Моя душа й по темнім трунку ...

* * * 

Моя душа й по темнім трунку 
Не хоче слухати порад, 
І знову радісно і струнко 
Біжить під вітер і під град. 

Щоб, заховавши мудрий досвід 
У скриньці без ключа і дна, 
Знов зустрічати сірий розсвіт 
З вогнем отрути чи вина… 

Щоб власній вірі непохитній 
Палить лампаду день і ніч 
І йти крізь грудні — в теплі квітні, 
Крізь біль розлук — у щастя стріч. 

А перехожим на дорогах 
Без вороття давать дари 
І діставать нові від Бога, 
Коли не вистачить старих.
                                                          Олена ТЕЛІГА