Кіношники нам нахабно брешуть

Хто з нас, переглядаючи черговий фільм про Середньовіччя, не мріяв жити у шикарному замку. З блакитних екранів нам демонструють розкішне життя в багато обставлених покоях, чудові вбрання та всілякі страви на красиво накритих столах. Але чи так красиво все було на той час?

Ми зібрали факти про середньовічні замки та палаци, які розходяться з образами, нав’язаними нам кіношниками.

• Для початку уточнимо, що замок і палац — це не одне й те саме. І різниця між ними полягає зовсім не в наявності башт. Замки, крім іншого, зводилися для захисту, що передбачає наявність товстих стін, важких воріт, веж для спостереження, оборонних ровів. Палаци ж є спорудою для мирного життя. У них є приміщення для балів, обідні та тронні зали, розкішно прикрашені кімнати.

• Тому припустити, що замок може бути затишним, складно. Замки були величезними, холодними будівлями, де гуляли протяги, а ще весь час було темно. Світло надходило з маленьких вікон, часто зовсім без шибок: у ті часи їх могли дозволити собі не всі.

• Замки не з’являлися немов за помахом чарівної палички. На їх будівництво були потрібні величезні вкладення та час. У середньому, щоб звести замок, потрібно було 10 років.

• Спочатку замки були дерев’яними. Дивно, але вони служили 5-6 століть. На жаль, донині вони не збереглися.  

• 
  

• Перші кам’яні замки були холодними, темними, сирими і погано пахли. Усередині приміщень підлогу вистилали солом’яною тростиною, а потім запашними травами. Це робилося, щоб хоч якось замаскувати неприємні запахи.

• Усі ми бачили в історичних фільмах підйомні мости, які ведуть до замків. Однак вони були не завжди. Підйомний міст винайшли наприкінці епохи середньовічних замків. Перед замками розташовувалися прості розвідні мости. Вони являли собою колоду, яку прибирали, коли в ній не було потреби. У складніших конструкціях використовувалася противага, щоб підняти або опустити міст.

• Каміни з’явилися лише до середини Середньовіччя. До цього у замках було дуже холодно.

• Коли приміщення стали обігрівати камінами, щоб зберегти тепло, стіни драпірували тканинами та завішували гобеленами. А щоб захистити сплячих людей від протягів, над ліжками встановлювалися балдахіни.

• На гобеленах спочатку зображувалися історичні та релігійні сюжети. Одна з переваг таких прикрас для стін полягала в тому, що їх легко транспортувати. За бажання такий килим можна було перевішати в іншу кімнату. Господарі замків і палаців часто брали їх в подорожі.

• У версальських спальнях стояли дуже короткі ліжка, наче для дітей. Насправді у замку не жили коротуни. Просто в ті часи люди спали переважно напівсидячи. Як правило, вони спиралися на спинку ліжка чи подушки. Є думка, що такий спосіб вибирали для того, щоб було легко дихати, а також для того, щоб поліпшити процес травлення.

• У більшості замків не було підземель. Підземелля — популярна тема у фільмах, проте загалом у замках не було кімнат, призначених для ув’язнених. Основна частина приміщень насправді були комори або житлові кімнати, а підземні кімнати призначалися для укриття під час облоги. І людей зазвичай теж не катували. Їх просто тримали, доки доглядачі не вирішували, що з ними робити.

• Оскільки вся робота по дому виконувалася вручну, у замках та палацах проживала велика кількість слуг, особливо якщо господар знаходився вдома. Графиня Джоан де Валенс, наприклад, містила у своєму невеликому замку Гудрич близько 100 слуг.

• Крім високопоставлених осіб та прислуги у замках жило безліч інших людей. Часто у палацах був свій священик.

• Через таку кількість голодних ротів кухарям доводилося важко працювати. У тому ж замку Гудрич кухар графині годував 200 людей двічі на день.

• Король Генріх VIII вважається одним із найохайніших правителів. Щоб слуги не ходили в туалет у саду, Генріх VIII намалював на «проблемних» місцях червоні хрестики. У відповідь слуги, навпаки, почали ходити «у справах» у місця, відзначені королем.