Сиджу і плачу: порвані колготи,
Зламалися духовка, блендер, фен,
Спізнилася сьогодні на роботу,
Спинив за швидкість грізний полісмен.

А ще побігла-пригоріла каша-
На плитці майже творчість Пікассо,
Відклеїлась від старості гамаша..
Приходиш ти з роботи: «Їсти що?»

Реву ще більш, від туші очі чорні,
На кухні від згорілого аврал...
Поглянув ти - назад пішов проворно,
Ключами брязнув... Ось такий фінал!

Реву навзрид. У двері раптом дзвоник:
Заходять квіти, суші, «Сарма», фен.
Колготи викладаються на столик...
Ти повернусь, мій милий
супермен!

Цілуєш, усміхаєшся, рятуєш:
«Полагодим духовку, сплатим штраф,
І блендер буде працювати! Чуєш?
Гамаші будуть нові, шапка й шарф.»

А я сиджу, від щастя знову плачу,
В бокалі аж здоигається вино,
А осінь заздрить, стукає гіллячям
Тихенько нам у затишне вікно.
12.10.21

Ти жінка!
В цьому слові світ
Любові, ніжності, тепла і материнства.
Ти щастя берегиня і весни,
Кохання, затишку, гармонії суспільства.

Ти жінка-
Дар природи і небес!
Нехай почесна місія святиться!
Ти перше диво Господа чудес.
Загадка, непізнанна таємниця.

Ти жінка! Щедра-пишна, як ріка,
І родоводу гілка життєдайна,
Тендітна і граційційна, і слабка
Проста-складна, і звично-незвичайна.

Ти жінка! Повелителька бажань,
Безпечна жителька у сердеці чоловіка,
Захоплення причина і зітхань,
Майстриня щастя, злагоди... Й не тільки...

Ти жінка! Витівниця нових днів,
Хазяйка, муза, дівчина, коханка.
Стели стежки у далі чарівні,
У мудрість ранків чи ночей неспанки.
10.02.20

Я думала, ти лицар
В шатах грізний,
Що переміг дракона
В поєдинку...
А ти із парку «Русь»,
Щось десь за містом-
Для мене вислав експозиції картинку...
Я думала, ти капітан на флоті,
В далекі ходиш плавання крізь шторми...
А це з яхт-клубу просто селфі-фото,
Було надіслано у вайбер позавчора...
Я думала: мо’ депутат у Раді -
В Фейсбуці фото: мен в авто державнім!
А ти у кума-водія посидів радо
І допис написав, щоб поважали...
Я думала:
Не депутат і хай не лицар
Але, напевне, чоловік моєї мрії!
Та факт: не журавель і не синиця...
А лиш залежно-телефонний стрімер...
Закрию ноут, телефон -от фантазерка,
І думалка нехай спочине врешті!
Погляну на всяк випадок в люстерко:
Спагетини на вухах чи сережки?
29.08.19

  Я до тебе горнуся думкою, 

Я буду з тобою несмілою,
Ти ж, хоробрий, мені для чого?
Я буду також невмілою,
Щоб ти вчив мене, милий, всього.
Я буду слабкою, тендітною,
Ти мене захисти обіймами
Я з тобою цвістиму квіткою...
Ти милуйся, не скривди діями.
Не лишай мене довго самотньою
Бо від туги любити не вмітиму,
Бо від спраги стану холодною,
А з тобою поруч яснітиму.
Щедро, царю, дарунками тіш мене...
Я ж нектаром тебе поїтиму,
Смакотою, картинами, віршами..
Ми з тобою щастя творитимем...

Размазал серость летний зной по окнам...
Вдруг плед дождался неги и дождя...
А чай в заварнике подмигивает мокро,
Что где-то пишут письма для тебя...
И вечность понедельника устало
Закатит на неделю рукава.
И август ночи холодом - "не ждали?" -
Остудит землю на денек... иль, может, два..
Вдруг отпуск наконец за книгу взялся...
И с умным видом Фромма поглотив,
На кухне в консервации пытался
Найти вчерашней песенки мотив.
Пусть так.. Слова в стихи едва ли
Сложились между проз и всяких драм:
"Привет. Как ты?" - И улыбнется смайлик...
"Привет. Отлично. Ну а ты как сам?"

Небо заповнило очі вікна,
Де забавлялася хмарка одна...
Де витівала щось знову химерне,
Що не збагнути нудним і мізерним.
Бризкало сонце пекуче на вії,
Та не вгавала у відблиску дії -
Ніжно снувала ранкові картини
В рамі прозорої літньої сині...

Не кажіть "люблю", коли не впевнені;
Не цілуйте замкнені уста...
Душу не чіпайте без запрошення...
Якщо ви не знаєте, чи ТА...
Та коли кохаєте, то тисячі,
тисячі разів скажіть слова!
І цілуйте сповнені сміливості,
І не бійтесь серце відкривать...