Казочка про їжачків (№ 11)

ПРО ЇЖАЧКІВ

      Неправду говорять про їжачків, але вони не ображаються, тільки бурмотять собі під ніс щось незрозуміле, та переглядаються.

     А хто справді бачив їжачків в польоті, тому щастя та вдача на рік вперед, а якщо їжачок, якийу хвості летить, тобі пір'ячко зверху кине, і спіймати його ти зможеш, то клад знайдеш. Лише їжачки давно пір'ячко не кидали, народ вони торуватий та запасливий, а часи зараз сурові. Подивиться їжачок на тебе, і плечима на льоту зниже винувато — не час, мовляв, зараз.

       Готуються до польоту їжачки довго — обговорюють, шуму та гомону — хоч святих винось, а пити ні-ні, жодної краплинки, за тиждень до цього пиятику припиняють. По шуму та по гомону, та по тверезості їжачковій і дізнаються люди бувалі, що їжачки в політ зібралися. А як вирішать, що летіти потрібно — ходять сурові, рішучі, на всіх цикають. І не доведи тобі Бог чарку їжакові в цей час запропонувати, або співати покликати — зиркне суворо, цикне багатозначно, кишені виверне, ірискою обов'язково пригостить, і тільки його й бачив. І якщо потім зустрінеш ти його — не визнає, а то й плюне услід. Лісові їжаки — ті з дерев стартують, вони до розбігу незвиклі. Польові — навпаки, носяться, мишей розганяють, суркам стусани дружні роздають — майданчик визволяють для смуги злітної, майданчик ту кожушками відзначать, а напередодні польоту всю ніч на ній вогнища палять та пісні співають. А водяні їжаки — так взагалі за місяць до польоту на сушу виходять, і тільки потім рибам інтерв'ю дають, вже з берега. В день польоту збираються їжаки зграйками, а якщо свято яке того дня — косяками, і порядку цього строго дотримуються. Винуватим медаль дають, пляшку горілки, розцілують і виженуть. А зібралися — так дві години речі один одному говорять, а хто річ не говорить, той піддакує та голками шумить.       Аплодувати серед їжаків не прийнято — на сміх піднімуть і розкажуть всім. Поговорять, а потім цілуватися починають, поки кожний з кожним у зграї або косяку не перецілуються, не летять — прикмета така.  А тут і для польоту час. Лісові їжачки на сусідніх голках вмостяться, і разом злітають, польові — по черзі, але всі по троє.   А водяні — ті завжди з кручі, та з товкача. Але доки всі їжаки не злетять, останні з місця не рушають, висять в повітрі вертольотом,і підбадьорюють. Коли вже піднялися всі — так і збиваються: лісові — клином,польові — свинею, а водяні — солдатиком. Летять не довго, але смачно. А ті, хто на землі залишився у тих, що летять шапки кидають, щоб летелось справніше.

За опубліковану казку висловлюємо подяку сайту http://ejik-land.ru