева, их вывезли из всех крупных городов СССР.
 
«Зачистили» страну. Рассказывали, что инвалиды пытались сопротивляться, бросались на рельсы но их поднимали и везли. «Вывезли» даже «самоваров» — людей без рук и ног. На Соловках их иногда выносили подышать свежим воздухом и подвешивали на веревках на деревьях. Иногда забывали, и они замерзали. Это были обычно 20-летние ребята.

Со всего Киева в тот раз вывезли несколько тысяч инвалидов. Инвалидов, которые жили в семьях, не трогали. «Зачистка инвалидов» повторялась в конце 40-х годов. Но тогда инвалидов отправляли в интернаты, которые тоже напоминали тюрьмы. С тех пор на парадах ветеранов уже не было инвалидов. Их просто убрали как неприятное упоминания. А Родина больше никогда не вспоминала своих лучших сыновей. В небытие ушли даже их имена. Уже гораздо позже инвалиды, оставшихся в живых, начали получать льготы и прочие блага. А те — одинокие безногие и безрукие мальчики были просто заживо похоронены на Соловках.

http://news.eizvestia.com/news_politics/full/kak-v-sovetskom-soyuze-unichtozhali-invalidov-vojny-video

Читать полностью на http://news.eizvestia.com/news_politics/full/kak-v-sovetskom-soyuze-unichtozhali-invalidov-vojny-video

Ґадольф

Колісніченко зареєстрував у ВРУ законопроект №2960, котрим хоче заборонити висвітлення історичної правди про УПА, СС "ГАЛИЧИНА" і т. п.
Цей законопроект вражає неграмотністю та демонструє як влада через законодавство може ламати природні права.
Неграмотність полягає у наступному:
1. У визначені антигітлерівської коаліції наводиться перельк держав, що належали до цієї коаліції, проте на момент завершення Другої світової.
Натомість при визначенні реабілітації чи героїзації осіб й організацій, що боролись проти антегітлерівської коаліції до даких осіб і організацій відносяться ті, які співпрацювали із нацистською Німеччиною з 1933 по 1945 роки.
За таким тлумаченням понять СРСР теж має відноситись до організації, які не підлягають героїції та реабілітації, оскільки  до 1941 року активно співпрацював з Німеччиною (ідетьзя зокрема про поділ Польщі та інтесів впливу в Європі). Колісніченко сам заплутався.
2. Визначення терміну "Колабораціонізм" розкривається надто вузько, обмежуючи використання цього поняття тільки до подій Другої світової. Це зайвий раз підтверджує, що законопроект готувався з конкретною метою, для закриття доступу до конкретних сторінок історії.
3. Межі дії закону передбачені ст.2 законопроету насправді прописують його безмежність і в цій статті міститься спроба  відобзити, що нібито цим законом не порушуватимуться права людини.
4. стаття 6 цоьго законопроету передбачає виключення п.16 ст.6 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", це означає, що воїни  УПА, які воювали проти гітлерівської Німеччини не визнаватимуться особами, які належать до учасників бойових дій. Тобто ті хто фактично тіло і душу відавали за Україну у боях вважатимуться такими, що не воювали.
Також слід звернути увагу, що за умови прийняття цьго законопроекту влада зможе зруйнувати і без того слабке самоврядування в Україні. Адже з прийняттям такого закону можна паралізувати чи перевести в ручний режим роботу ОМС чи ОДВ де є предстанники здорової ідеології. Тобто це все одне, що заборонення діяльноті політичних організацій ідеологія яких відрізняється від КПУ чи партіїРегіонів.

09.05.13, 11:00, Контрактова площа.

А чи знаєте ви, що в Європі День Європи відзначають 9 травня, на наступний день після дати закінчення Другої світової війни? У цей день Європейці святкують примирення та об’єднання і згадують той довгий та непростий шлях, який пройшли їх народи від сторіч війн до мирного співіснування в рамках Європейського Союзу.

Рух «Ми-європейці» запрошує вас приєднатися до жителів Європи, і в цей день згадати багаточисельних жертв тієї війни, а також поговорити про примирення.

У програмі заходу виступи активістів руху «Ми-європейці», промови священиків різних конфесій на цю тему, виступ співачки Оксамити, роздача європейської символіки та флаєрів щодо декади Європи, яка триватиме в Києві та інших містах України з 9 по 18 травня.

http://maidanua.org/2013/05/den-evropy-razom-z-evropoyu/

 

Телеведучий Юрій Макаров звільнився з ТВі. Про це він сам повідомив на своїй сторінці на Facebook.

«Сьогодні поклав заяву. З’ясував дивовижну обставину: виявляється, останнім часом я обіймав посаду… головного редактора ТВі! Навіть не знаю, як реагувати… Так чи так, відсьогодні я знову позаштатний оглядач «Українського тижня». Приймаю пропозиції», - написав Юрій Макаров.

Президент Росії Володимир Путін доручив уряду розробити та внести до Держдуми закон, що передбачає спрощення надання громадянства співвітчизникам - носіям російської мови, які хочуть переїхати на постійне місце проживання до Росії за умови відмови від громадянства іноземної держави.

"Розробити та внести до Держдуми проект федерального закону, що передбачає спрощення процедур і скорочення термінів розгляду заяв про надання громадянства РФ від співвітчизників - носіїв російської мови, родичі яких за прямою висхідною лінією раніше проживали на території РФ і СРСР, за умови їхнього переїзду на постійне місце проживання в РФ і відмови від громадянства іноземної держави", - йдеться у дорученнях Путіна за підсумками "прямої лінії" з росіянами.

23 серпня 1939 – пакт Молотова-Ріббентропа – договір про ненапад між Німеччиною і СРСР. У таємній частині договору Сталін і Гітлер домовились про новий поділ Європи.

1 вересня 1939 – напад Німеччини на Польщу, початок Другої світової війни. Застосувавши тактику блискавичної війни, нацисти за 2 тижні розбили польську армію і захопили більшу частину території.

17 вересня 1939 – напад СРСР на Польщу. Червона армія перейшла р. Збруч і окупувала Галичину, Волинь та західнобілоруські землі.

22 вересня 1939 – радянські війська захопили Львів. У Бресті та інших захоплених містах були проведені спільні паради німецьких і радянських військ.

вересень–жовтень 1939 – початок "радянізації" Західної України та репресій проти населення. Заборона усіх політичних партій та громадських організацій, зокрема УНДО, Товариства "Просвіта", "Рідна школа", "Союз українок". Ліквідовані усі польські та єврейські організації.

26–28 жовтня 1939 – Львів. Відбулися показові Народні Збори Західної України. Західноукраїнські землі увійшли до складу УРСР.

жовтень 1939 – Львів. Початок продовольчої кризи, зумовленої вилученнями харчових запасів для забезпечення Червоної армії та регулюванням цін на продукти адміністративними методами.

листопад 1939 – сформовано обласні та районні відділи НКВС та міліції на базі спецгруп НКВС, що прибули разом з армією.

грудень 1939 – затверджено склад обласних і районних судів. Суди комплектувалися виключно службовцями, яких присилали з СРСР.

8 грудня 1939 – націоналізовано українські, польські та єврейські кооперативи, зокрема "Маслосоюз", "Центросоюз", "Сполєм", "Хєма", "Народна торгівля", "Сільгосподар", "Молочарсоюз". Їхнє майно та активи передано Укркоопспілці та Укркооппромраді.

21 грудня 1939 – з офіційного грошового обігу вилучені польські злоті і замінено на карбованці у співвідношенні 1:1. Це не відповідало ринковій ціні валют (злотий був значно дорожчий) і призвело до зубожіння місцевого населення.

зима 1939–1940 – націоналізація промислових підприємств, банків, торговельних закладів, житла, складів, майстерень, готелів, лікарень, аптек, що зруйнувало існуючу економічну систему.

січень 1940 – припинення діяльності українського наукового центру Галичини – Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. Майно товариства було ліквідоване, а пізніше на його базі виникли філії Інститутів української літератури, мовознавства, історії УРСР.

січень 1940 – початок колективізації у Західній Україні. Конфісковано 2,5 млн гектарів землі у Церкви, великих землевласників, осадників, службовців та заможних селян. Здебільшого власників цих земель депортували. Проти одноосібників, які не бажали вступати в колгоспи, використовували податковий тиск та залякування.

лютий 1940 – перша хвиля депортацій, спрямована проти польських колоністів, осадників та лісників. У північні райони РРФСР вивезено понад 17 тис. 203 сім'ї, всього 89 тис. 79 осіб. Більшість майна депортованих конфіскували.

квітень 1940 – остаточна ліквідація банківсько-фінансової системи. Іпотечні та кооперативні банки були закриті, комерційні і кредитні переходили у підпорядкування Держбанку СРСР.

квітень–травень 1940 – друга хвиля депортацій, під час якої до Казахстану виселили сім'ї репресованих офіцерів, політиків, службовців та громадських діячів. Також були виселені декілька сотень повій та частина біженців з окупованих Німеччиною територій.

весна 1940 – "Катинська трагедія" – з ініціативи Л. Берії за наказом Політбюро ЦК ВКП(б) у Катинському лісі, тюрмах і таборах розстріляно 21,9 тис. полонених польських офіцерів і солдат.
червень–липень 1940 – третя хвиля депортацій, спрямована проти біженців з німецької зони окупації, більшість з яких були євреями. 80 тис. 600 осіб вивезли на поселення у Центральні та Східні райони СРСР.

червень 1940 – приєднання Бессарабії і Північної Буковини до УРСР. Це були переважно українські етнічні території з населенням 3,6 млн. осіб, що входили до складу Румунії.

січень 1941 – Львів. Відбувся один з найвідоміших показових судів "процес 59-ти". Студентів і гімназистів, що були учасниками та симпатиками ОУН, звинуватили в антирадянській діяльності і засудили до найвищої міри покарання – розстрілу.

травень–червень 1941 – четверта хвиля депортацій, спрямована здебільшого проти українців. Виселення відбувалися до віддалених районів РРФСР та північного Казахстану.

червень–липень 1941 – масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України, здійснені у зв'язку з початком війни. Під час цих подій, відомих під назвою Західноукраїнська трагедія, було знищено понад 21 тис. 300 осіб.