Ось такий фінал...

Сиджу і плачу: порвані колготи,
Зламалися духовка, блендер, фен,
Спізнилася сьогодні на роботу,
Спинив за швидкість грізний полісмен.

А ще побігла-пригоріла каша-
На плитці майже творчість Пікассо,
Відклеїлась від старості гамаша..
Приходиш ти з роботи: «Їсти що?»

Реву ще більш, від туші очі чорні,
На кухні від згорілого аврал...
Поглянув ти - назад пішов проворно,
Ключами брязнув... Ось такий фінал!

Реву навзрид. У двері раптом дзвоник:
Заходять квіти, суші, «Сарма», фен.
Колготи викладаються на столик...
Ти повернусь, мій милий
супермен!

Цілуєш, усміхаєшся, рятуєш:
«Полагодим духовку, сплатим штраф,
І блендер буде працювати! Чуєш?
Гамаші будуть нові, шапка й шарф.»

А я сиджу, від щастя знову плачу,
В бокалі аж здригається вино,
А осінь заздрить, стукає гіллячям
Тихенько нам у затишне вікно.
12.10.21