Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче внести вклад, в підтримку лідера опозиції Юлії Володимирівни Тимошенко.Тут розміщуюся статті, з інформацією, яка допоможе людям розібратися, з інсинуаціями, та потоком пропаганди, а також інформація про діяльність лідера БЮТ, та її політичної партії.
Учасником співтовариства може стати блогер, який розділяє політичні погляди БЮТ.
Вид:
короткий
повний

Група підтримки ЮВТ

Голгофа для Юлии

  • 22.08.12, 11:58
События священной истории повторяются.

Этот материал был написан в канун Нового года, но по разным причинам так ине увидел свет. Прошли месяцы. Ситуация вокруг «дела Тимошенко» не изменилась.Все осталось прежним, только ухудшилось. Самоубийственная политика власти привела к тому, что Украина оказалась на волоске от международных санкций, и черная тень изоляции и остракизма перестала быть гипотезо. Петля, состоящая изсмеси трагедии и абсурда, затягивается все туже. Петля на горле не только самой обвиняемой, но и на шее самой Украины и ее власть предержащих. Тупиковая ситуация, из которой нет рационального выхода. Факты приводить не буду, они итак всем известны. Я решил поместить мое эссе на блоге именно сейчас, потому что сегодня имел место очередной акт судебной порнографии под названием «кассация»,который вновь актуализовал обращение к теме Юлии Тимошенко. Кроме того я решил ничего не менять в тексте, приводить новые «аргументы и факты» в свете драматических событий этих месяцев. Повторяю, власть сделала все, чтобыпроисходящее повторялось как в дурном сне и чтобы самые наихудшие ожидания сбывались.

1.

Интродукция

    Мне давно хотелось написать о «феномене Тимошенко»,попытаться дать ответ на вопрос о ее роли и месте в украинской политике,прорваться сквозь мифологизированные напластования массовых проекций на ее фигуру. Ведь ни на одного политика не было вылито столько грязи, ни один не был предметом такой консолидированной ненависти со стороны самых разных за цветом и калибром политических персонажей, и ни у одного не было столько поклонников,как в Украине, так и в мире. И в нейтральных обстоятельствах такой анализ мог бы быть весьма увлекательным. Однако после того, что с ней случилось, после того, как сбылись ее страшные пророчества о судьбе страны и о ее собственной судьбе, после всех ее заключений и злоключений любое теоретизирование было быне только неуместным, но даже аморальным. По крайней мере, сейчас.

Сострадание, которое меня охватывает к этой поруганной женщине, столь велико, что я вынужден вести разговор о ней в совершенно ином жанре. В жанре очень субъективных и местами не систематизированных фрагментов, где есть место не только концептам, но и эмоциям. Сначала я хотел  приурочить этот«импрессионистский портрет» ко дню рождения Юли, потом новый «камерный»судебный процесс против нее, решение Апелляционного суда уничтожили несколько приподнятый и ободряющий тон, с которого я планировал начать свои заметки. Этот процесс показал, что ее крестный путь еще далеко не окончен, что ее Голгофа –как это ни горько и страшно – еще впереди. Отсюда и название этих заметок, как бы банально и избито оно ни звучало. 

2.

Esse homo

       Если попытаться сформулировать главное отличие Юли от подавляющего большинства политиков, то я бы сказал так: «Она позволяла себе в публичном поведении быть человеком среди масок,манекенов и говорящих голов». Посмотрите в пустые глаза большинства украинских политиков, вслушайтесь в набор их бессмысленных словесных конструкций, и вы поймете, о чем я сейчас говорю. В этом контексте быть человеком означает говорить от своего лица, высказывать то, в чем ты лично убежден. Это, в свою очередь предполагает наличие самих убеждений, некоего морального стержня,умения проводить четкое различие между добром и злом на фоне торжествующей моральной беспринципности и морального протеизма. Это также означает быть живым среди мертвецов.  Например, не бояться быть эффектной, гламурной женщиной,не бояться эмоционально реагировать, не бояться искренне рассмеяться или на теледебатах назвать политического оппонента «пустым местом». 

Все эти бегло перечисленные штрихи ее портрета в ответ рождали у людей неформальное отношение, ощущение, что она «своя». Кстати, ни один политик не удостоился того, чтобы в народе его называли по имени, причем называли с нежностью, и это лингвистическое отличие также придает ей особый статус среди политической тусовки. Обычно по именам политиков называют в случае массового презрения к их персонам, да и то в этом случае имя заменяется кличкой. Тимошенко даже в ситуации ненависти называли по имени. Пусть «Юлька», но все-таки по имени, а само это свидетельствует об иной степени близости в отношении к ней со стороны рядовых граждан.

       Этот «неформальный» стиль превращал Юлюв белую ворону, и именно присущая ей внутренняя свобода и послужила одним из источников зоологической ненависти со стороны, как этих оппонентов, так и  временных попутчиков. Ведь любое сообщество, связанное круговой порукой всевозможных запретов, не прощает этой внутренней свободы, смелости быть «вне стаи». «Она себе много позволяет!» -- вот лейтмотив рационализаций этой ненависти. (Так, совершенно в этом русле один из регионалов выдал следующий перл: «Если бы она меньше болтала, то не сидела в тюрьме!»). И на такой ненависти легко консолидируются представители разных политических группировок,когда корпоративная солидарность против «выскочки» берет верх над прочими разногласиями. Так, ненависть к Юле объединила Ющенко и Януковича, случай феноменальный, если вспомнить драматургию их публичного противостояния во время Оранжевой Революции!

3.

Киник против циников

Помимо внешних примет поведенческого и коммуникативного стиля понятие«естественности» по отношению к Юле проявилось на гораздо более глубоком уровне– в стратегии «деконструкции» всех установленных форм поведения в публичном пространстве как лживых. Например, среди таких форм особое место занимает язык пропаганды или «дискурс власти». Ощущение его пустотности возникает как эффект жонглирования словами, лишенных какого-либо отношения к реальности, но часто исполненных возвышенного пафоса (например, «народ», «свобода», «гуманизм»,«человек»). Такой бессодержательностью был отмечен язык брежневской эпохи и самого «дорогого Леонида Ильича». Таким он и остался в дискурсе власти, которая  устанавливает авторитарный или диктаторский режим.

Среди штампов этого языка особую роль играют неконкретные словосочетания как«движение вперед» или «развитие», дополненные наукообразными клонами типа«модернизации» и «реформ». (Например, в итоговом докладе Януковича высказывания о том, что заложены «основы поступательного движения вперед», были основными приметами реанимированного брежневского стиля. А его же фраза из этого же доклада о том, что для изменения жизни к лучшему нужно двигаться вперед, потому что «в будущее нельзя войти боком или задом» сразу же стала интернет-хитом). К этому пропагандистскому тезаурусу в условиях постсоветских реалий добавилось еще и словечко «стабильность», которое является наиболее частотным в пропагандистском лексиконе авторитарных лидеров. Такого рода словесные конструкции являются типичными формами «дискурса власти», некими словами-перевертышами, которые по известному рецепту Дж. Оруэлла утверждает нечто противоположное тому, что происходит в реальности. Они соединяют в различных пропорциях смысловую пустоту и явную ложь и, возвращаясь к Юле, хочу сказать, что ее дискурс всегда был подрывным по отношению к этой тотальной лжи.  

 В публичных выступлениях она всегда говорила конкретно, то естьанализировала реальную проблему, демонстрировала, каким образом эта проблемапредстает в искажающих зеркалах официальной пропаганды, показывала реальныеопасности, которые вытекают из этого «навешивания лапши» в пропагандистскихкартинках власти и дальше формулировала свой вариант решения. Причем в этомразвенчании официоза она не стеснялась в формах выражений, которые высмеиваливластвующих пигмеев на украинском политическом Олимпе. И этого они ей тоже непростили.

Если использовать терминологию немецкого философа П.Слотердайка, то цинизму власти, она последовательно противопоставляла кинизм, то есть срывание всех покрывал с официозной фальши, иногда даже в брутальной форме, как это делал основатель кинической философии Диоген. Моя характеристика Юлиной«естественности» неразрывна связано с исходными принципами кинизма, и именно этот кинизм позволяет говорить о Юле как «народном политике». Ведь подобное мироощущение есть единственная форма выживания населения в условиях тотального прессинга власти и ее воинствующей деградации. Достаточно послушать разговоры в местах большого скопления людей, в которых звучит ненависть к власти, то легко увидеть, что «кинический дискурс» населения, его наивная правда о том, что партия власти есть «партия жуликов и воров», очень схож с главным киническим принципом Юли: «Называть вещи своими именами».

4.

«Не играть по правилам власти».

Этот мощный кинический импульс, который вел Юлию Тимошенко как политика,привел меня к неожиданной ассоциации. Я вспомнил другого киника, великого Льва Толстого, творческий метод которого, как известно, состоял в «срывании всех и всяческих масок». Откуда такая параллель? Как любой киник Толстой ненавидел власть ивполне справедливо считал ее лживой и преступной. Среди его «разоблачений»любой социальной фальши особое место уделялось «деконструкции» властных институтов. Этот способ изображения вещей «такими, какими они есть», он называл специфическим и возможно не вполне удачным термином – «остранение».

Среди объектов его «остранения» привилегированную роль играли бюрократия, любой репрессивный аппарат власти (например, армия) и, конечно же, суд, в котором репрессия лицемерно театрализована и закамуфлирована под моральную категорию «справедливости». Я вспомнил великого писателя не с целью сравнения масштабов его деятельности с современным политиком, а в связи со сходством разоблачающего «кинического пафоса». И, прежде всего, мне вспомнился Печерский суд, поведение Юли на этом спектакле, ее последнее киническое Мега-Шоу, которое она смогла подарить поклонникам своего таланта. В чем состояла уникальность этого поведения? Все знали, что в настоящее время украинский суд – уже не суд,а карательная машина власти, место, в котором идет лишь имитация процесса, и приговор уже написан заранее. И, тем не менее, все невинно осужденные принимали участие в этом идиотском балагане, в ритуальном действе, где им уготована роль жертвы.

Почему они это делали? Да, потому что так положено, таков порядок вещей.Даже непримиримый Юрий Луценко называл своего судебного мучителя «Ваша честь».И только одна Юля демонстративно вышла из этого фарса, проявила к нему«неуважение», потому что уважать такое – значит не уважать себя и ронять свое достоинство. И в зале суда она делала то, что Толстой делал в романе«Воскресение» - «деконструировала» сам судебный процесс. Она говорила не суд, а«судилище», не «ваша честь», а «ваше бесчестье», называла господина Киреева«нелюдем», не вставала при его появлении. Она поступила как Цинциннат, герой романа Владимира Набокова «Приглашение на казнь», который сошел прямо с эшафота, продемонстрировав фантасмагорическую ирреальность происходящего. Он«вышел из игры», и вся бутафория властных институтов попросту обрушивается как«Царство Лжи» из известного советского мультика.

Другой пример, который мне вспоминается в контексте Юлиного эпатажа, часто приводился Мерабом Мамардашвили как пример поведения человека чести. Речь в нем шла о декабристе Лунине, который на суде в отличие от своих соратников не пытался валить вину на товарищей, выгородить себя, «сотрудничать со следствием»и, тем самым, облегчать себе участь. Своим следователям он просто сказал, что ему не о чем с ними разговаривать. И точка.  Точно также поступила Юля,причем поступила дважды, отказавшись участвовать в фарсе не только Печерского,но и Апелляционного суда. И этот поступок указывает на высокую моральную про бучеловека, который имел мужество его совершить.

 

5.

Кассандра

    За всю свою политическую деятельность Юлия входила в образ трагического персонажа, готового пойти на смерть ради идеи справедливости. Ассоциация с Жанной д'Арк была формой публичной презентации этого внутреннего трагического мироощущения человека вне стаи, чужого даже среди своих и люто ненавидимого среди чужих. В диких джунглях украинской политической жизни такой человек рано или поздно обречен на мученичество. Его обязательно предадут «свои» и отомстят «чужие». Однако образ мученицы Жанны не совсем точен. Наивная крестьянка не была трагической героиней, искренне любила своего короля, и была просто использована в политических играх. Кроме своей мученической смерти на костре Жанна д'Арк не имеет ничего общего с подлинно трагическими героями, которые сознательно избирают свой крестный путь,потому что иначе не могут. Поэтому в случае с Юлей аналогии нужно искать в более древних временах, то есть тогда, когда трагедия только зарождалась.

Когда я наблюдал перипетии предвыборной президентской гонки в 2010 году,слушал все, что говорила Юля по поводу своего главного оппонента, мне вспомнился другой образ, гораздо более близкий к аутентичной трагедии – образ Кассандры. Ведь если сейчас вспомнить ее крик, буквально вопль предупреждения о том, что ждет страну, если к власти придет клика Януковича, то аналогии между ней и троянской провидицей окажутся вполне уместными – их обеих никто не услышал, потому что не хотел слушать. Как и в случае героини древнего эпоса мы видим, что все мрачные пророчества сбылись. Юля говорила о том, что к власти приходит хунта, «донецкие смотрящие», которые уничтожат бизнес, сдадут главные стратегические объекты, окончательном разворуют страну, отберут все права и свободы, установят диктатуру. Она обращалась к избирателям и к политикам, к бедным и к богатым, к Западу и Востоку, ко всем, одураченным пред выборным лозунгом «Украина – для людей! Она умоляла не голосовать «Против всех», потому что, тем самым, они невольно подыграют Януковичу. Она обращалась к участникам предвыборной гонки, которые вышли во второй тур, с мольбой не допустить общенациональной катастрофы.

Однако никто ее не услышал. Избиратель поверил в лозунги борьбы с бедностью и купился на обещания «улучшения жизни уже сегодня». Политики же проявили себя в лучших украинских традициях – подыграли победителю. О Тигипко не говорю. Это особый клинический случай смеси политической близорукости, реформистской гигантоманиии одновременного низкопоклонства перед силой. О других тоже промолчу, потому что не ко времени. Скажу только, что Юля так долго готовилась к терновому венцу, что, в конце концов, получила его.

6.

Страсти

Когда Юля произнесла фразу «Тот, кто идет со мной, тот покупает билет на войну», то, возможно даже сама не представляла, до какой степени была права. И позиционируя себя в роли трагической героини, наверное, не думала, что ей  предстоит пройти не просто страдания, а подлинные Голгофу из классического евангельского сюжета. Да, после судебного действа, которое началось на Печерских холмах, во всем происшедшем оказалось столько совпадений с событиями священной истории, столько его участников разыграли роли основных персонажей евангелия, что данное сравнение уже не должно казаться искусственной натяжкой.Прежде всего, совпадает основная сюжетная схема: невинный осужденный –преследующая власть, творящая неправедный суд – предательство единомышленников–  страсти и страдание символической жертвы – радостное беснование толпы –бессильная скорбь сочувствующих. Совпадает и глубинная символика с евангельским первоисточником. Ведь Юля оказывается не просто главным политическим оппонентом, уничтоженным репрессивной машиной, но выступает в роли символической жертвы.

Такая жертва издревле приносилась во время постройки зданий и называлась«строительной жертвой». Со временем подобная жертва стала символом некоего духовного проекта, «Нового Мира», и жертва Христа была первым и основным прецедентом такого рода жертвы. И я уверен, что, несмотря на интеллектуальный примитивизм власть имущих, они на подсознании рассматривают Юлю в качестве именной такой символической жертвы в их проекте построения здания новой авторитарной диктатуры. Аналогично воспринимают Юлю и ее сторонники, которые хотят сделать из нее знамя новой революции, символ обетования нового,демократического мира. Однако, для тех и для других она нужна в качестве жертвы. Как это ни кощунственно, но им всем выгодна ее Голгофа, а в идеале –даже ее смерть.

 Теперь о конкретных персонажах. Очевидно, что в этой истории есть Иуда–Ющенко. Янукович, чье религиозное юродство заметно усиливает евангельские коннотации происходящего, выступает здесь сразу в нескольких ролях. Во-первых,он – типичный фарисей, поскольку искренне полагает, что уничтожение Тимошенко есть богоугодное дело. При этом он и другие профессиональные фарисеи типа Герман лицемерно говорят о сочувствии к жертве. С другой стороны, Янукович совмещает в себе преследующую власть Ирода и  «самоустраняющегося» Пилата,который постоянно говорит: «Все решает суд, а я умываю руки».

На святых местах Печерска действует свой Синедрион, повторяющий в отношении Юли все то, что уже было проделано более двух тысяч лет назад. Ведь если разобраться, то Христа также судили по политическим мотивам, и Пилат,воспитанный на римской юридической культуре, не смог найти в его действиях состава преступления. И, тем не менее, с паранояльной настойчивостью судьи твердили о том, что он должен быть распят, потому что опасен для государства.Кстати, его обвиняли в том же, в чем обвинили Юлю – в «превышении властных полномочий», то есть в том, что Иисус объявил себя царем иудейским. Но последний на вопросы обвинения действительно ли он считает себя царем,отвечал: «Это вы так сказали». То есть, он не признавал над собой этого суда.Как видим, сюжетные аналогии налицо.

И страсти мученицы здесь также очень близки к евангельскому оригиналу.Готовность принять терновый венец и одновременно вполне объяснимый человеческий страх перед возможными страданиями («Господи, почему Ты оставил меня»?!).Издевательства тюремщиков над больной женщиной, которые придумывают все новые и новые их формы, заставляет вспомнить фильм Мэла Гибсона «Страсти Христовы», вкотором сделан акцент именно на физических мучениях Христа. То к ней не допускают врача, то утверждают, что с травмой позвоночника ей нужно «больше двигаться», то устраивают новый в суд прямо в камере, издеваясь над ней в течение 12 часов, то пытаются насильно привести на новое судилище, то выкладывают видео ее тюремной камеры в Интернете. Наверное, я не все упомянул, но важно увидеть главное: насколько вдохновенны эти люди в роли палачей,насколько изобретательны они в придумывании все новых и новых физических и моральных пыток!

О предательстве соратников, которые подобно Петру отреклись и в той или иной форме сказали «Я не знаю этого человека!», я уже писал. Эти люди пачками уходили из БЮТа в парламенте, когда увидели, что «война», которую им обещала Юля, из некоего метафорического слогана превращается в настоящее «избиение младенцев». Эти люди самого близкого окружения подобно Портнову цинично участвовали в юридической «рационализации» ее уничтожения. Эти люди против ее воли подписали пакт с ПР в виде Закона о выборах. Их предательств не счесть, и я думаю, что все названное мной есть лишь верхушка айсберга.  

Не могу не упомянуть толпу, кричащую «Распни ее!». Под «толпой» я подразумеваю того многочисленного люмпена, который под Печерским судом орал «Юлю на нары!» и оставлял в Интернете издевательские и похабно-матерные комментарии, которые становились тем более мерзкими, чем хуже в моральном и физическом плане становилось этой женщине. Наконец, последний штрих – скорбь бабушек, которые пытались спасти Юлю из автозака, борясь с беркутовцами, по своей экипировке очень похожих на римских легионеров.

И чуть было не забыл последнего персонажа любой Голгофы. Это Одиночество.Несмотря на сочувствие всего мира, несмотря на поддержку всех нормальных людей здесь, она – как и любой другой мученик -- обречена проходить свой крестный путь в одиночку.

7.

Пир хищников

        Так назывался фильм известного французского кинорежиссера Кристиан-Жака, и именно этот фильм вспоминался мне после очередных акций власти в отношении Юли. Это название, с моей точки зрения, лучше всего передает не просто триумф победителей над побежденной, непросто радость от уничтожение политического противника, а их безнаказанное глумление. Ведь их задачей было не просто посадить Тимошенко, не просто закрыть ей путь в политику, не просто символически «закатать в асфальт» многолетних тюремных сроков. Они хотят сослать ее в полное небытие, выжечь саму память о ней, сделать вид, что ее, как самого травматического для них фактора, никогда не существовало.  Чтобы убедить в этом себя в этом еще до судебных разбирательств ими был вброшен в массовое сознание через СМИ тезис о том, что«Время Тимошенко прошло раз и навсегда». Этот тезис звучал в телевизионных политических ток-шоу в устах самых разных политиков, в заказных статьях так называемых «экспертов», в круглых столах, в политической рекламе. О том, что эпоха Тимошенко безвозвратно ушла в прошлое, говорили ее политические противники (Богословская, Азаров, Ехануров), насквозь продажные «эксперты»(типа Костя Бондаренко), «нейтральные» журналисты.

    В числе наиболее заметных событий этой информационной кампании мне вспоминается круглый стол, организованный в рамках передачи«Большая политика» Киселева, посвященный «уходу» Тимошенко из большой политической игры. Иезуитская тонкость всего обсуждения этой темы, состояла в том, что Тимошенко откровенно не ругали, а иногда о ней даже «доброжелательно»отзывались. Но во всем этом пропагандистском «концерте» не было ни одного голоса, который бы поставил вопрос: «А так ли это? А действительно ли время Тимошенко прошло? А если оно прошло, то почему из этого следует заключить, что настало время вытащенного из нафталина Николая Азарова или действующего одиозного президента»? Повторяю, ни один из этих вопросов даже не был поставлен.Напротив, среди экспертов доминировало абсолютное одноголосие, в том числе исреди приглашенных профессиональных российских «тимошенковедов».

     Так, с помощью различных источников у населения формировалась уверенность в том, что уход лидера БЮТ есть свершившийся факт, окотором можно сожалеть, но с которым невозможно не считаться. И когда, садясь в маршрутку возле метро «Арсенальная», пассажир каждый день на рекламном щите читает «Тимошенко идет из политики навсегда» (так называлась статья в газете«Комментарии»), то этот тезис вдалбливался не только в его сознание, а и в подсознание, превращаясь в установку мировосприятия.

      После судов и появившейся перспективы навсегда избавиться от ее назойливого присутствия, кажется, что власть имущие сами поверили в свое собственное пропагандистское измышление. И теперь их триумф имеет все приметы непристойного поругания жертвы. «Непристойность» и«пир» очень близки друг другу по структуре, потому что и там и там имеет место излишество, эксцесс. Эта непристойность, тематически связанная с темой пира,была отмечена Славоем Жижеком в знаменитой сцене пляски опричников в фильме Сергея Эйзенштейна «Иван Грозный». Аналогичную непристойность мы можем увидеть в недавнем банкете «опричников» из украинской генпрокуратуры, где Малюты Скуратовы местного разлива отмечали свой профессиональный праздник пением«Мурки». Именно эти люди в каждом публичном выступлении, в каждом публичном«обосновании» нового дела против Тимошенко, в каждой циничной улыбке, закоторой скрывается упомянутое глумление над всеми моральными и юридическими нормами, говорили: «Оставьте всякую надежду. Мы победили раз и навсегда».

8.

Кода

     Помимо фильма «Пир хищников» преследование Юлии Тимошенко вызвало у меня еще одну ассоциацию. За все это время я настойчивовспоминал название статьи, которую Борис Лавренев написал по случаю самоубийства Сергея Есенина: «Казненный дегенератами». Это название мне постоянно приходило на ум ввиду дикого несоответствия масштабов преследователей и жертвы. Безликие политические карлики сумели совершить расправу надличностью, возможно противоречивой, но, безусловно, яркой. И во время всего этого процесса меня не оставлял вопрос: «Неужели люди такого калибра окончательно восторжествуют и будут и далее безнаказанно диктовать свои условия стране сообразно мерке гигантского клептократического инстинкта и лилипутского разума»?

     Однако ответ на этот тревожный вопрос дала сама жизнь, тот резонанс в мире, который вызвала эти расправа. И этот ответ предстал во всей своей беспощадной ясности. Действия этих людей сыграли с ними злую шутку. Они хотели осуществить «окончательное решение тимошенковского вопроса»,вбить осиновый кол той, кого считали порождением дьявольских сил, устранить единственное препятствие для их безраздельного господства. Однако показательный урок этой всей истории как в средневековом моралите состоял  в том, чтовсе произошло с точностью наоборот. 

  Если бы власть не допустила этого преследования, не сделала ряд чудовищный просчетов в самом процессе, то авторитарная тенденция приобрела бы вялотекущий, «кучмоподобный» характер. Этой власти еще долго бы удавалось с  помощью демагогии о «приверженности демократическим ценностям» водить за нос европейское сообщество и вообще весь цивилизованный мир. Однако карлики потому и являются таковыми, что не в состоянии просчитать последствий своих действий. И Юля их переиграла даже  будучи в таком, казалось бы, безнадежном положении. Она осознанно приняла удар на себя, «подставилась», спровоцировала власть на неадекватные действия, заставила ее принять решение о заключении в СИЗО. Когда это произошло, мне сразу пришла в голову мысль о том, что Юля это запланировала. Сознательно или бессознательно, не важно. Ее политический инстинкт подсказал ей этот рискованный, но стратегически выигрышный ход,который можно назвать «Тимошенковский гамбит». С его помощью она выманила власть из логова их слов и заставила продемонстрировать всему миру «морду зверя».

   И после этого ее  саморазоблачение приобрело обвальный и необратимый характер. Она стала вынужденной делать все более и более глупые ходы, выглядеть  все нелепее, погружаться в непролазный публичный маразм и становиться посмешищем для всего мира. И на глазах у всего мирового сообщества начала происходить полная моральная и правовая делегитимизация правящего режима. И мы должны понимать, что именно Тимошенко обеспечила этот очевидный «момент истины».

Я не знаю, что дальше будет с Юлей, как долго будет она сидеть, когда выйдет. К моему величайшему сожалению, я не знаю, выйдет ли вообще, хотя я верю в это. Однако я точно знаю, что как подлинный трагический герой она уже победила. Потому что нанесла этой власти смертельный удар, отправила ее в политическое небытие, вырыла ей политическую могилу и вбила последний гвоздь в гроб этого режима. Правда, его "архитекторы" еще сами не полностью это понимают. Они могут дергаться, делать очередные глупости, усиливать репрессии. Во всех этих истерических и хаотичных попытках самосохранения режим может наделать много страшных вещей. И все же, после процесса над Тимошенко его падение стало лишь вопросом времени. И теперь уже их мания, их фобия, их кошмар, связанный с фигурой Юли, скоро станет реальностью. 

тут


Алексей Шевченко


Відеоконференції в суді можливі лише при окремих слідчих діях

  • 16.08.12, 17:05
Відеоконференції можуть проводитися під час досудового чи судового процесу лише у випадку окремих слідчих дій. Про це в коментарі Тиждень.ua  заявив координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко. «У телефонному чи відеорежимі можуть проводитися конференції лише в окремих слідчих діях в досудовому чи судовому процесі, коли мова йде про дослідження певних фактів. Наприклад, якщо мова йде про допит свідка,  який перебуває під охороною, і постає питання його безпеки. А взагалі відеоконференція у судовому процесі для підсудного, як на мене, це порушення.  Тим паче, якщо підсудний від цього відмовляється», – зазначив він, коментуючи можливість проведення відеоконференції під час розгляду справи
 екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Відеоконференція, за словами Діденка, згідно з чинним законодавством, може відбутися лише за згодою сторін.
«В чинному Кримінально-процесуальному кодексі, на який посилається сторона обвинувачення, стаття 85-3 зазначає, що за згодою сторін може відбуватися  відеоконференція. А також вона можлива лише, повторюся, в окремих слідчих діях», – пояснив правозахисник.  За його словами, найголовніше під час судового процесу-будинок правосуддя.
«В іншому випадку можна проводити суд у ванній або в гаражі, де завгодно. В тому й полягає верховенство права, що людина повинна предстати перед судом. Емоції – це найголовніше, що відбувається в судовому процесі. І саме емоції якраз впливають на суд, і він проголошує рішення», – зауважує Діденко. Нагадаємо, президент Віктор Янукович підписав закон, що передбачає дозвіл проведення судових засідань у режимі відеоконференцій. Раніше біля палати в ЦКЛ "Укрзалізниці", де перебуває Юлія Тимошенко, а також у Качанівській колонії були обладнані кімнати для проведення телеконференцій.
Сама ж Тимошенко кілька разів відмовлялася від участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції. За словами прокурора у справі ЄЕСУ за обвинуваченням  Тимошенко Вікторії Калити, "розмови про те, що тільки одна окрема процесуальна дія може відбуватися через відеозв'язок, - це спроба перекрутити і  трактувати норми закону на свій лад".
 
Довідка Тиждень.ua

Стаття 85-3 Кримінально-процесуального кодексу: У разі неможливості явки учасників слідчої чи іншої процесуальної дії до органу дізнання, слідчого, прокурора або до суду за місцем провадження у справі, а також необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, або з інших обґрунтованих підстав слідча чи процесуальна дія за їх участю може здійснюватися шляхом проведення
телефонної конференції або відеоконференції... Відеоконференція може застосовуватися під час допиту свідка, експерта, підозрюваного, обвинуваченого і підсудного, очної ставки, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події. Слідчі дії під час відеоконференції за участю підозрюваного, обвинуваченого і підсудного проводяться лише за їх письмовою згодою, про що зазначається у протоколі слідчої дії.

Мадонна призывала идти освобождать

  • 06.08.12, 20:30

Вечером 4 апреля 2012 года, в канун годовщины заключения под стражу лидера украинской объединённой оппозиции «Батьківщина» Юлии Тимошенкопо сфабрикованному уголовному делу, мировая под-дива Мадонна прервала концерт чтобы поддержать «женщину, которая баллотировалась в президенты». Об этом гвоорится в репортаже российского телеканала НТВ о киевском выступлении американской певицы италианского происхождения.


 

Об этом пишет блогер novosti_o


«[Мадонна] призвала аполитичных зрителей едва ли не штурмовать темницу», - сказано в сообщении.


«Правда ли, что женщина, которая баллотировалась в президенты, сидит в тюрьме? Будете ли вы за нее бороться? Т.е. не так много храбрых людей здесь? А вы храбрые?», - обратилась к присутствующим Мадонна.




5 августа у входа в печально известный Печерский районный суд города Киева сторонники Тимошенко выпустили в небо 365 голубей, символизирующих 365 дней незаконного содержания лидера оппозиции под стражей

У Києва відкрили фото-виставку,до річниці ув'язнення Ю.Тимошенко

  • 05.08.12, 21:17
КИЇВ. 5 серпня. УНН. У наметовому містечку опозиції в Києві на Хрещатику відкрилася фото-виставка, присвячена річниці перебування лідера ВО "Батьківщини", екс-прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко за ґратами. Про це УНН повідомили у прес-центрі Київського регіонального штабу Об’єднаної опозиції "Батьківщина".

До експозиції увійшли 365 фотографій із хронології протистояння незаконному судочинству  та боротьбі опозиційних сил із репресивним апаратом влади.

За словами керівника столичного штабу опозиції Юрія Одарченка, сьогодні Юлія Тимошенко засуджена до семи років позбавлення волі, але це не позбавляє її впливу на політичні процеси як в  Україні, так і у світі.

Біля входу до Печерського суду опозиціонери випустили в небо 365 голубів. Як пояснили у штабі, по птаху за кожний день, проведений Юлією Тимошенко в неволі.

Для виставки використані світлини з архівів Всеукраїнського Об’єднання "Батьківщина" та  Київського осередку партії. Експозиція демонструватиметься в наметовому містечку протягом місяця.

unn

Резолюція XI з’їзду ВО «Батьківщина»

  • 30.07.12, 13:53
Резолюція XI з’їзду ВО «Батьківщина» «Про припинення політичних репресій в Україні та звільнення політичних в’язнів – Юлії Тимошенко та Юрія Луценка»

РезолюціяXI з’їзду ВО «Батьківщина»
«Про припинення політичних репресій в Україні та звільнення політичних в’язнів – Юлії Тимошенко та Юрія Луценка»
 
Ось уже два роки поспіль Україною править не влада, а організоване злочинне угрупування на чолі із президентом Януковичем. Методи його політики нічим не відрізняються від бандитських. Фактично при владі перебуває кримінал, який злився із державним апаратом та олігархами в небезпечному і катастрофічному для України симбіозі.
 
Ця банда грабує державу, її народ, знищує все національне, в них немає почуття відповідальності за країну, відсутній патріотизм, поняття національного інтересу, їм чужі українська мова та культура, європейська перспектива, права людини та моральність в політиці.
 
Результати своєї діяльності вони оцінюють між собою лише за одним параметром – сумою вкрадених і виведених за кордон бюджетних коштів, кількістю золотих унітазів, величиною та розкішністю маєтків, побудованих на вкрадені в народу гроші.
 
Саме за допомогою бандитських методів кримінально-олігархічний режим Януковича намагається заткнути рота опозиції, знищити її лідерів та прихильників за будь-яку ціну та в будь-який спосіб. Основним каральним загоном бригади Януковича стала судова та правоохоронна система, яка сьогодні не виконує своїх законних і конституційних функцій по захисту прав громадян, а лише обслуговує репресивні забаганки режиму.
 
За особистої вказівки Януковича, через сфальсифіковані кримінальні справи за гратами опинилися лідер Об’єднаної опозиції Юлія Тимошенко, інші опоненти чинної влади, зокрема Юрій Луценко.
 
Беззаперечний факт наявності політичних репресій та політичних в’язнів в Україні було офіційно визнано рішенням Європейського суду з прав людини у справі Юрія Луценка. Переконані – це не перше і не останнє рішення, яке викриває протизаконні механізми розправи над політичною опозицією в Україні зі сторони влади Януковича.
 
Однак вже всім очевидно, що скільки б не було винесено об’єктивних рішень Європейського суду по справах політичних в’язнів в Україні, як би сильно не поглиблювалася міжнародна ізоляція нашої держави –  схаменутися та повернутися на демократичний шлях розвитку ця влада не здатна за визначенням.
 
Саме тому, ми вже не звертаємося до цього кримінального режиму з вимогою справедливого судочинства, оскільки розуміємо, що він до тремтіння у колінках боїться Юлії Тимошенко та Юрія Луценка на свободі. Саме тому, ми вже не вимагаємо від Януковича звільнити політичних в’язнів, оскільки розуміємо, що наскрізь злочинна діюча влада на це ніколи не піде.
 
Ми просто попереджаємо: що після того, як Об’єднана опозиція «Батьківщина» переможе на парламентських виборах та сформує демократичну більшість у Верховній Раді, усі хто винен в політичних репресіях в Україні, усі хто займався фальсифікацією кримінальних справ будуть покарані по всій суворості закону.
 
Ми гарантуємо, що Юлія Тимошенко, яка є політичним лідером Об’єднаної опозиції, Юрій Луценко, інші політичні в’язні будуть звільнені та повністю реабілітовані. Ми відновимо в країні законність і справедливість для кожного громадянина, незалежно від його політичних та релігійних поглядів, фінансового і соціального статусу.
 
Усі незаконні та антиконституційні рішення органів влади, зокрема, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Конституційного Суду та інших судів будуть переглянуті та скасовані.
 
Ми повернемо Україну на європейський і демократичний шлях розвитку та виведемо її із міжнародної ізоляції.
 
Українці матимуть справедливу державу, чесну владу та гідне життя!

Втеча Юлії Тимошенко з в’язниці? Цікава провокація!

  • 29.07.12, 20:27


 
Станіслав Овчаренко

Цікава ця провокація із втечею не сюжетом чи планом, не методами – ні, а саме бездарністю замислу та складом учасників такої провокації.

Тут ми бачимо дві складові:

 

1.  Мрія, щоб САМА Юлія Тимошенко наразилася на провокацію, після якої вона б фізично загинула «випадково».

Ми раніше, у минулому році писали, що влада ладна убити лідера опозиції (єдиної дійсно дорослої людини в опозиційному середовищі) – але ПІСЛЯ її тимчасового визволення. Тимчасового – тобто від моменту визволення до фізичного знищення щоб було мало часу. І загибель повинна бути «випадковою».

Але кваліфікації у людей Януковича обмаль через тотальну деградацію силових органів в Україні. Як у чекістів Леніна та Сталіна не вийде – ті керувалися послугами ще дореволюційних професіоналів.

Саме тому зараз з чиєїсь мудрої голови вирішили залучити цілий загал провладних ЗМІ, включаючи електронні, до сповіщення, що Об’єднана Опозиція хоче силою вирвати Юлію Тимошенко з в’язниці – і почали вже розкривати сценарії та методи такої втечі. Це – «Сегодня», «Главком», «Главред» та інші.

Навіть Мустафа Найєм долучився.

Це було необережно: усі ці видання та автори виявили себе як проплачені провокатори, які керуються з одного центру (одночасним та гучним виступом). Найєм, як «чесний» журналіст (є така категорія – не забули?) навіть дорікнув українцям, що росіяни більше хочуть силового визволення Юлії Тимошенко, ніж слабосилі українські опозиціонери…

Але наша читацька публіка вже навчена довгою історією інформаційних провокацій – і знає, чого влада хоче від ЮВТ: щоб та підставилася – а потім її «при попытке к бегству…».

 

2. Але наші «чесні та неупереджені» не були б самі собою – якби навздогін не кинули грудку бруду: Юлія Тимошенко мусила б тікати… в Росію!

Не на Захід, де її природне середовище і де її рідні та однодумці – а саме в путінську Росію.

Цим Найєми та інші «Главкоми» видали себе з головою:диктаторський режим Путіна схожий з режимом Януковича і вони залюбки допомагають ожин одному у відлові противників режиму Путіна та Януковича.

Ми якось забули (така вже коротка українська історична пам’ять) – що Україна екстрадувала двох кавказьких супротивників Путіна у Росію на смерть. Як раніше Ющенко віддав 11 узбецьких опозиціонерів Карімову – теж на смерть.

І що – Путін буде переховувати Тимошенко і не віддасть Януковичу? Це думка достойна саме Найєма та якогось Кушнірука.

 

3. Дуже красиво – якщо не вбити – так заплямувати репутацію перед виборами «співпрацею з Москвою» лідера демократичної опозиції ЮВТ перед українською громадськістю.

Те, що це не вдалося – не заслуга «чесних» та «об’єктивних». Це –

а) зрілість української спільноти та

б) низька кваліфікація помічників Януковича зі ЗМІ.

 

4. Нагадаємо загальновідомі факти:

- партія регіонів співпрацює з «Єдиною Росією» та Комуністичною партією Китаю

- «Батьківщина» Юлії Тимошенко співпрацює з Європейською народною партією, де ЮВТ вважають своєю

- за часів Януковича українській армії заборонено вести контррозвідувальні заходи проти Російської Федерації

- Юлія Тимошенко свого часу надрукувала у іноземному журналі «Стримати Росію!». Вона ніколи не пропагувала себе як прибічниця інтеграції у «Русскій мір»….

- ні російське керівництво, ні російське населення не висловлювало співчуття ув’язненій Юлії Тимошенко – там вистачає власних політв’язнів.

 

5. Це – не складно розуміти, але крапки над і треба ставити весь час – бо замутити голову досить легко навіть людині зі здоровим глуздом.

Якщо людей багато, у натовпі – це зробити набагато легше – вступає у дію принцип «масового зараження» (див. Ле Бона чи Ортега-і-Гассета). 

Станіслав Овчаренко

svetiteni

Піховшек знову бреше.

  • 12.07.12, 11:26
http://www.unian.net/news/514312-gotov-li-doktor-harms-polojit-reputatsiyu-na-podtverjdenie-simulyatsii-bolezni-timoshenko.html
Як ви думаєте, чи скоро у Піховшека буде міжхребцева грижа, щоб він зміг оцінити на собі усі "прелести" цього захворювання?

Юлія Тимошенко: Я з вами. Боріться.

05 липня 2012 р. 14-04


Мені дуже шкода, що я відрізана від щохвилинного спілкування з вами і тільки сьогодні маю можливість вступити в наш з вами бій.
 
Зовсім невипадково сто років тому Михайло Грушевський писав: біда України в тому, що нею керують люди, яким ця Україна не потрібна.
 
За останнє століття мало що змінилося. У нас біля влади знову ті, яким ця країна з її мовою, культурою, історією, з її великим духом чужа, незрозуміла і непотрібна. Як варвари і дикуни, вони прагнуть знищити все те, що не вміщається в їх маленькі та зморщені мізки.
 
Ганебне голосування 3 липня у Верховній Раді за так званий «мовний» законопроект показало, що Янукович оголосив війну вже не опозиції і не окремим демократичним цінностям, а незалежній Україні як такій. Він кинув виклик цілій нації.
 
Голосування було таким, як вони самі. Вони, мов злодії, мов карткові шулери, протягли це питання за правилами, які більше були б доречні у якомусь гральному кублі.
 
Усі люди побачили, кого насправді вони обрали до парламенту: шулерів та аферистів.
 
Закон від 3 липня — це не закон про мову. Це закон про їхню підлість та негідність, про відсутність у них честі та гідності. Це закон про тимчасове право мерзотників на глум — не більше...
 
За два роки вони створили «ефективну вертикаль» — вертикаль печерної етики та вбивчої примітивності. Ту саму вертикаль, яка і поховає їх під своїми уламками, якщо всі ми не схибимо на цей раз.
 
Бо Україна долала і не таких ворогів, як Янукович, проходила і не через такі випробування, як Партія регіонів.
Бо можна кинути за ґрати громадянське суспільство та опозицію, але неможливо ув’язнити українську мову і культуру.
 
Першим рішенням, яке повинна прийняти опозиція у новому складі парламенту, — це анулювати всі злочинні дурниці, які вони понаприймали в тимчасово їхньому парламенті.
 
Сьогодні не можна відступатися, бо питання рідної мови — це не умовна смуга, за яку можна мовчки відповзти та стерпіти ще раз. Рідна мова — це залізобетонна стіна, останній бастіон, межа, за які відступати не можна, бо далі — тотальна пустеля.
 
Сьогодні, знаходячись тут, я жалкую, що я не з вами біля Українського дому, що я не можу вночі та вдень стояти поряд з тими людьми, які мають в першу чергу нездоланну потребу бути разом у такий жорстокий час, які не можуть по-іншому і які роблять вкрай важливу роботу для тих мільйонів українців, які теж за Україну, але у них, на жаль, в цей час є більш важливі проблеми. Я хочу, щоб всі, хто зараз знаходиться біля Українського дому, усвідомлювали, що вони, як ті легендарні хлопці під Крутами, тримають незалежність та наше майбутнє у своїх серцях.
 
Я з вами. Боріться. А всі, хто має можливість, збирайтеся біля Українського дому — на лінії фронту за Україну!
 
Слава українській мові! Слава Україні!
 
Юлія Тимошенко
Харків, лікарня «Укрзалізниці».


"Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" 

Випуск №187 від 11 травня 2012 року

  • 12.05.12, 23:16
Випуск №187 від 11 травня 2012 року



Янукович сконфузився перед ветеранами, порівнявши їх з фашистами

Президент Віктор Янукович влаштував вже традиційний конфуз.

Під час виступу з нагоди Дня перемоги "хазяїн Межигір‘я" сказав не те, що мав на увазі.

Це видно з відео, оприлюдненого в ефірі каналу ТВi, пише "Українська правда".

Янукович читав свою промову для ветеранів з паперу. Вийшло так, що президент навіть паузи у тексті виступу правильно розставити не зміг.

Більше про це читайте: http://tabloid.pravda.com.ua/news/4fabe96181720/

За два роки статки членів уряду Януковича-Азарова збільшилися в 4 рази

За два роки сумарні статки членів уряду зросли вчетверо. Серед вищих чиновників залишилися лише дві людини, які не дотягують до звання доларового мільйонера.

Про це пише журнал Кореспондент.

Виявилося, що всі члени уряду і топ-менеджент Банкової - мільйонери. Двоє з них - міністр культури Михайло Кулиняка і міністр оборони Дмитро Саламатін - поки заробили титули лише гривневих мільйонерів. Кожен з решти членів Кабміну і АП сколотив статок, який Кореспондент оцінює як мінімум в 1 млн. американських доларів.

Більше про це читайте: http://gazeta.ua/articles/politics/_cherez-dva-roki-praci-vsi-chleni-kabminu-viyavilis-miljonerami/435347

Європейська перспектива України залежатиме від вирішення справи екс-прем'єра Юлії Тимошенко та інших політичних в'язнів

Про це йдеться в заяві президента Литви Далі Грібаускайте, яка у п’ятницю відвідала Тимошенко в харківській лікарні.

"Реформи зайшли в глухий кут, зокрема, в галузі прав людини, і європейська перспектива Україні стає все більш невизначеною. Таким чином, для подальшої співпраці і взаємної довіри необхідні однозначні і швидкі рішення в Україні", - зазначила вона.

"Перш за все, з проведення правової реформи та ліквідації репресивних пострадянських правових норм", - цитує Грібаускайте офіційний сайт Тимошенко.

За словами президента Литви, довіра Європи до України є дуже низькою.

Більше про це читайте: http://www.pravda.com.ua/news/2012/05/11/6964332/

Тимошенко готова здати кров будь-яким незалежним лікарям - Власенко

Захисник екс-прем'єра Юлії ТимошенкоСергій Власенко знову заявляє, що екс-прем'єр готова здати свою кров на аналізи лише незалежним лікарям.

"Вчора була поширена чергова брехня про те, що нібито Тимошенко відмовилася від здачі крові на аналіз. Це пряма брехня", - сказав Власенко на брифінгу в п'ятницю в Києві.

Більше про це читайте: http://gazeta.ua/articles/politics/_timoshenko-gotova-zdati-krov-bud-yakim-nezalezhnim-likaryam-vlasenko/435398


Найбагатша родина у Хорошковського, а Ахметова – замикає десятку

Олена Хорошковська лідирує в рейтингу найбагатших родичів українських чиновників.

Про це свідчить рейтинг журналу "Фокус".

За минулий рік доходи дружини першого віце-прем'єра Валерія Хорошковського склали без малого 50 млн грн.

Журнал відзначає, що Олена — одна із найбільш таємничих особистостей країни. Вона рідко з'являється на публіці і не контактує з журналістами, що особливо парадоксально в зв'язку з тим, що Хорошковська займає посаду директора найбільшої в Україні медіагруппи U.A. Inter Меdіа Group Limited.

На другому рядку рейтингу — дружина Олександра Клименка, голови Державної податкової служби. При власних "скромних" доходах у 700 000 грн. головний податківець країни записав на дружину Олену більш 21 млн грн.

Більше про це читайте: http://www.epravda.com.ua/news/2012/05/11/323288/

"Мы не видели каких-либо свидетельств, которые бы связывали Тимошенко с убийством Щербаня", – посол США Теффт

Американский посол Джон Теффт утверждает, что сведений, которые подтверждают причастность экс-премьера Украины Юлию Тимошенко к убийству нардепа Евгения Щербаня

«Давайте я вообще скажу о деле Щербаня. Еще до того, как я получил письмо (письмо погибшего депутата Евгения Щербаня - Руслана, - ред.), мы рассматривали некоторые предположения и обвинения, которые звучали в связи с этим. Мы не видели каких-либо свидетельств, которые бы связывали госпожу Тимошенко* с убийством Евгения Щербаня, - заявил американский посол Джон Теффт в интервью, сообщает «Цензор.НЕТ» со ссылкой на «Украинскую правду».

Більше про це читайте: http://censor.net.ua/news/205571/my_ne_videli_kakihlibo_svidetelstv_kotorye_by_svyazyvali_timoshenko_s_ubiyistvom_scherbanya_posol_ssha

За лікування Тимошенко заплатить її сім'я, а не держава

Родина Юлії Тимошенко буде оплачувати послуги німецького лікаря клініки "Шаріте", який допомагає екс-прем'єру, а не влада Харківської області. Про це сьогодні на брифінгу у Києві заявив захисник Тимошенко, народний депутат Сергій Власенко повідомляє УНІАН. Власенко спростував заяву представників Міністерства охорони здоров'я, що послуги німецького лікаря оплачуватиме Харківська ОДА. "Рахунок за лікування, який буде виставлений німецькою клінікою "Шаріте", буде оплачений родиною Тимошенко", - сказав Власенко.

Більше про це читайте: http://tsn.ua/politika/za-likuvannya-timoshenko-zaplatit-yiyi-sim-ya.html

Обама проигнорирует Януковича на саммите НАТО

Во время саммита НАТО в Чикаго президент США Барак Обама не планирует отдельную встречу с президентом Украины Виктором Януковичем.

Как передает Цензор.НЕТ, об этом в интервью "Украинской правде" сказал посол США в Киеве Джон Теффт.

"Я не знаю, каким образом дипломатический протокол будет работать там, пока что это в состоянии подготовки. Но я не слышал о том, чтобы была подготовка к какой-то отдельной встрече", - сказал Теффт.

Більше про це читайте: http://censor.net.ua/news/205552/obama_proignoriruet_yanukovicha_na_sammite_nato

Тимошенко розповіла литовському президентові, що думає не про себе, а про Україну

Президент Литви Даля Грібаускайте висловила радість, що змогла зустрітися з екс-прем'єром України Юлією Тимошенко, що знаходиться в даний час на лікуванні в Центральній клінічній лікарні № 5 «Укрзалізниці" в Харкові.

Президент Литви повідомила також, що половина її розмови з Тимошенко була присвячена майбутньому України. «Вона (Тимошенко) у першу чергу думає не про себе, а про майбутнє своєї і вашої країни. Дуже важливо, що для неї перспектива європейської інтеграції України є важливим чинником і вона закликає всіх — і владу і людей — не забути, що реформи необхідні, що Україна повинна йти шляхом євроінтеграції і себе ізолювати не можна. Вона не хоче бути тим каменем, на якому Україну може спіткнутися і вона закликає і владу, і людей прагнути до вільної європейської України», — розповіла Грібаускайте.

Більше про це читайте: http://news.dt.ua/POLITICS/timoshenko_rozpovila_litovskomu_prezidentovi,_scho_dumae_ne_pro_sebe,_a_pro_ukrayinu-101910.html

Міністр Богатирьова почала закупівлі: фірма її сина отримала 11 мільйонів

іністерство охорони здоров’я України 4 травня за результатами тендерів уклало низку угод на постачання вакцин на загальну суму 60,77 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Найбільш значні підряди отримало ТОВ «Фарма лайф» – 46,64 млн грн. Компанія входить в львівську групу «Три-Центральний аптечний склад», до складу власників якої входить син екс-губернатора Московської області Бориса Громова та родичі колишніх керівників СБУ.

Ще 10,87 мн грн. отримає ПАТ «Фармстандарт-Біолік». За даними SMIDA, син міністра охорони здоров’я Олександр Богатирьов входить до наглядової ради цього підприємства і володіє 20% акцій фірми

Більше про це читайте: http://nashigroshi.org/2012/05/11/bohatyrova-pochala-zakupivli-firma-jiji-syna-otrymala-11-miljoniv/