Письменник Дмитро Капранов закликав українців бойкотувати продукцію підприємств, власниками яких є народні депутати, картки яких голосували за мовний закон. Про це він сказав 25 липня під час Всеукраїнського мозкового штурму «Як я можу захистити Україну?».

Таким чином Дмитро Капранов підтримав ініціативу одного із громадських об’єднань розклеювати на рекламі такої продукції, а також на офісах підприємств, що мають стосунок до депутатів, які голосували за мовний закон, наклейки із  закликом «Бойкотуй! Вони розколюють Україну, нищать державу мову». На запитання одного із присутніх на засіданні журналістів, чи такі дії будуть законними, письменник відповів: «З такими людьми нас не цікавить дотримання якихось джентльменських угод».

Батько - Андрій Андрійович.

Коротка біографія.

У 18 років у 1937 році  засуджений трійкою НКВД у м. Баку за антирадянську діяльність. Більш точної інформації не знайшов.
На скільки засуджений і по якій саме статті?
Невже трійка НКВС могла дати менше 10 років без права переписки?
Виходить що так, але дивно.
30 липня 1941 року попадає в полон під Мінськом.
Неодноразово перекидався з табору в табір

Посвідка з польського штарлагу :



Звільнений американськими військами з концентраційного табору Флоссенбург, вступив у американську армію, і виловлював по лісах підрозділи СС і гестапо.
Повернувся у рідне село Хорунжівку, де викладав англійську мову у школі.

І це все людина, якою "цікавились" органи в 1937, яка попала в німецький полон і служила в американській армії. Гм. Я чомусь думав що в"язні концентраційних тоборів у центрі Європи в видом на гостроверхі черепичні дахи добропорядних бюргерів змінювали пейзаж на гостроверхі вкриті снігом верхівки сосен десь у центрі Сибіру за значно менші проступки перед "совєцкой властью".

Але це ще не все. За даними "Меморіалу" ця людина направляється в теперішню Івано-Франківську область сіяти "добре і вічне". Співпрацював з ОУН, і за "її завданням припинив викладання у школі Конституції СРСР, викривляв історичні факти дійсності у викладанні історії і географії".

????

Син Віктор Андрійович

Згідно біографічних даних проходив службу у прикордонних військах поблизу Ленінікану.
Одна з найбільш відомих фото В. Ющенка:



Але вона чомусь єдина! Чому?
Я пам"ятаю армійський альбом свого батька, то це був шедевр - обтягнутою якоюсь дорогою тканиною обкладинкою, між листками фото знаходився пергамент, щоб фото не склеювались.

Прикордонні війська СРСР знаходились у підпорядкуванні КДБ СРСР, а на фото чітко видно що на погонах СА (Червона Армія) а не ПВ (прикордонні війська).
Для мене не зрозуміло: Чому?

В 1975 році закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут. У часи виборчої кампанії В. Ющенка часто наголошувалось на цьому моменті, що саме навчання у західноукраїнському місті зробило Ющенка національно орієнтованим політиком.
Але в той же час замовчувалось що В. Ющенко вступив у ряди КПРС  (це робить людина, батько якої допомагав УПА????!!!) у 1977 році і зверніть увагу що перебував він у рядах КПРС до її розпуску, тобто до 6 листопада 1991 року!

Чому ніхто і ніколи не запитав В, Ющенка чи підтримував він "ГКЧП"?

А може саме тому і виключили ВО Свободу з Блоку "Нашої України", що власне тільки О. Тягнибок кричав про люстрацію. Але його голос був, зрештою і залишається і понині "гласом, вопіющим у пустелі". А чому? Бо тоді і В. Ющенку прийшлось би пройти люстрацію як члену КПРС.

Тобто вже тоді у 2004 році можна було спрогнозувати що Віктор Андрійович не буде послідовним і не піде до кінця. Він чекатиме, що кінець наступить еволюційним шляхом. І він наступив. У вигляді Януковича. Кінець еволюції! Не бієць він одним словом, а каже що козацького роду!

Одруження.
Перший шлюб з Світланою Михайлівною Колесник у 1977 році.
Але маловідомим фактом (я по крайній мірі не знав цього) є те, що Світлана Михайлівна є трьоюрідною племінницею Вадима Гетьмана, людини, яка сприяла карєрному зросту В. Ющенка!
А нам впарювали який він геніальний банкір! Ні, я не хочу сказати що банкір він ніякий, все таки спас країну від дефолту у 1998 році. Але не тільки його це заслуга, але і Вадима Гетьмана.

                                                             Відомі фрази
2001 рік

"Я не йду з політики, я йду щоб повернутися" (з приводу своєї відставки)

Більшість передбачали, що Ющенко повернеться, і він повернувся у 2004 році, але що Ющенко вирішить повернутися у велику політику вдруге у 2012, цього не прогнозував ніхто.
Є гарне прислів"Я : "двічі в одну і ту саму річку не ввійдеш", А Ющенко хоче. Навіщо?

13 лютого 2001 року.
В. Ющенко у чині Прем"єр-міністра підписав поряд з Плющем і Кучмою "Заяву трьох".
Ось невеликий витяг : "Сьгодні робиться неприхований розрахунок на введення в оману статистів..... Досить придивитися ближче до їхньої символіки та гаселю до атрибутів, якими обставляються театральні політичні шоу, щоб переконатися, що перед нами - український різновид націонал-соціалізму.
 Чи не надто легковажно поставив свій підпис В. Ющенко під цими словами, адже добре мав усвідомлювати що таке націонал-соціалізм зі слів батька, який пройшов не один німецький концентраційний табір.
Це з однієї сторони.
А з іншої, згадайте його слова вже у чині Президента у Донецьку в 2005 : " Я згадую, як мене Донецьк зустрів у есесівській формі. Я не хочу прощати, тому що мій батько за вас сидів у Бухенвальді, Дахау і 8 місяців в Освенцімі".
Отакі звичні для В. Ющенка подвійні стандарти!

2004 рік
"В нас хотіли вкрасти майбутнє" (з приводу фальсифікацій)
А вийшло? Ви, Віктор Андрійович і вкрали його у нас!

Використані джерела :
Вікіпедія
memorial.kiev.ua
pravda.com.ua

24.07.2012   Рівне

Шановні Друзі!

Я нікому і нічого не хочу доводити! Я знаю, що маючи тверді переконання, жодна Людина не змінить свою думку на протилежну за лічені хвилини.

На це потрібен ЧАС і, головне --- МУДРІСТЬ.

Я даю посилання на статтю, яка була написана  У 2001 році! Прошу звернути на це Вашу увагу! В 2001 _ му. При владі не було януковича....і опозиція була зовсім інша! Це, мабуть, ніхто не стане заперечувати???

Автор статті досвідчений військовий репортер і автор гострих кримінальних розслідувань Борис Солдатенко (автор бестселеру "Москва кримінальна").

Написана стаття у газеті "Красная звезда" Міністерства оборони Російської Федерації! Ще раз нагадую, що стаття і газета 2001 року видання!

Стаття має назву  "Российский "лохотрон""

ПРОШУ УВАЖНО прочитати цю статтю і особливу увагу звернути на ПРІЗВИЩА та ОБОРУДКИ!!! І знову ж таки нагадую, всі події, що описані у статті, відбулися ДО 2001 року!!!

Якщо УВАЖНО прочитали і розібралися, то спробуйте дати собі відповідь: А де у цій схемі ОБОРУДОК національний інтерес України??? І якщо для України це НАЦІОНАЛЬНО НЕ ВИГІДНО, то хто від цих схем ВИГРАЄ? І останнє запитання, так НА КОГО Ж, на чиї НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ  ПРАЦЮВАЛИ всі учасники цієї ОБОРУДКИ?

ДЯКУЮ, що мали мужність ПРОЧИТАТИ ДО КІНЦЯ!

ТИСНІТЬ і переходьте на статтю!!!

У 1991 році Юлія Тимошенко спільно з чоловіком Олександром Тимошенко, і з другом сім'ї Олександром Гравцем— заснували «Корпорацію Український Бензин» (КУБ); комерційним, а потім і генеральним директором була Юлія Тимошенко. КУБ мала «іноземні інвестиції» і тому користувалася певними податковими пільгами. У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). Була обрана саме форма «перереєстрації», щоб зберегти податкові пільги компанії КУБ (компанія КУБ мала пільги як «компанія з іноземними інвестиціями»). У 1995—1996 роках — ЄЕСУ досягла річного обсягу продажів в $ 11 млрд і, користуючись підтримкою Павла Лазаренка (в 1995—1996 віце-прем'єр з паливно-енергетичного комплексу, у 1996—1997 прем'єр-міністр України), мала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні. З листопада 1995 року (з моменту створення ЄЕСУ) по січень 1997 року — президентом ЄЕСУ була Ю. Тимошенко. Покинула пост у зв'язку з обранням депутатом Верховної Ради України; пост президента ЄЕСУ зайняв її чоловік Олександр Тимошенко. Пік діяльності ЄЕСУ припав на 1996—1997 роки. Основним напрямком діяльності була поставка газу в Дніпропетровську, Донецьку, Полтавську, Черкаську, Сумську, Кіровоградську та Миколаївську області. Конкурентом ЄЕСУ на ринку газу була „державна акціонерна корпорація «Республіка» Шарова та Бакая. У рекламному буклеті ЄЕСУ говорилося, що до її складу увійшли 20 підприємств, науково-дослідні інститути, венчурні фірми, авіакомпанія «ЄЕС-Авіа», банки «Південкомбанк» та «Слов'янський». Занепад ЄЕСУ, припинення активної діяльності, 1997—1998 роки У 1997 році президент Кучма звільнив прем'єр-міністра Лазаренко, який був покровителем ЄЕСУ. Податкова інспекція України висунула позов проти ЄЕСУ на 1.4 млрд грн. Під тиском величезних штрафів Податкової інспекції, ЄЕСУ в 1998 році припинила роботу на газовому ринку Україні, а незабаром припинила й інші види діяльності.

З корпорацією відбувся занепад через постійну брехню і афери.

Ви бажаєте те саме для України???????

Замітка видалена. Рукоплещіть, веселіться, радійте!
Наступним етапом мабуть стане видалення всього профілю.
Тепер зрозуміло хто проплачений, ким і наскільки.
Безпосередньо у самій статті не було чогось надзвичайного. Всі факти я взяв з книги Дмитро Чобіт "Макуха або штрихи до політичного портрета "Блоку Юлії Тимошенко".

Але наведу епіграф, який використав цей автор до своєї книги :

"Немає нічого прихованого, що не виявиться, і нічого таємного, що не вийде наяв"



P.S. Один мій знайомий, прочитавши цю книжку сказав: "Потрібно щоб цю книгу прочитав кожен без винятку член "БЮТу".

23.07.2012                    Рівне

Майбутня тушка: черкаськоїю опозицією керує людина Губського.

Опозиція ризикує повністю провалити вибори в одному з базових ... ... для себе регіонів - Черкаській області. Об'єднаний штаб тут очолила людина Богдана Губського - Анатолій Бондаренко (одночасно він балотується в 199-ому виборчому окрузі). Сьогодні Бондаренко активно співпрацює з владою в обмін на закриття проти нього 2-х кримінальних справ (за розтрату і підробку документів в період керівництва Лисянським районом області).

Анатолій Васильович не змінює професію До того, як Анатолій Бондаренко був обраний головою Лисянської сільради, він був активним членом місцевого злочинного угруповання. У смутні 90-і його ОЗУ контролювала місцевий ринок металобрухту. Толя «Залізяка» (так тоді називали Бондаренка) заробив собі ім'я в місцевому злодійському світі саме на нелегальних операціях з металом. Партнерами по бізнесу Бондаренка виступали члени злочинного угруповання «Торпеди». Разом з цими хлопцями Анатолій пройде шлях від приймальника пункту прийому металобрухту до голови району.

На гачку у Губського Здавалося б, у Анатолія Васильовича були всі шанси сісти всерйоз і надовго. Але врятував Бондаренка все той же Богдан Губський. Кримінальній справі не дали хід, хоча воно і може бути відновлено в будь-який момент. Бондаренко став активістом БЮТ. Саме така людина знадобилася Губському, коли в 2010 році, після зміни влади, він вийшов з опозиції. «Земельний оліґарх» вирішив зберегти контроль над опозицією в області і залишити біля керма свою людину.  З початком виборчої кампанії-2012 Бондаренко почав активно співпрацювати з керівництвом області, а Богдан Губський навіть виділяє кошти на його кампанію в окрузі. У разі перемоги Бондаренко стане гарантованою «тушкою» і ввійде в групу впливу Губського. Інформація про діяльність Анатолія Бондаренко почала доходити і до центрального штабу опозиції. Чи будуть там зроблені висновки, покажуть вже найближчі тижні.

Бувають події в житті народів, які негайно після того, як вони стануться, стають подіями всенаціонального значення і входять, так би мовити, у національний пантеон. Не має значення, чи події ці мають позитивні чи неґативні безпосередні наслідки, чи вони позначають похід уперед, чи відступ - вони відзначаються як національні річниці - радости чи трагедії, вони входять в історію, їх святкують, про них пишуть, їх славлять і їм поклоняються. До таких подій, звичайно, належать великі політичні зміни, здобуття або втрата державної незалежності, великі і малі війни, великі і малі битви. Та не всі з них попадають у пантеон або, бодай, попадають не швидко.

Одною з таких подій у житті українського народу, одною з таких "непопулярних" битв - битв без леґенди - стала битва, що її вела в липні 1944 року, перша від часу закінчення Визвольних Змагань 1917-1921 року, українська реґулярна військова частина - Перша Українська Дивізія під Бродами. Ця битва, найбільша з тих, яку вели українські збройні відділи у другій світовій війні, закінчилася нашою невдачею. Дивізію, яка входила тоді в склад німецької армії, нагальним ударом набагато переважаючих сил ворога було розбито. Але напевно це не значить що усі ми повинні забути свою власну історію — тим більше що фальсифікацій,перекручень а іноді і відвертої брехні на цю тему було чимало. Тема дивізії “Галичина” багато років перебувала під найжорсткішим табу а за саме її згадування можна було нажити собі чималі неприємності у роках не дуже далеких від сьогоднішніх.На сьогодні чи не найбільш повно бойовий шлях дивізій описав у свої спогадах начальник штабу дивізії майор Вольф Гайдке.Це людина яка пройшла з дивізією увесь бойовий шлях. і що немало важливо, чудово володіла усією інформацією.Спогади Гайдке вийшли німецькою мовою під під назвою "Вони хотіли волі..."  і на українській мові "Українська Дивізія "Галичина" .Стаття “Бій під Бродами”на основі спогадів Гайдке розміщена тут.

Хвилина МОВЧАННЯ! 

Кінодебют Ступки в кіно - роль бійця УПА Ореста Звонаря у стрічці Юрія Іллєнка "Белая птица с черной отметиной" (1971)

Дон Жуан у кінострічці "Камінний господар" (1971)

"Фокусник" - фільм "От Буга до Вислы" (1980)

Богдан Хмельницький --- "Вогнем і мечем" (1999)

Іван Мазепа у стрічці "Молитва за гетьмана Мазепу" (2001)

Від сьогодні згадуємо або  добре,  або нічого......

Прокурори змінили звинувачення Луценка зі зловживання службовим становищем (ч.3, ст.364 Кримінального кодексу) на службову недбалість (ч.1, ст.367 КК). Як передає ЛІГАБізнесІнформ, постанова про зміну обвинувачення зачитав в суді прокурор Дмитро Лобань. Він пояснив, що в ході судового засідання було встановлено, що екс-міністр не знав про те, що оперативно-розшукова справа проти водія екс-заступника глави СБУ Сацюка Валентина Давиденко було раніше закрито, і не мав злого умислу на порушення прав даного громадянина. У той же час, як міністр, на думку прокурорів, Луценко повинен був перевірити, чи не порушуються права Давиденко постановою про продовження оперативно-розшукової справи до 18 місяців, перш ніж його візувати. У зв'язку з цим прокуратура звинувачує Луценка у службовій халатності і неналежному виконанні службових обов'язків.

Стаття 367. Службова недбалість (ТИСНИ) 1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, — карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Все що я зробив, всі мої дії, всі труднощі  які я переміг, все це я присв"ячую Богу і Чілі, тому що я спас Чілі від комунізму.           

                                                                                 Генерал Аугусто Піночет
Пролог
10 грудня 2006 року він відійшов у вічність. Для одних він був втіленням "темних сил", "фашиського реваншизму", утискуачем свобод і прав людини. Для інших патріотом країни та символом офіцерської честі. Основне, що йому ніколи не пробачать ліві всіх мастей, так це те, що в роки всесвітньої комуністичної екпансії він доказав що комунізм не є всесильним, що з ним не тільки треба боротися, але і можна перемагати!
"Наша країна повстала проти комунізму і нанесла йому нищівну поразку за останні 30 років" - слова з декларації військового уряду Чілі. Аугусто Піночет був унікальний у тому, що "не словом, а ділом" доказав, що традиційні християнські цінності, вірність країні, сім"ї і релігії прекрасно можна поєднати  з відкритою ліберальною економікою, а ніціоналізм з максимальною відкритістю на міжнародній арені. ( Хоча теперішні українські ЗМІ, відомо ким контрольовані, через сумнозвісних "політологів"  зомбують населення України, що якщо націоналісти прийдуть до влади, то це буде катастрофою для країни і наступить її міжнородна ізоляція).
Але повернемось до Чілі. Сальвадор Альєнде прийшов до влади в 1970 році. Він не був аж надто видатним політиком, він аж тричі в 1952, 1958 і 1964 роках висувався кандидатом на пост Президента від блоку соціалістів і тричі програвав вибори!!! ("Переплюнув" його мабуть тільки наш "рідненький комуняка - Симоненко", ще б закінчив так само як Альєнде, Господи прости грішні думки). На виборах 1970 року соціалісти від блоку "Народна єдність" набрали всього-навсього 36,3% (знайома цифра, як треба узурповувати владу), і був призначений на посаду Президента рішенням Парламенту (хіба періодично не втюхують і нам таку думку) завдяки кандидату від християнсько-демократичної партії, кандидат якої зайняв третє місце у рейтингу на виборах після правих.
І тут проявився звірячий оскал комунізму! З всієї марсисько-ленінської галіматьї  Альєнде усвоїв одне і єдине правило : "екпропріація експропрійованого"!
Об"явивши аграрну реформу забрали землю у поміщиків-латифундистів і роздав її селянам, а далі все по радянському примусово-добровільному принципу, але замість колгоспів - САРА.
За перші місяці правління націоналізовано 350 найбільших приватних компаній, включаючи приватні банки, іноземні компаніїї гірничо-добувної сфери діяльності. Дуже часто навіть без натяку на законність, підприємства захоплювались лівими активістами (читай теперішніми рейдерами - ще одна аналогія) і оголошувались націоналізованими.
На цьому фоні розвинулась гіперінфляція, але не дивлячись на страшенний ріст цін, продовольство змітали з полиць в буквальному розумінні слова і країна опинилась на грані голоду. Почались стихійні забастовки, які паралізували роботу транспорту, помисловість і сільське господарство. Вантажними перевезеннями продовольства зайнялась армія. Країна перейшла до режиму військово-бюрократичного управління. Армія рік не отримувала зарплатню, тобто військовий переворот був неминучим. (Теж хороший приклад, чому у людей які володіють зброєю більш-менш пристойні зарплати. Узурпатори всіх мастей прекрасно розуміють де причаїлась небезпека!)
24 червня 1973 року повстав столичний полк, військова техніка рушила с сторону президентського палацу але А. Піночет завдяки своєму авторитету відправив його у казарми. Попередній Президент Фрей сказав : "Це не криза, це повноцінна катастрофа". 22 серпня 1973 року обидві палати парламенту ( в якому ліві мали лише 80 мандатів з 200) звинуватили С. Альєнде в створенні тоталітарної системи. В країні назріли умови для громадянської війни : з одного боку люди, в яких забрали власність з іншогобоку ліві екстремісти, яких "про всяк випадок" готовили інтруктори з Куби. Країна знаходилась на грані громадянської війни!
Комуністична пропаганда  старалась переконати цілий світ після перевороту що путч виник на голому місці і не був обумовлений соціально-економічними причинами. Але це не так! Парламент, суд склали свої повноваження ще до 11 серпня. Державна влада була паралізована. Обидва табори і праві і ліві збирались до вияснення стосунків аж ніяк не дипломатичними методами! Радикально налаштовані комуністи закликали Альєнде прийняти екстренні міри по збереженні влади, нагадували про Леніна, ЧК, червоний терор, про відміну прав і свобод, закриття правої преси.

Переворот:
11 вересня 1973 року вранці  на зашифрованій армійській хвилі пролунала кодова фраза : "В Сантьяго іде дощ". Якась схожість з приходом до влади Франко, коли в ефірі прозвучала фраза : "Над усією Іспанією безхмарне небо". На вулицях з"явились танки "Шерман" з солдатами. Штурмом були взяті штаб-квартири соціалістичної і комуністичної партій, потім - президентський палац Ла-Монеда. А. Піночет запропонував С. Альєнде літак для вильоту з країни з сім"єю. Але політичний банкрот не був потрібен ні в Гавані ,ні в Москві, і  С. Альєнде це добре розумів. Він віддав перевагу рознести собі черепа з АК подарованим  Ф. Кастро встромивши собі його до рота.

Епілог.
В минулому президент Чілі, Габріель Гонзалес Відела : " У мене немає слів щоб віддячити збройні сили за те, що вони вирвали нас з пазурів марксистів". І цю думку поділяло 2/3 населення країни! (Є чому повчитися у цього диктатора багатьом президентам обраних "демократичним" шляхом).
1978 рік всенародний референдум - рівень підтримки ВДУМАЙТЕСЯ! 75 %
1980 рік плебісцит по проекту конституції 67% підтримки!
1986рік легалізована політична діяльність
1989 рік передача влади цивільному президенту Патрисію Ейлвіну, який набрав 55,2% голосів виборців, А. Піночет залишається на посту головнокомандувача.
11 березня 1988 року А. Піночет пішов у відставку, але залишився пожиттєвим сенатором з правом недоторканності.
Піночет для Чілі був історичною необхідністю, і це потрібно визнати.

18.07.2012                          Рівне