Спливає день моїх тривог.

Та вечір видався на диво.

Вечеря  з свічкою удвох,

І порцелян блищить красиво.

Нк казка це. Та й не кіно.

Не в мріях радісно літаю,

А ми бурштинне п'єм вино.

Тобі поезії читаю.

Ти тільки словом натякни,

Усім єством тулюсь до тебе.

В коханні душу вілчини,

Зоря вечірняя із неба!

В твоїм цілунку стихнув вірш,

Такім солодкім і цнотливіи.

Зізнаюсь,серденько, повір,

Я ще не був таким  щасливим!

Хай не додасть сумнівних мук

За те, що сталося завчасно,

За келих той, що випав з рук,

І свічку ту, що вже погасла!

Ми сьогодні так упали низько,

Що в душі ні Бога, ні святих.

Розбиваєм в друзки обеліски.

Із стовпів зриваємо дроти.

Ми такі занедбані й самотні.

Голод в бубон лупить і не спить,.

Озираєш зранку кожгн смітник,

Щоб їстивне щось не пропустить..

Що знайдеш,із рук у тебе вирвуть!

Не життя -  якесь тупе  кіно...

Ми б давно вже вибралися з прірви,

Коли б знали де ж у прірви дно?

Відїзджають.Відїзджають...

Хочуть жити як в раю.

І назавжди залишають

Земю стомлену свою.

Ніби хтось змастив їм п'яти,

А чи перцем пах натер,

Покилають батька й матір.

Хто ж догляне їх тепер?

У хомут чужий залазять.

Долар жадібно пасуть.

Еміграють.І образі,

Й гіркоту свою несуть.

Від культури, від науки

Скідьки вас на сполох б'ють!

Пропонують свої руки,

Дар від Бога продають!

Є й опеньки й з товстим задом.

Пан, товариш, сват і брат..

Їдуть в США, а хто в Канаду,

Чи в Арабський Емірат.

Менше в Замбію,Гаїті..

Тульки б далі.В теплий край.

Дожилися.Тут не світить.

І сухим став каравай!

Розрослося зло повсюду.

Хто ж заплатить за гріхи?

Я залишусь.Ще, хтось буде!

Ми здолаєм час лихий!

День потускнел. В глазах темно.

Куда не глянешь - свет немилый.

Ты рубишь с яростью бревно.

Бьешь по гвоздю со страшной силой!

Как будто гада в морду бьеш!

Зубамы рвешь кусок работы.

К закату смены изойдешь

И не седьмим - десятым потом!

Вот так дела, ведь злость прошла,

Когда нагрузку бросит тело.

Глядишь - прибавилось тепла.

Ещё душа не очерствела!

Два сердца - две звезды,

А между ними полночь.

О, если бы узнать:

Нужна ли звездам помощь*

Пойдем на них смотреть

За тихим, летним садом.

В мерцаниях они

По вспышках где -то рядом.

Привязнны они к назначенному кругу.

Тоскуют две звзды о близлсти друг к другу.

Нет к звездам быстрых  трасс,

Но есть земное имя.

И мы находим час

Полюбоваться имы.

Два сердца - две звезды.

Как мы они хотели б

Сойти с орбит своих и слиться в одно тело!

.