Голосуї проти підрахуїв

 Автор: Юлія Шешуряк

В нашій чудовій країні і життя прекрасне: руїну знову подолано, гречка та садки вишневі цвітуть, хрущі та бджоли гудуть, покращення відбуваються стабільно щодня. Але часом трапляється така халепа, як вибори. І тоді більшість населення стає голосуями, які вірять у священну силу бюлетеню, слідкують за кандидатами, ведуть суперечки на кухнях та в інтернетах з метою визначити, за кого голосувати цього разу, бо ж минулі улюбленці - зрадники і фуфуфу. Кандидати ж залюбки діляться з голосуями продпайками та мріями, тим часом готуючи своїх воїнів-підрахуїв до важливої фінальної місії. Не завжди все минає безхмарно. Наприклад, якось серед голосуїв віднайшлися єретики-противсіхи. Вони почали переконувати інших у відсутності різниці між руками, які не крали 5 мішків пшениці, і руками, які не крали 15 мішків. "Усі кандидати однакові, - кажуть противсіхи, - а вибори - фікція, яку допомагають реалізувати підрахуї". Коли противсіхи сильно допекли, їх просто позбавили можливості підло ставити карлючки у заповітній графі, яку прибрали з бюлетеня. Але противсіхи не здаються, і з підпілля успішно проповідують свої ідеї серед голосуїв. Тим часом кандидати та підрахуї тихенько хихотять і потирають руками, як мухи лапками. «Голосуй, голосуй, бюлетені в урни суй». І так буде доти, доки голосуї не стануть виборцями. Та чи можливо це? Проблема не лише в тому, кого обирати, а й в існуванні отих підрахуїв на усіх ланках виборчого процесу. Після останньої перемоги ПРезидента популярним було змиритися з таким вибором – мовляв, обрали його нещасні надурені люди, але ж - більшість. На противагу цьому висловлювалась недовіра щодо результатів голосування і впевненість y масових фальсифікаціях. Голосуї люблять поскаржитися на долю, владу, масонів. Безперечно, результати виборів в Україні можна фальсифікувати. Схем є багато, про них уже не раз говорилося відкрито і - безрезультатно. Питання: що і як потрібно змінити? Один нардеп, 70-річний (ай, молодець! просунутий), в черговий раз намагається розпочати впровадження в Україні електронного голосування – не так давно зареєстрував у парламенті постанову про прийняття відповідної концепції. «Старовірам», згідно з документом, дозволяється голосувати паперовими бюлетенями. Ідея ця поки що утопічна, та й стан «електронної» грамотності українців примушує бажати кращого. З іншого боку, можливість проголосувати без походів на дільниці (переважно за місцем проживання), простоювання черг тощо залучила би до виборів велику кількість молоді, яка зараз сповідує виборчий абсентеїзм. Але навіщо Україні голоси таких лінивих неактивних голосуїв? Якщо їм байдуже, хто керує країною та приймає закони, нехай і надалі ігнорують вибори. А небайдужі виборці мають виходити на майдани і там проводити вибори – силою крику, вкиданням камінчиків абощо. Хоча і тут підрахуї могли би зробити свою чорну справу. Невже країну врятують лише масові розстріли? А може, єдина можливість виграти боротьбу з підрахуями – це голосувати відкрито? Бо ж саме таємниця голосування створює можливості для фальсифікацій: виборець знає лише про свій голос, а екзит-поли не мають належної ваги. Таємне голосування потрібно відмінити – тоді кожен матиме публічну моральну відповідальність, як ото депутати у Раді. І Петро Петрович боятиметься продати свій голос, бо знатиме, що Іван Іванович зможе зайти в Інтернет і перевірити, за кого проголосував його сусід, а потім намастить йому двері смолою чи попроколює шини в жигулях. Ну й заодно легалізується схема «наш завод голосує за Якубовича, а хто не проголосує, тому капець» - все одно способи перевірити кожного з таких голосуїв існують, не дивлячись на декларовану таємність голосування. Демократію неможливо запровадити раптовим здобуттям незалежності чи прийняттям ідеального основного закону. До неї треба дорости ментально. А поки що – голосуй, не голосуй, допоможе підрахуй.