Далі мовою оригіналу:

Московская сетевая общественность в последние дни взбудоражена обнаружением книги хакасского учёного Тюньдешева «Великий хан Батый – основатель Российской государственности». Но название книги верно отражает суть – управление Россией до сих пор проходит по Системе, заложенной в Золотой Орде (от конфуцианской законности до почитания Начальника).

То, что останки Киевской Руси и Золотой Орды существовали в своеобразном симбиозе, это основа не только евразийской теории (возникшей в первой трети ХХ века), но и система мировоззрения множества российских историков. Поэтому Геннадий Александрович Тюньдешев (Харамоос), доцент Института истории и права Хакасского государственного университета им. Н.Ф. Катанова, кандидат юридических наук, в своей книге лишь систематизировал эти теории.

Созданное ханом Батыем государство существует до сих пор, хотя государственным языком теперь является русский (смесь славянского с тюркским), о языке основателя Российской империи напоминают термины в названиях институтов государственной власти и права как: казначейство, таможня, закон, деньги, Боярская Дума, ямская служба, кара, караул и т.д. Благодаря хану Батыю воины и пастухи степей стали жителями городов – чиновниками, купцами, промышленниками, ремесленниками, владельцами земли и земледельцами, строителями дорог, караван-сараев, больниц и школ. В русском же языке об этом нам напоминают следующие слова: книга, карандаш, учитель, учёный, час и т.д.

Русское (московитское) протогосударство было такой же частью Орды, как Крымское, Казанское, Астраханское ханства, Узбекский улус, на руинах которого возникли Ногайская Орда, Казахское и Сибирское на Тоболе, Хивинское ханства. Де-юре Россия окончательно вышла из-под контроля Орды только в начале XVIII века, когда Пётр I прекратил выплату дани Крымскому ханству (самому сильному осколку Орды до того времени). Т.е. с этого момента Россия становится единственным правопреемником Орды.

Русь стала платить дань сарайским ханам, за что имела торговый флот на Волге, религиозную резиденцию в Сарае, освобождение русской православной церкви от всех видов налогов. Со своей стороны Русь имела в лице метрополии, каковой для нее была Золотая Орда, духовную и военную поддержку в многочисленных войнах со своими северо-западными соседями, такими как Шведское королевство и немецкий Тевтонский орден, Польша и Великое княжество Литовское, Венгерское королевство. Галицкая Русь, Волынь, Черниговское и другие княжества, бывшие вне покровительства Золотой Орды. Таким образом, выбор князя Александра Невского, победителя шведов и тевтонцев, приёмного сына и фаворита Бату-хана был, видимо, сделан исходя из теории наименьшего зла, в пользу симбиоза с Золотой Ордой. И этот выбор был одобрен народом и освящён русской православной церковью, и причисление Александра Невского к лику православных святых наглядное тому подтверждение.

Этого выбора придерживались и другие видные деятели Руси золотоордынской эпохи последующих поколений, например, московский князь Иван Калита, что было должным образом оценено ордынской властью, когда после подавления антиордынского восстания в Твери за активное участие в этом деянии Калита стал великим князем всея Руси по воле золотоордынского хана.

Нынешняя Россия формировалась не на почве Киевской Руси, которая распалась на восемь суверенных государств еще в XII веке, за век до появления «монголов», не в соперничестве с ордынцами, с которыми не было у русских трений на религиозной или культурной почве и в то же время был взаимный интерес в связи с необходимостью охраны западных рубежей. Россия возникла на совершенно новой московской почве, которая была органической частью золотоордынской государственности; она выросла из соперничества Московии с ханствами, входившими ранее в Золотую Орду, за право наследия распадающегося великого государства.

Традиции Золотой Орды надолго укоренились в жизни России. Многие законы и элементы культуры Золотой Орды были настолько прочны, что существовали не только в эпоху немецких царей России, но и дожили до наших дней.

Вот что пишет об этом историк М.Г.Худяков: «Государственная система, введенная завоевателями в побежденной стране, представляла собою верх обдуманности и дисциплины по сравнению с тем патриархальным укладом, какой существовал на Руси до татар. «Азиатское» наследие было предметом гордости, а не осуждения. Оно было органичным элементом русской жизни: русский язык и культура просто пропитаны тюркскими заимствованиями.

Москва как центр формирования русской государственности, в отличие от Суздаля, Владимира или Новгорода, появилась непосредственно из золотоордынской среды. Причём не столько благодаря сбору налогов, сколько потому что она восприняла многие «татарские» законы и политические традиции.

Языком московской бюрократии был некий мета-тюркский язык — транслитерированная калька тюрко-татарских формул и форм. По-видимому, московские бюрократические бумаги следовали некоему ордынскому формату, вплоть до их художественного оформления.

Канцелярский язык Золотой Орды был тюркским, написанным вначале уйгурской письменностью, а затем и арабской графикой. Практически мгновенно он стал и языком межнационального общения на территории всего Улуса Джучи. Русские писцы владели как тюркским языком, так и арабской графикой. Это подтверждается многочисленными находками арабской вязи на документах и предметах русского быта тех лет, изготовленных русскими мастерами, и даже совершенно естественным переходом с русского на тюркский в «Хожении за три моря» тверского купца Афанасия Никитина».

Существовал в Золотой Орде и коллегиальный орган народного представительства — так называемый курултай. В нём участвовали сыновья хана, его ближайшие родственники (царевичи), вдовы ханов, эмиры, нойоны, темники и др. Воля хана, его решение на курултае являлись окончательными и неоспоримыми. Сегодня почти полный его аналог – Государственная Дума.

Князь и историк Н.С.Трубецкой писал в своих трудах, что «русский царь явился наследником монгольского хана. «Свержение татарского ига» свелось к замене татарского хана православным царём и к перенесению ханской ставки в Москву». Вывод неожиданный с точки зрения привычных нам учебников, но события последующей русской истории прямо указывают на его справедливость.

Мы приводим отрывок из книги Тюньдешева «Великий хан Батый – основатель Российской государственности», в котором он описывает элементы ордынской государственности, не только дожившие до путинской «вертикали власти» и «суверенной государственности», но и ставшие их основой.

«С правления хана Удэгэя началось китайское влияние на систему управления государством, подмена права конфуцианством.

В Тюрко-Монгольском государстве стал доминировать «тип общества, который существовал в Китае и всячески поддерживался в течении веков, и, соответствует тому, что предложило конфуцианство. Ячейка общества – это семья с иерархической организацией и почти абсолютной властью главы семьи. Община и само государство должны соответствовать этой модели семьи и избегать сколько-нибудь значительного вмешательства в отведенный ей широкий круг дел. Жителю общины полагалось строго следовать ритам, соответствующим статусу, который житель имеет в общине. Соблюдение ритов, предписываемых обычаем, заменяло в Китае законопослушание.

В этой статичной концепции общества в качестве основных принципов выступали: сыновняя любовь, подчинение высшим в иерархии, запрещение любых эксцессов и возмущений». В китайской концепции закон играет второстепенную роль, в основном репрессивную. «В VII веке император Кан Ши открыто заявил: «Число тяжб беспримерно возрастает, если люди не будут бояться обращаться в суды, надеясь легко найти там справедливость… Половины наших подданных не хватит, чтобы решать споры другой половины. Поэтому я требую, что бы с теми, кто обращается в суды, обходились безжалостно, так чтобы они почувствовали отвращение к закону и тряслись от страха одной мысли предстать перед судьёй».

Поэтому, эти исторические факторы усугубляли неприязнь к закону. Кроме того, есть и другие факторы, «среди них на первом плане плохая (умышлено плохая) организация правосудия, что отнюдь не волнует власти.

Чиновник, на которого возложено вершить правосудие, весьма далёк от тяжущихся так как, по общему правилу, он приглашается на этот пост из другой провинции и поэтому плохо знает местные наречия и обычаи. Его служащие, с которыми непосредственно имеют дело тяжущиеся, коррумпированы. Они нарочно затягивают процесс, ибо кормятся от него. Обращение с тяжущимися унизительное, а исход процесса всегда сомнителен. «Выигранный процесс – потерянные деньги», – говорит народная поговорка.

Всё это побуждает китайцев обходить суды и решать споры путём внесудебных процедур». Другими словами для китайского общества законы не являются нормальным средством решения конфликтов между людьми. «Законы, с позиции конфуцианства, никакого значения для улучшения общества не имеют, чем их меньше, тем лучше, обращение к правосудию аморально, и все эти постулаты твердо укрепились в общественном сознании», начиная с Золотой Орды (России) и до современной Российской Федерации.

«Мы высоко ценим, например русских революционных демократов ХIХ века (Чернышевского, Добролюбова и др.), их критические суждения о правовых институтах права царской России справедливы. Однако в системе их взглядов какой-либо позитивной роли праву не отведено, в нём они не видят важного фактора социальных преобразований, формирования демократических институтов. Соответственно и влияние, которое оказали эти авторы на общественное сознание (а это влияние было значительным), не способствовало пониманию ценности права, его престижу, развитию правосознания».

Вот откуда принципиальное различие между Россией и Западом, важнейшее из которых в том, что Западу свойственно стремление построить жизнь на юридических основах, а Россия предпочитает им порядок, основанный на нравственных началах т.е. на конфуцианстве. Отсюда у россиян до сегодняшнего дня в народе отрицательное отношение к закону, выраженное в пословице: «закон, что дышло, куда дунешь, туда и вышло» и неверие в правосудие, окрещённое «басманым правосудьем».

Корни такого отношения к праву ведут в Золотую Орду (Россию). После смерти Чингис-хана произошел отход от того, что предлагал он – «общество построенное на законе» (Великая Яса). Вместо этого законность была подменена конфуцианством и в России она хорошо укоренилась и жива до сих пор. Живучесть конфуцианства, заложенного в Золотой Орде (России) и её приспособляемость в разные исторические периоды была и есть.

Здесь в качестве примера укажем славянофильство, сложившееся в середине прошлого века. Так, «один из активных славянофилов И.Аксаков-младший писал: «Посмотрите на Запад. Народы увлеклись тщеславными побуждениями, поверили в возможность правительственного совершенства, наделали республик, настроили конституций – и обеднели душою, готовы рухнуть каждую минуту». Всё это России не подходит.

Поэт прошлого века имел все основания изобразить позицию славянофилов следующими строками «Широки натуры русские. Нашей правды идеал. Не влезает в формы узкие юридических начал». Так уж исторически сложилось, что российское общество и государство издавна отличал дефицит закона и правосознания. Идеология славянофильства есть одновременно и отражение, и оправдание этого. Свойственные ей подходы достаточно живучи, и в тех или иных вариантах не раз встречались и позже.

Ещё один пример – взгляды Л.Н. Толстого. Его противопоставительная формула «жить нужно не по закону, а по совести» не случайна. Неприязнь к праву, отличавшая Толстого-писателя, стала ещё более глубокой у позднего Толстого – моралиста, назвавшего право «гадким обманом», а юриспруденцию – «болтовнёй о праве».

Если у Л.Толстого противопоставление духовных начал и совести праву и закону сопровождается откровенным «изничтожением» этих последних, то у русских философов начала ХХ века (Н. Бердяева, П. Струве и других) столь открытой критики нет, но логика рассуждений ведет к весьма непривлекательным для права выводам.

Ещё раз подчеркнём, что такое отношение к праву в России существует до сих пор. Это одно из доказательств того, что хан Батый – основатель Российского государства. С первых же дней своего правления Золотой Ордой (Россией) хан Батый занялся укреплением государства изнутри. Открывались новые и восстанавливались старые почтовые и караванные дороги. Отстраивались разрушенные во время войны города. Достаточно быстро для такого обширного государства формировались аппарат управления и его структура, с финансовой и налоговой системами».

http://lenta-ua.net/novosti/obschestvo/33680-upravlenie-rossiey-do-sih-por-proishodit-po-zakonam-zolotoy-ordy.html

"Нашого цвіту - по всьому світі..."

«Коли ви вмикаєте комп’ютер, починає працювати сім моїх патентів. Друкуєте букву — теж», — так пояснює свій внесок у еволюцію комп’ютерного світу головний пластун Любомир Романків. Українець, який 44 роки тому винайшов спосіб запису інформації на магнітну голівку жорсткого диска, й досі працює в ІВМ.

Тоді, коли наші імена зі Стівом Джобсом внесли до Зали національної слави у Вашингтоні, мене вітали буквально так: «Ти досягнув такої ж слави, як і Джобс». А мої колеги, які працювали зі мною, говорили мені: «Ти їм поясни, що якщо б ти не винайшов того диска, то Стів Джобс не мав би чим похвалитися і не увійшов би до Зали слави». Дійсно так і є. Перші диски, які ми створили, купив Возняк, а згодом він збудував перший комп’ютер. І лише пізніше Стів Джобс розвинув технологію далі.

Було й багато інших людей, роботи яких пов’язані з передачею інформації. До речі, я хотів би відзначити такого всесвітньо відомого науковця — Чаровського. Він, на жаль, уже помер. Чаровський — українець, пластун, який колhttp://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/lyubomir-romankiv-pershi-diski-yaki-mi-stvorili-kupiv-stiv-voznyak-zgodom-vinись працював у АТР. Він винайшов спосіб передачі даних на дуже далеку відстань по волокнах.

хочу підкреслити, що в темі магнітного запису та передавання інформації найбільше нас, українців. Якби не винахід Чаровського, хтозна, можливо людство й надалі передавало б інформацію за допомогою електроструму, а не оптоволокна.

ПРОВІДНИЙ НАУКОВЕЦЬ КОМПАНІЇ ІВМ У ГАЛУЗІ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, АВТОР І СПІВАВТОР ПОНАД 60 ПАТЕНТІВ, ЯКИЙ ЗАРАЗ МЕШКАЄ У США, 27 ВЕРЕСНЯ 2013 РОКУ ЛЮБОМИР РОМАНКІВ СТАВ ПОЧЕСНИМ ГРОМАДЯНИНОМ РІДНОЇ ЖОВКВИ

Вся стаття тут. Читати всім. Від початку і до кінця.

В Кремлі знайшли президента схожого на собаку з Хрещатика.
В соцмережах Facebook і Вконтакте з'явилася фотографія собаки , яку зняли в Києві на Хрещатику. Юзери відразу помітили , що її морда дуже нагадує обличчя президента Росії Володимира Путіна.
.


Собака , схожа на Путіна , рекламує євроінтеграцію.
ТСН

У Борисполі Київської області з'явилася реклама на підтримку євроінтеграції. На вуличній рекламі , яка розміщена в центрі міста , зображена собака , схожість якої з президентом РФ Володимиром Путіним обговорювали нещодавно в мережі. Автори невеликого борда підтримують інтеграцію України до Євросоюзу. При цьому вони відмовляються враховувати реакцію Росії . « Європа - наш дім . Собака гавкає , а караван іде ... » , - йдеться в тексті реклами.

За матеріалами з інету.

ZAXID.NET

Версія екс -чемпіона світу, Заба Джуди, що спеціально прилетів
до Москви для підтримки ПодСветкіна (який отримав "підсвічування" в око) !
Незрозуміло тільки одне:
ЧОМУ ВІН ЦЬОГО НЕ ПОКАЗАВ "ВІТЯЗЮ" ПЕРЕД БОЄМ?!

Каждый мнит себя стратегом, 
Видя бой со стороны...
\Шота Руставелі\

Після бійки - кулаками не махають.
\Слов'янське прислів'я\

Заб Джуда: "Ось на цьому "ГЛИСТУ" я вам наочно покажу, як треба бити
таких "БИКІВ", як Кличко! Робимо РАЗ – лівою по корпусу, робимо ДВА –
правою в бік, робимо ТРИ – лівою в челяк, і робимо ЧОТИРИ – правою
ГЛУШИМО КЛИЧКА ЗВЕРХУ! ВСЕ! Перемога! Зрозуміло я показав?!".

*** Якби він показав ЦЕ на "БИКУ", подібному по ЗРОСТУ і МАЙСТЕРНОСТІ
"Містеру Сталевому Молоту" – то я б ще подивився, ЯК БИ ВІН ДОТЯГНУВСЯ
для оглушення Кличка УДАРОМ ЗВЕРХУ! 
*** І взагалі, чи ПІДПУСТИВ би його Кличко для серії таких ударів!

ПодСветкін – хороший і стійкий "Хлопчик-для-биття" – та й то, тільки якщо
з ним поводитися ОБЕРЕЖНО, і НЕ вкладати в удар ВСЮ МІЦЬ!
Приблизно ось так...


За кожним виграним Кличком "Поясом Чемпіона" (а їх виносили на ринг
не менш десятка!) – ПРОГРАШ КОЛИШНІХ ЧЕМПІОНІВ, які були набагато
ЦІКАВІШЕ, ПОТУЖНІШЕ, і ТЕХНІЧНІШЕ за "російського вітязя".

Якщо бій описати коротко, то це "Солдат – проти Гладіатора, або точніше
Рядовий боєць – проти Професіонала Спецназу"!

Повєткін використав нову тактику: "СИСТЕМА БОЮ "БАРАН" – різкий
стрибок з нахилом до пояса і спробою удару – і постійний КЛІНЧ ...
Кличку нічого не залишалося – тільки ДОДАВЛЮВАТИ ЙОГО ЗВЕРХУ!
Тому що ВДАРИТИ в такому положенні суперника нижче зростом – без
порушення правил просто неможливо...
Повєткін просто з самого початку бою ВТІКАВ ВІД ВЛАСНЕ БОКСУ ...
Тому й програв...

Для виконання гімну України мені дали «совдепівський» мікрофон – Джамала

Українській співачці Джамалі дуже погано організували вихід на сцену для виконання гімну України перед боєм Володимира Кличка з Олександром Повєткіним. Про це вона розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода, перебуваючи в Москві. Сам бій Джамала оцінює як протистояння не лише відомих спортсменів, а країн-сусідів.

– Що ви відчували, співаючи гімн України перед таким довгоочікуваним і принциповим боєм?

– Мені постійно хотілося плакати. Я на саундчек прийшла і в мене комок в горлі стояв. Це був такий якийсь стан, який важко передати словами. Ти розумієш, що це відбувається з одним з найкращих чоловіків України, нашим спортсменом, нашою гордістю, і просто бути в команді, бути на рингу – це такий стрес, від якого дух перехоплює. Я співала і одночасно боролась з почуттям, що от-от заплачу. Я намагалась всю енергію помістити в кожне слово. Звичайно, легше вийти і заспівати під фонограму, як це зробив Кобзон. При тому, що його фонограма була двадцятилітньої давності з його молодим ще голосом. Мені здається, що набагато справедливіше співати наживо. Я навіть обіграла декілька слів в гімні. Співаючи «і покажем, що ми браття», я намагалась і мімікою, і жестами закцентувати на цих словах якнайбільше уваги публіки.

– Проте за саме виконання гімну зараз Вас дещо критикують…

– Шкода, що дуже погано був організований мій вихід на сцену. Мені не пояснили, ні де камери, ні де мені стояти. Це нонсенс для заходу такого рівня. Мало того, мені ще й мікрофон тричі міняли перед виходом. Той, який мені в результаті дали, це взагалі, не побоюсь цього слова, якась совдепія. Також мені відмінили вушні монітори, бо сказали, що буде Путін.

Коли я співала, я навіть особливо ні на кого не дивилась і не бачила, хто з відомих персон був у залі. А от перед виконанням гімну до мене підійшов Віталій Кличко і дуже сильно потис руку.

– Коли після бою Володимир Кличко взяв мікрофон, щоб подякувати публіці і суперникові, публіка його освистала. Як гадаєте, чому?

– Це заздрість. Росіяни думали, що Повєткін дуже гарний боксер, і сподівались на його перемогу, тому публіка так нещиро вітала Кличка і реагувала на його слова після бою. Проте це тривало декілька хвилин. Потім усі знову говорили про Кличка як про чемпіона. Після того, як я заспівала гімн, так вийшло, що мене випадково посадили у табір Повєткіна. Там усі кричали «Повєткін» і лише я одна вболівала за Кличка. Проте неприязні я не відчувала. Більше того, десь після п’ятого раунду деякі прихильники Повєткіна казали: «Саня, здавайся. Просто лягай».

– Зараз після бою, незважаючи на програш, відбувається певна героїзація Олександра Повєткіна. Лунають репліки, що він вистояв, в той час як Кличко використовував нечесні прийоми, постійно нависав над суперником…

– Це все через постійне протистояння Росія – Україна. Газ і так далі. Звичайно, ідеальним варіантом для Росії було б, якби Повєткін переміг, але цього не відбулось, і для них це велика трагедія. Їм просто потрібно було довести, що Росія найкраща.

Радянські партизани відзначалися терором та особливою жорстокістю не лише по відношенню до полонених чи місцевого населення , але й по відношенню до своїх же учасників партизанського руху.

Нижче наведений партизанський звіт яскраво показує такі факти в з`єднанні Бринського - розпуста , венеричні хвороби , розстріли хворих , жінок та дітей - от звична практика радянських партизанів. Як бачимо реальність радянського партизанського руху далека від пропагандиських образів так званих "народних месників" дідів із берданками чи "мудрых отцов-командиров"


Бринський Антон - командир радянської партизанської бригади






ЦДАГО. - ф. 64. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 265-266
http://urb-a.livejournal.com/4109158.html#t97054054

Цю інформацію необхідно розповсюдити негайно.

Київська влада вже дійшла краю! Головам районів було доручено ( О.Поповим) зібрати в районах грошові премії для, так званих, "визволителів Києва". Кожному ветерану у конвертах презентувати 4000 грн. А зібрати гроші з мешканців району (бюджетників). А якщо не будуть мати бажання абсолютно добровільно "ПОДЯКУВАТИ визволителям" за своє ЩАСЛИВЕ "бюджетне життя", то таких "невдячних" працівників, звісно ж можуть і звільнити...

Я прошу донести цю інформацію до журналістів. Або ми припинимо цей БЄСПРЄДЄЛ Попова, або ж нас нагинатимуть і далі.