Как долго о мгновеньи этом я мечтала,

Как часто грезила о нём бессонною порой.

И вот случайно взгляд твой повстречала,

В душе он отразился небесной синевой.

Но почему-то сердце в этот миг молчало,

Как странно : не забилось оно трепетно в груди.

В глазах твоих внезапно нежность прочитала,

И с губ твоих сорвалось тихое "Не уходи".

Какую шутку странную судьба с нами сыграла,

Нельзя,увы,восстановить сожжённые мосты.

Когда-то вечером осенним я вот так рыдала,

В такой же вечер звёздный сегодня плачешь ты...     

                                                                          17.10.09

Борьба

Судьба злодейка

рассчитала так

Что полон ненависти

я к себе (и окружающим)

Мой Бог, взываю!

Дай мне знак!

И силы

для борьбы решающей

С самим собой (иначе быть никак)

За право быть собой

Покинуть мрак

И управлять самим своей судьбой

****

Слезы прощения

Вечер. 

Дыхание.

Целует рассвет.

Словно 

в пучине

Зимы отражение.

Картонного мира, 

и весь

...Раскрывает квартет

Сухого дождя,

песнь,

и то замедление.

Бутафорных метафор 

портрет...

И прозрение

Дающего нам 

частоты

Покаяния.

Ложатся 

на стол

Сквозь слезы прощения...

Когда то, 

стоя у картин Айвазовского

Я ощутил,

целиком,

все осеннее море

Отдающее людям остатки тепла

Много,

соленого запаха,

резкого

Теплый свет в чьем то доме

Догорающие, 

угли, 

костра

У древньому Львові,мов квітка весняна,

Живе дуже мила красуня Мар"яна.

У день цей жовтневий осінньої днини

Святкує Мар"яна свої іменини.

Від щирого серця тебе я вітаю,

Здоров"я міцного тобі побажаю.

Кохання безмежного й вірного,

Удачі,достатку і щастя безмірного.

Щоб ніколи не зів"яла твоя врода,

А у домі завжди була б згода.

Щоби ти неначе сонечко сіяла,

І усмішка щоб ніколи не зникала.

Щоби весело ти завжди жила,

Щоб не горювала й не тужила.

Щоби рідні тобі радість дарували

І любов"ю тебе завжди огортали.

І запамятай про головне -

Все колись на добре поверне!

Ну,коротше,будь здорова і т.д.і т.п....

Навіщо так швидко прийшла ця зима?

Нежданна,нестримна,холодна й сумна.

Ще вчора осіннє ласкаве тепло

Промінчики світла й надії несло.

Лелеки,журавлики,рідні мої,

Мене заберіть ви в казкові краї,

Де заздрощів,смутку і туги немає,

Де щира усмішка усіх зустрічає.

Прошу вас,на крилах мене віднесіть,

Туди,де весна почуттями п"янить,

Де літечко рани зимові загоїть,

І втомлене серце моє заспокоїть.

Та жалібно тільки курличуть вони -

Якби ж ми могли...Якби ж ми могли...

Та суджено пташці з людьми вік прожити.

Ходить по землі і за небом тужити...