Чи має Тимошенко якесь відношення до вбивства Щербаня?

Давайте подивимось на те, про що свідчить сам факт цього судового процесу.

По-перше, поширені через мас-медіа «авторитетні» думки про окремих нечесних суддів, чи кризу правосуддя загалом, віддаляють нас від реальності настільки, наскільки й тих, хто у правосуддя ще продовжує вірити. Його насправді не існує. Є певні правила і процедури, деякі стереотипи у трактуванні законів, зрештою цілий клас людей у мантіях, котрі обслуговують міф Правосуддя. Це служіння неіснуючому приносить цілком конкретні результати у вигляді не менш конкретних матеріальних благ.

Ви бачили в очах хлопчика Кіреєва чи мадам Царевич внутрішнє прагнення до справедливості? Підміна демократії охлократією замінила правосуддя на ритуал. Ритуал служіння примарі Правосуддя. Ритуал, за який наразі добре платять, але за який все одно прийдеться гірко розплачуватись.

По-друге. Судова система, як елемент охлократії, вже перестає дотримуватись навіть ритуалів, що свідчить про її відмирання в політичній системі, котра й сама перебуває «на межі загальнонаціональної катастрофи». Наступним етапом може стати хіба що опричнина, хаос та зникнення країни.

Замість іноді бутафарної і наскрізь корумпованої противаги свавіллю так званих правоохоронних органів, третя влада стала ще одним механізмом самого насильства. Тепер, коли справу сфабрикують, сподіватись що підкинуті речові докази чи неправдиві свідчення тріснуть під тиском, якщо не справедливості, то хоча б ритуалу, вже не доводиться.

Зворотньо мажори чи ті ж «правоохоронці» вбивають на дорогах людей, перебуваючи в наркотичному чи алкогольному чаді та насолоджуючись власною безкарністю. Це означає, що мовчазна згода зі свавіллям системи Вас вже не порятує від насильства з боку її неконтрольованих елементів.

По-третє, взаємні публічні звинувачення та «війна компроматів», вже навіть особливо зомбованих харизмою котрогось із політиків, переконують, що у владі святих не було, немає і нізвідки їм там узятись. Як сказав один відомий психіатр: «Політикою займаються покидьки суспільства». Жорстко? Страшно!

Відволічіться від фабули начебто замовленого Юлею вбивства й оцініть коло спілкування та проблеми котрі в цім колі вирішувались. Вони не видаються Вам занадто далекими від того, що чуєте від політиків на шоу-шабашах?

Цинізм полягає навіть не в тому, що хтось когось таки «замовив», а в тому що на підставі фарсу хочуть не просто фізично та морально, а ще й публічно знищити такого ж політика, як і самі. Ви ж ніколи не спостерігали як два гея-політика тикають один одного мордяками в болото, делікатно минаючи тему своєї сексуальної орієнтації? Бо вони певну межу не переходять, хоча в очах загалу (можливо і у власних очах) є покидьками. Так от, по відношенню до Юлі ця межа перейдена. Джина випустили з пляшки.

Свідомо чи несвідомо влада впертво формує той стан у суспільстві котрий їй знайомий та близький у терміні «бєспрєдєл». Але заколисані, як турецькі султани розкішшю, та втішаючись ефемерною безпекою за спинами яничарів, охлократи призабули, що цей термін означає зовсім не безкарність, а дуже ймовірний та швидкий кінець.

Так що Юля, ймовірно, саме та Аннушка, котра вже розлила для когось олію. І на цій олії не один мажор на...бнеться, і в цій олії не один бєспрєдєльщік втопиться, і не один палацик слуги народу, политий рясно олійкою, піде з червоним півнем до неба.

Юрій Ситник