Казочка про їжачків (№ 9)

Все буде добре

           Одного разу їжачки вирішили, що все буде добре. Як ця думка прокралася в їх підступні, засіяні колючками голови — я не знаю. Але до добра це не доведе. Я вам кажу, як головний їжачковод світу. Погано це закінчиться. Тому що їжачок — істота хитра, зла і безжалісна. А те, що він добрим прикидається — так це для того щоб всіх обдурити. Тому ви як хочете, а я краще сховаюсь. Під стіл. Тому що якщо їжачки вирішили, що все буде добре, то...

          Двері вибили тараном. Уламки їх, замислено повисівши у повітрі 2 й 76 сотих секунди, ляпнулися на підлогу та причаїлися.

- Доброго дня, - ввічливо сказав Головний Їжак і бочком протиснувся в отвір. За ним акуратно, переступаючи через фрагменти дверей та намагаючись не гриміти численними музичними інструментами, пробралася уся зграя.

- Фея, яка застигла у позі статуї “Кухарка керує державою”, впустила на підлогу черпачка. Той, дзенькнувши, покотився під ліжко. І всім відразу стало незручно.

- Вибачне, - буркнув Головний Їжак. - Ми ненадовго. І з дверима якось незручно вийшло.

- И-и-и, - фея намагалась щось сказати, але, на жаль,загубила всі слова — вони стрімко розбіглися по кутках і тепер нахабно та безпринципно показували звідти язика.

- Абсолютно вірно,- судормно глитнувши, Їжачок лапкою змахнув піт. - Ми теж так вважаємо, вірно, хлопці? - різко обернувся він до зграї, і всі крім тридцять другого їжачка праворуч, дружно кивнули.

- Я не згодний, - гордовито пискнув він.

- З чим? - суворо запитав Головний Їжак.

- З “И-и-и”, -шмигнув носиком Тридцять другий праворуч. - Якось непереконливо прозвучало.

- И-и-и, - ще раз промукала фея.

- Ось, бачите! Що я казав! - застрибав Тридцять другий. - Я ж...

- Так, - замислено хмикнув Головний Їжак. - В чомусь ти правий. Винесіть його.

- Правду не задушиш! - прохрипів, вириваючись,Тридцять другий праворуч. - Ваше “И-и-и”- не “ИИИ”!

- Ну й Господь з ним, - Головний Їжак полегшено витер лоба хустинкою. - Нехай не “ИИИ”. То про що це ми? А, ось! Ми бажаємо, щоб усім було добре!

- ЩО-О-О?!!! - закричала фея. - Добре? Всім?!!! Очманіли?! Та хто ви такі? Та ви...

- Ми їжачки,- гордо задрав мордочку Головний Їжак. 

- Ми — зграя.

- Ось-ось, бачите! Що я казав! - застрибав Тридцять другий. Я ж...

- Зграя їжачків, - приречено зітхнула фея. - А всі кажуть, що слони рожеві. Брехня! Ні, треба менше пити, - і взявши тремтячою рукою розчинну каву, вона висипала її всю до рота, а відтак, залила усе окропом із чайника. Очі у феї старанно полізли на лоба. А їжачки — залишились.

- Ми не слони, ми— їжачки, - впевнено вимовив Головний.

          Фея засмучено плюнула на підлогу.

- Мамо, а ти казала, що плюватися погано, а тьотя... - голосно і люто зашепотів невідомий маленький їжачок.

- Тьотя — дурна, - безапеляційно заявила його мати і про всяк випадок дала дитинчаті по потилиці.Головний Їжак збентежено кашлянув. У рядах зграї, що було піддалася бродінню, знов запанував лад.

- Вам чого? - приречено поцікавилася фея.

- Нам — щоб все було добре, - впевнено сказав Головний.

- Навіщо? -здивувалась фея.

- Треба! -ухильно відповів Їжак.

- Так не буває — щоб все добре! - буркнула фея.

- Не буває? - розчаровано перепитав Головний Їжак.

- Зуб даю! - щиро відповіла фея.

- Тоді звиняйте,-Їжак акуратно надів на голову ківер. Зграя підтягнулася, і, взявши в лапки музичні інструменти, вишикувалася в колону.

- До побачення, - і Головний Їжак, махнувши жезлом тамбурмажору, вийшов із кімнати. За ним, стройовим кроком, в ногу, рушив їжачковий оркестр.

        Музика стихла в далині. Всі пішли. А фея... Фея лишилася. Вона стояла у дверях і дивилася їжачкам услід. І чомусь, з якоїсь дивної та незрозумілої причини, їй видавалося,що вони їй не повірили.

         Їжачки йшли рівно, повільно й урочисто. Вони грали марші, танго, вальс, народні пісні. Одна мелодія змінювала іншу, від полонезу до польки. Їжачки крокували вперед, не озираючись. Потім Головний Їжак махнув жезлом — і зграя заграла джаз, запаморочливий новоорлеанський діксиленд. Він мчав у височінь і вплітався у музику неба. Їжачки крокували вперед. А за їх спиною, там, де вони пройшли, ВСЕ СТАВАЛО ДОБРЕ.

Висловлюємо подяку за цю чудову казку Євгену Каменецькому  та сайту  http://ejik-land.ru/ .