Україні

1.
Україно моя, що зробили ізгої.
Україно моя, де твої герої.
Століття терпла ти загарбників всіх.
Але серцю миліша за усіх, за усіх.
2.
Памятаєш Вкраїно, аланів племена.
Скіфських вождів, гуннів знамена.
На курганах отих баба стоять.
Македонський втікав, звідси як тать.
3.
Македонський Сашко, як той москаль.
Все йому мало, скаче все вдаль.
Скіфів нема, військо гине, аврал.
Ледь його виніс, його кінь Буцефал.
4.
Памятаєш мабуть коней арійців.
А також своїх мирних трипільців.
Поляни, древляни, твої інші сини.
Жили понад Россю, ще з давнини.
5.
Сини твої вірні, Кий, Щек і Хорив.
Віддали тобі все, у єдиний порив.
Сестра їх єдина, що Либіддю зветься.
Це річка тепер, журчить і сміється.
6.
Місто столичне назвали в честь Кия.
Головою він був, голова вас не шия.
Не варягом він був, а своїм, українець.
Злі сусіди лиш кажуть - ти чухраїнець.
7.
Наша столиця на славних горбах.
На яких ще сидів князь Мономах.
На горбах твоїх славних - Ярославни там плач.
Розрадь ти її, ій ти пробач.
8.
Вололдимир Великий нас охрестив.
На Хрещатику нас від гріха він омив.
Християнство прийняв - віддай йому шану.
Дружиною взяв принцесу він Анну.
9.
Ольга княгиня, і Ігор наш князь.
Іх син Святослав теж був витязь.
В Царгороді на брамі щита він прибив.
Щоб всі памятали, нас ніхто не вчепив.
10.
Ярослав ще наш князь, Володимира син.
Мудрий він був, вибивав клином клин.
Будував він церкви, Золотії Ворота.
Міста заснував, його це робота.
11.
Творили у Києві Мефодій, Кирило.
Літописець, що Нестор, робив собі чорнило.
"Повість" писав там, і "Слово про полк"
Який окаянний був Ярополк.
12.
А з степу паступали кочові племена.
Княжа дружина бралась за стремена.
Перемагали усіх, дух був сильний.
Аж не зявився хан тут, Батий.
13.
Побачив тебе він, аж руки трусились.
Загарбати думав - ми не скорились.
Прапор побачив жовто-блакитний.
Ах бузувіре, аж ти ненаситний.
14.
Виступив проти король наш Данило.
Кременець взяв, косооке ти рило?
У степу на Вкраїні ти Орду заснував.
Іроде клятий, щоб ти був пропав.
15.
Після Батия тебе ляхи душили.
Угри прокляті, щоб не дожили.
Руїна настала по всій Україні.
Зберегли тебе люди, в серцях їх донині.
16.
Люди твої від поляків втікали.
На Подніпровя - козаками ставали.
Воювали вони за свободу свою.
Не тільки свою, але й твою.
17.
Іван Сулима і Петро Сагайдачний.
Оборонець Вкраїни, був необачний.
Фортеця Хотин, там стали на прю.
Султан так втікав - забув жінку свою.
18.
Лукян Кобилиця і Семен Височан.
Максим Залізняк і Гонта Іван.
Боролись ми всюди, де тільки могли.
Довбуш Олекса - трусились пани.
19.
Сина убив, жінку викрав Чаплинський.
До бою стає Зіновій Хмельницький.
Полковники славні Богун, Кривоніс.
Кровопивці погані, втікайте у ліс.
20.
Жовті Води, Пилявці, Зборів і Збараж.
Втікайте  в Варшаву, і то швидко, вже зараз.
Але бій наш останній в Беречтечку програли.
І поляки й жиди знов на тебе напали.
21.
Мазепа Іван був великим гетьманом.
Боротись він став з Петром-клептоманом.
Петро-клептоман, він в Голандії вчився.
За Вкраїни рахунок він збагатився.
22.
З Карлом Мазепа біля Полтави.
На зустріч їм вийшли Петрові вже лави.
Але сили не рівні, Українець програв.
Перший Петро, йому чорт помагав.
23.
Меньшиков граф, Батурини спалив.
Батуринців бідних він так одурив:
"Відкрийте ворота, буде вам каяття"
Але всіх він повісив, нема вороття.
24.
Основний наш Закон, Пилип Орлик писав.
Не на Вкраїні, в Бендерах - втікав.
Конституція та актуальна і нині.
Не на вкраїні помер, на чужині.
25.
Угорці й австрійці, Варшава й Москва.
Терзали тебе, як та мордва.
Але ти не скорилась, моя ти рідненька.
Знов відродилась, моя рідна ненька!
26.
Відродилась ти знов у вигляді УНР..
На заході в нас зявилась і ЗУНР.
Євген Петрушевич і великий історик.
Нас обєднали, тут без риторик!
27.
Наступають червоні, але без алюра.
Проти них виступає Симон Петлюра.
Крути, червоні - їх там чекали.
Студенти за тебе кров проливали.
28.
Голод, тридцяті, і сталінізм.
Бачите люди, це комунізм.
Тридцять девятий, знов окупанти.
Але ти не боялась, мала таланти.
29.
Євген Коновалець і ще довгий список.
Справа ОУН - ось його внесок.
Ідеолог наш славний - Дмитрій Донцов.
Все описав, будь ти здоров.
30.
До бою вступає Бандера Степан.
Батько його був в УГА капелан.
Народився в селі, що Угриновим зветься.
Окупанти тремтять, тут їм не йметься.
31.
Воювала в лісах наша славна УПА.
Комуністи нам кажуть про Ковпака.
А Шухевич Роман, твій рідний син.
Окупанти боялись - лізли під тин.
32.
А що маєм тепер, знову руїну.
Люди всі їдуть, покидають країну.
Україна волає : "Ви куди? Буде краще!"
Мене не кидайте на призволяще.

лютий 2002                      Тернопіль