Кохана! Мрiй кришталевих цвiт! Кохана! Тобi дарую свiт! Кохана! Сонце i небо, Море i вiтер - це ти, це - ти!

,

Де синії гори, де гори Карпати, Туман в полонинах пливе... Струнка, як смерека, близька і далека Кохана гуцулка живе.

Рожеві серпанки, дівочі співанки Ген-ген вітер в гори жене... Тебе, рідний краю, до болю кохаю, Навік полонив ти мене.

Pa pa pa pa ra pa pa pa pa ra. . . Niby nic, a tak to sie zaczelo, niby nic, zwyczajne "pa pa pa". Jest w orkiestrach detych jakas sila, bo to bylo tak: Babcia stala na balkonie, dolem dziadek defilowal, ledwie go ujrzala, nieomal zemdlala: skrapiac trzeba bylo skronie. Dziadek z miejsca zmylil nog, pojal: czas rozpoczac dzielo! Stanal pod balkonem, huknal jej puzonem, no i tak to sie zaczelo Pa pa pa pa ra pa pa pa pa ra. . . Niby nic, a tak to sie zaczelo, niby nic, zwyczajne "pa pa pa". Jest w orkiestrach detych jakas sila, bo znow bylo tak: Mama stala na balkonie, dolem tatus defilowal, ledwie go ujrzala, nieomal zemdlala: skrapiac trzeba bylo skronie. Papcio z miejsca zmylil nog, poczul, jak go co snatchnelo. Stanal pod balkonem, huknal jej puzonem i tak podjal dziadka dzielo. Pa pa pa pa ra pa pa pa pa ra. . .

Niby nic, a tak to sie zaczelo, niby nic, zwyczajne "pa pa pa". Jest w orkiestrach detych jakas sila, lecz ich dzisiaj brak! Prozno bowiem na balkonie, czekam by ktos defilowal, zebym go ujrzala, nieomal zemdlala, by mi nacierano skronie... Zeby z miejsca zmylil noge, tak jak tamtym sie zdarzylo, stanal pod balkonem, huknal mi puzonem, by mi takze sie spelnilo. Stanal pod balkonem, huknal mi puzonem, by mi takze sie spelnilo.

Pa pa pa pa ra pa pa pa pa ra. . .

Поїзд у Варшаву спогади навіяв, Я на Україні згадую тебе. Ти співав для мене пісню вечорами: Co komu do tego, ze my tak kohamy! Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але батьківщина в кожного своя Як тебе згадаю забринить сльозами. Co komu do tego, ze my tak kohamy! Поїзд із Варшави йде крізь моє серце, зустріч довгожданну радість окриля І минають роки, роки за роками О яке то щастя ze my tak kohamy!

Ти почему така довєрчива, тебе я зовсім не пойму Ти поступила опромєтчиво же так довєрилась йому Тебе просив по человєческі спитай мене як шось той во Я від початку органіческі не переварював його

Приспів: Звьоздочка моя, тілько для тєбя Заспіваю пісню цю задушевную Звьоздочка моя, тілько для тєбя Заспіваю пісню цю задушевную Ой ріді ріді дай ріді ріді дана Файна дівка була як цвєток зав’яла

Я думав же безосноватєльно тебе було подозрєвать Але ж була ти любознатєльна, хотіла всьо на свєтє знать Ти познавала емпірічєскі разлічні сторони життя Hе диво то же прозаїческі закінчилась любовь твоя

В фіналі жуткої трагедії прийшла до мене вся в сльозах Я розтерялся на мгновєніє, але тримав себе в руках Сказав тобі я моя дєвочка чекав же ти ся повернеш Любов за гроші не купується, я знав же скоро то поймеш

Місто ангелів і дощів На казкові малюнки схоже, Тільки ангелів – ні душі, А лиш просто так перехожі. Місто, що не чуже мені, Золоте павутиння вулиць, Все, здається, давно заснуло, Окрім світла в однім вікні.

Gdzie modra rzeka niesie wody swe, Tam slonca blask ujrzalem pierwszy raz, Nad brzegiem jej spedzilem tyle chwil, Ze dzis bez rzeki smutno mi, Tam kazdy dzie to skarb Dzis mo`j jedyny skarb.

Choc czas jak rzeka jak rzeka plynie, Unoszac w przeszlosc tamte dni. Choc czas jak rzeka jak rzeka plynie, Unoszac w przeszlosc tamte dni. 

Do dni dziecinstwa wraca moja mysl, W marzeniach moich zyje rzeka ta, Tak bardzo chcialbym byc nad brzegiem jej, Wiec niech wspomnienie dalej trwa. Tam kazdy dzien to skarb Dzis mo`j jedyny skarb.