...Вродлива жінка,ласкою прогріта,лежить у літа осінь на плечі

Осінь жагуча

Вечірній сон закоханого літа 
і руки, магнетичні уночі. 
Вродлива жінка, ласкою прогріта, 
лежить у літа осінь на плечі. 

Дозріла пристрасть до вогню і плоду. 
Пашить вогнем на млосному щаблі. 
І торжествує мудрий геній роду 
всього живого на живій землі. 

Ще літо спить, а вранці осінь встане — 
в косі янтарній нитка сивини, 
могутні чресла золотого стану, 
іде в полях — вгинаються лани. 

Близнята-зерна туляться в покоси, 
біжить юрба червонощоких руж, 
сплять солодко черкуси-негритоси, 
біляві яблука і жовта раса груш. 

Рве синій вітер білі посторонці. 
А в серце літа — щедрий сонцепад. 
І зливками розтопленого сонця 
лежать цитрини, груші й виноград. 

Загусне промінь в гронах перегрітих. 
А ляже сніг на похололі дні — 
жагучий сон закоханого літа 
в холодну зиму бродить у вині!
                                             Ліна Костенко