Українське ретро. Випуск №1.

Як тебе не любити Серце у мене вразливе, Часто буває в біді, Тому то легко й можливо Знов залюбитись мені. Скільки разів, ще не знати, Прийдеться вірно любить, Кожного разу співати Пісню, що в серці дзвенить. Як тебе не любити За ті карії очі, Коли серце не хоче вже нікого більш любить, Як про тебе не снити В ясні місячні ночі, Коли серце не хоче ні за ким більш тужить. І не знайти мені ні хвилини спокою, Бо думками з тобою я і вдень, і вночі... Як тебе не любити За ті карії очі, Коли серце не хоче вже без тебе в світі жить. Бували дні Бували дні, п'яніла ти з любови І незабудки слала у листах. При зустрічах дивилась так чудово, Невинний усміх сяяв на устах... І що ж ти, люба, тому всьому винна? Твої чуття мінливі, не стійкі, Твоя любов, як байочка невинна, Хоч і уста принадливі такі. І що ж тобі сказати, як розлюбиш? Крізь плач промовиш: "Іншого люблю"... Невже чекать аж знову світом знудиш І нагадаєш про любов мою. Бували дні чудового кохання. Ми так цвіли, мов квіти у полях. Пропало все, заліг туман розстання І другий хтось повів на інший шлях. Чи справді? В далекий світ, за синє море, Веліла доля йти в незнаний край, Покинуть вас, мрійливі зорі, Пахуче поле, ліс, ручай. Прийшлось покинуть все, що миле, I попращать тебе, любов мою, Тобі з далекої чужини Привіт мій щирий вірний шлю... Чи справді вже нам не стрінутись з тобою, Чи справді вже нам не мріять, не любить, Чи може лише вечірньою порою За тим, що було, нам тільки в споминах тужить. Ти з любови собі не жартуй Дe ти ходиш? Вина, вина, дівчино