О сообществе

Прочтите "Цели и правила сообщества". Стоит важной заметкой.
Я знаю, что почти все пишут стихи.Зачастую просто*В стол*. И у вас есть стихотворения любимых авторов.Многие пришли к этому через какую-то стихию, что наталкивает на жгучее желание выразить себя в стихах.Мне интересны ваши стихи.И я верю, что каждый человек уникален.Надо разжечь эту искру поярче.Пусть мы у неё согреемся.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Стих_и_я

Думалка

  • 15.10.19, 19:48
Я думала, ти лицар
В шатах грізний,
Що переміг дракона
В поєдинку...
А ти із парку «Русь»,
Щось десь за містом-
Для мене вислав експозиції картинку...
Я думала, ти капітан на флоті,
В далекі ходиш плавання крізь шторми...
А це з яхт-клубу просто селфі-фото,
Було надіслано у вайбер позавчора...
Я думала: мо’ депутат у Раді -
В Фейсбуці фото: мен в авто державнім!
А ти у кума-водія посидів радо
І допис написав, щоб поважали...
Я думала:
Не депутат і хай не лицар
Але, напевне, чоловік моєї мрії!
Та факт: не журавель і не синиця...
А лиш залежно-телефонний стрімер...
Закрию ноут, телефон -от фантазерка,
І думалка нехай спочине врешті!
Погляну на всяк випадок в люстерко:
Спагетини на вухах чи сережки?
29.08.19

Штребське Плесо

  • 14.03.19, 08:10

Дівчатам вершини - це фото.
Долати?  - нехай сильним світу,
Для вражень зухвалих в польоті
Кататись на лижах їдуть.
Звиватиме вітер  волосся
З-під шлема по-молодецьки,
Глінтейном кав'ярня пригостить
І кавою по-турецьки...
А щедрі сніги завзято,
Усіють трампліни рясно...
І буде дівчисько сміятись:
"Впокорити норов - не трасу!.."

Ладо мій

  • 12.03.19, 11:44
  Я до тебе горнуся думкою, 
Тепло, лагідно, вечорово...
Тихо в шибку вікна постукаю
Сяйвом вогників веселкових.
Поцілунком до скроні, ніжністю,
Щоб прогнати із думок клопоти
Трохи звабливо, хитро, пристрасно,
Щоб утома минула, всміхнувся ти...
Поскладаю слова намистами-
Поміж будні, сніги-листопадові-
Тільки вишукані, барвистії...
Доторкнуся до тебе, Ладо мій...

Для тебе...

Я буду з тобою несмілою,
Ти ж, хоробрий, мені для чого?
Я буду також невмілою,
Щоб ти вчив мене, милий, всього.
Я буду слабкою, тендітною,
Ти мене захисти обіймами
Я з тобою цвістиму квіткою...
Ти милуйся, не скривди діями.
Не лишай мене довго самотньою
Бо від туги любити не вмітиму,
Бо від спраги стану холодною,
А з тобою поруч яснітиму.
Щедро, царю, дарунками тіш мене...
Я ж нектаром тебе поїтиму,
Смакотою, картинами, віршами..
Ми з тобою щастя творитимем...

Приходить зустріч...

  • 11.08.17, 11:24
В житті минулому ми розлучились з нею ...
Лишились дивні спогади зі снів:
Книжки. Шопен. Улюблені лілеї...
Волосся грається пелюстками вітрів...
І ніжна кава ранками, й не тільки...
Босоніж морем поміж легіт хвиль
У парк горіхи для сусідки- білки,
Пиріг із яблук вдома на таріль.
Ще, мабуть, - леле! - те, про  мовчати,
Або казати пошепки лиш їй...
Навіщо двом надовго розлучатись?
Приходь до мене з дозволу зорі...

Вчерашнему дню

  • 08.08.17, 14:33
Размазал серость летний зной по окнам...
Вдруг плед дождался неги и дождя...
А чай в заварнике подмигивает мокро,
Что где-то пишут письма для тебя...
И вечность понедельника устало
Закатит на неделю рукава.
И август ночи холодом - "не ждали?" -
Остудит землю на денек... иль, может, два..
Вдруг отпуск наконец за книгу взялся...
И с умным видом Фромма поглотив,
На кухне в консервации пытался
Найти вчерашней песенки мотив.
Пусть так.. Слова в стихи едва ли
Сложились между проз и всяких драм:
"Привет. Как ты?" - И улыбнется смайлик...
"Привет. Отлично. Ну а ты как сам?"

17 поверх увись

  • 20.07.17, 11:47
Небо заповнило очі вікна,
Де забавлялася хмарка одна...
Де витівала щось знову химерне,
Що не збагнути нудним і мізерним.
Бризкало сонце пекуче на вії,
Та не вгавала у відблиску дії -
Ніжно снувала ранкові картини
В рамі прозорої літньої сині...

У Львів

  • 16.07.17, 11:55
Не кажіть "люблю", коли не впевнені;
Не цілуйте замкнені уста...
Душу не чіпайте без запрошення...
Якщо ви не знаєте, чи ТА...
Та коли кохаєте, то тисячі,
тисячі разів скажіть слова!
І цілуйте сповнені сміливості,
І не бійтесь серце відкривать...

Свой день тебе стихами нарисую...

  • 09.02.17, 21:04
Искрится снег улыбками до слез
И неба шапка нежностью ликует ...
И от дороги вновь сугроб отполз.
Свой день тебе стихами нарисую...
И расскажу, как стелется мороз,
Как лащится под шапку, в рукавицы...
И как сегодня взляд в ресницах мерз,
Попрятались куда-то в щели птицы.
И напишу, как чай согрел теплом,
Как грелись пальцы на бумажных стенках
В киоске-остановке, а потом
Троллейбус вез... И конролер с барсеткой...
И почему-то думала: а вдруг...
Увидишь... и узнаешь ли при встрече?...
Толпа людей бурлит-спешит вокруг...
И тихо едет в Киев серый вечер...

"Найзатишніше місце - обійми коханого..."

  • 04.02.17, 18:19
Між кілометри і між віддалі
У мрії, марення, мов зойк,
Приходиш нова і незвідана,
Дивуєш-знаєш: саме той.
Тоді буденне говоритимеш,
І сокровенне намовчиш....
Вже він надіями яснітиме,
А ти відріжеш: "Ну облиш...."
Лиш згодом глянеш спантеличено,
Коли ущухне заметіль...
І до хвилинок покалічених
Допишеш пам'яті сувій...
І чай схолоне недоторкано,
На полинах...чи на медах...
Волосся сипатиме зорями,
Розкішно спавши в подушках...
Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая