Про співтовариство

Розміщуємо цікаві пости про наше життя і не тільки про нього, про все, що з ним зв*язане.
Анімаційні картинки,ігри, відео, гумор,та інше. Наше життя непередбачуване, цікаве, з несподіванками.
Все, що є у нашому житті - нам цікаве, тому, ласкаво просимо...))))

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

ЖИТТЯ ТРИВАЄ

Сім’я Жубер та їх бегемотиха Джессіка

Сім’я Жубер та їх бегемотиха Джессіка


[ Читати далі ]

Як йому не страшно...

Кевін Річардсон здатний потоваришувати з будь-яким небезпечним хижаком

 


Кевін Річардсон — зоолог і справжнісінький заклинач звірів. Дослідник прославився не лише своєю неймовірною любов’ю до тварин, але й дивовижною здатністю знаходити з ними спільну мову. Тому серед його близьких друзів багато левів, тигрів і навіть гієн. Кевін один з небагатьох учених, який може спокійно перебувати поруч із хижаками, гратися з ними, спостерігати за їхньою трапезою і навіть спати поряд, не побоюючись за своє життя.

дружба нікуди не зникла

Демієн Аспіналл і Квібі зустрілися через багато років, але їхня дружба нікуди не зникла




Захисник природи Демієн Аспіналл виростив і виходив горилу Квібі після того, як та стала жертвою браконьєрів. Хлопець дуже прив’язався до мавпи, але коли тварина виросла і зміцніла, він відвіз її до Африки і випустив на волю. Через п’ять років Демієн вирішив відвідати Квібі. Знімальна група дуже переживала, що самець горили не визнає свого рятівника. Однак Квібі відразу впізнав свого друга дитинства і зворушливо обійняв його.

Про дачу...

  • 08.06.22, 03:07


Мені 7 років. Ура! Нарешті ми з бабусею їдемо на дачу в село! Супер!
Мені 14 років. Дістали предки зі своїми грядками!
Мені 20 років . Здається бабуся збожеволіла, цілими днями рве траву, якби ж то на грядках, а трава коло паркану від дороги кому завадила?
Мені 25 років. Дача потрібна тільки для шашликів і гулянок.
Мені 35 років. Хм… а що ті грядки будуть пустувати… посажу цибульку. Зелень під закуску файно піде.
Мені 45 років. Весь город в грядках.
Мені 60 років. Щось паркан травою заріс, потрібно прополоти.
Мені 75 років. Тягну важкий рюкзак на дачу, діти та онуки не будуть допомагати, говорять – нічого сіяти та садити не треба, все купимо.
І тільки правнук радіє, йому 7 років, і він щасливий, що знову літо, і ми їдемо на дачу у село. Життя продовжується.