Дивацтва моди...

Коміри “голова на тарілці” були на піку моди в XVI столітті, за правління англійської королеви Єлизавети I. Ніхто не міг припустити, що мода на комірці білизни, які визирають з-під сукні, що прийшла з Іспанії, спровокує такий “гігантизм”. “Єлизаветинські” коміри росли рік від року, а щоб зберігати форму, використовувалися каркаси, крохмаль і багатошаровість. Горда посадка голови знатних осіб була вимушеною – спробуйте повернути голову в такому комірі.

У 1960 році лікар Френк Л. Джонсон звернув увагу на цю вимушену фіксацію і винайшов коміри для тварин, які використовуються в післяопераційний період. І назва “єлизаветинський” збереглася до цих пір.

2. Перуки увійшли в моду, щоб приховати наслідки епідемії сифілісу

У XVI-XVII століттях Європа дуже страждала від епідемії сифілісу. Тому популярність довгого волосся, вусів і бороди як показників здоров’я зросла. Лисий чоловік – означав хворий, люди почали соромитися навіть природного малого росту волосся. А ось ті, кого хвороба наздогнала, були змушені приховувати отримані вади під перуками і одягом.

Але моду на перуки ввів король Франції Людовик XIV. Він почав лисіти в ранньому віці, як і його брат, король Англії Чарльз II. Достеменно невідомо, перенесли вони хворобу, але десятки перукарів рятували імідж королів, а їх приклад наслідували придворні і знать. Перуки стали символом добробуту, а ціни на них і засоби по догляду (пудра, парфуми) постійно штучно завищували. Мода протрималася до XVIII століття, коли знову в милість увійшло натуральне волосся.

3. Єгиптянки носили на голові масляні конуси для зволоження волосся і тіла

Стародавні єгиптяни знали толк в догляді за собою – тут придумали принцип холодної завивки волосся за допомогою глини і перші парфуми. Ароматичні масла дуже широко використовувалися, а для зручності єгипетські модниці носили на голові конус із спеціально виготовленого ароматичного воску. На сонці віск починав танути і поступово покривати волосся і тіло ароматною плівкою.

Часто це було не натуральне волосся, а перуки, які носили в Єгипті як чоловіки, так і жінки. Голову з міркувань гігієни голили наголо, а форму перуки вибирали в залежності від випадку.

4. Акцент на статевих ознаках чоловіків

Спочатку гульфик – деталь чоловічого туалету – був придуманий для захисту, а вже пізніше трансформувався в ключову частину одягу. Акцент на ньому стали робити лицарі в ХVI столітті, це був один із символів сили. Від лицарів гульфик перекочував в наряди королів і знаті.

Для підтримки форми використовувався своєрідний пуш-ап – шари тканини, або ж там зберігали гаманці, монети і дрібні речі. Щоб привернути увагу до цієї частини одягу, її розшивали золотими нитками і прикрашали коштовним камінням. Пік популярності гульфика був на початку XVI століття, в кінці ж Англією стала правити Єлизавета I, якій такі демонстрації чоловічої сили виявилися не до смаку. А королівський двір Іспанії був набожним і не підтримував “сороміцьку моду”. Тому гульфик поступово зник.

5. Дорогоцінні палички-чесалочки для високих зачісок допомагали проганяти вошей і бліх

Величезні і химерні зачіски, які були так популярні в кінці XVIII століття, породжували і складності в догляді за ними. Справді, про яке миття голови або розчісуванні йдеться, коли у тебе на голові модель корабля, квіти в вазі або птах?

Такі конструкції зберігалися довгий час, тому те, що в них заводилися комахи, не дивно. Але вихід був знайдений. Спеціальні палички-чесалочки, щоб, не пошкодивши зачіску, проганяти комах, були одними з головних аксесуарів придворних дам. Нерідко їх прикрашали коштовностями, але ідеальна паличка повинна була бути плоскою, щоб волосся не чіплялося за неї.

6. Відверті сукні кореянок

З XVII і до початку XX століття в Кореї панувала незвичайна жіноча мода. Звичайно, не всі жінки носили специфічні костюми з відкритими грудьми, які були частиною національного одягу.

Така куртка-накидка називається джеогорі. Під неї була придумана блузка – хеорітті, проте надягати її стали представники лише вищих верств.

Відкритий костюм носили вдома і на публіці, одне з його значень – знак материнства. У такому вбранні зручно годувати новонароджених дітей, а те, що це відбувається на виду, вважалося проявом гордості за своє становище.

7. Мода на ручних тварин, щоб “звалювати” на них неприємні запахи і витирати руки

Сучасні любительки “кишенькових” собачок і не підозрюють, що така мода поширилася в середні віки через повсюдних паразитів. Температура тіла собак, горностаїв і кішок вища, ніж у людей, а значить, швидше за все, блохи і воші виберуть своїм будинком їх, а не людину.

До того ж знатні дами думали, що для комах хутро тварин привабливіше за волосся. Тому всюди носили з собою своїх улюбленців – “захисників” або художньо оброблені шкурки тварин. Щоб свої блохи перескочили, а чужі не пристали. До того ж такі ручні тварини виконували ще кілька функцій: в них можна було витерти руки після обіду або “звалити” на вихованця неприємний запах тіла, який не змогли перебити навіть парфуми.

8. Довгі камзоли були придумані, щоб приховувати криві ноги

Король Франції Карл VIII, який правив в кінці XV століття, зовсім не вважав, що зовнішність не головне для чоловіка. Зокрема, його хвилювала кривизна власних ніг. Вони приваблювали непотрібну увагу, і, щоб переключити її, кравці повинні були постаратися.

Багато розшиті довгі камзоли були вперше виготовлені за наказом Карла, і, звичайно, придворні не могли не підхопити нове віяння. Під час правління короля змінювалися нюанси вишивки та прикраси цього предмета гардеробу, але от довжина повинна була залишатися незмінною.

9. Особливі зачіски самураїв

Кумедні зачіски самураїв – це певна символіка, зручність і допомога в бою. Волосся зручно ховати під шолом в разі потреби.

Зачіски могли відрізнятися, але були загальні ознаки: високий, часто поголений лоб; волосся, закручене або заплетене в косичку, яка могла бути спрямована в різні боки, але обов’язково повинна була щільно прилягати до голови.

Аксесуари, які використовувалися в зачісках, часто були виконані з металу або міцного дерева, щоб виступити зброєю при необхідності. Такий захист часто опинявся несподіваним для противника і рятував самураєві життя.

10. Відсутність брів і вій

Відомий факт того, що в епоху Ренесансу модниці воліли високий лоб і часто виголювали і вискубували волосся, щоб підкреслити лоб і шию, відображений в багатьох картинах того часу.

А ось те, що брови та вії теж були не в моді, – факт не такий відомий. Модниці хотіли досягти ефекту “чистого обличчя” і для цього робили брови і вії менш помітними або просто вискубували їх повністю.

Найвідоміше свідоцтво в мистецтві – знаменита “Мона Ліза”.

11. Хамелеони як прикраса

“Хамелеоновий бум” спалахнув в Америці в кінці ХІХ століття. Маленьких ящірок прикріплювали на ланцюжки і використовували як кільця, брошки, намиста, прикраси для волосся. Такий вибір був не випадковий, адже ящірки міняли колір, що додавало “стилю”. Тварини масово завозилися і так само масово гинули, адже чим їх годувати і як доглядати, ніхто особливо не розумів.

Товариство захисту тварин втрутилося досить швидко, і поширення таких жорстоких прикрас припинилася. Але відгомони були чутні ще до 20-х років XX століття.

12. Каблуки різної висоти, щоб наслідувати кульгавості королеви

Датська принцеса Олександра, дружина Едуарда VII, короля Великобританії та Ірландії, який правив на початку XX століття, була справжньою законодавицею моди. Її вбрання миттєво копіювалися.

Тому, коли Олександра після пологів захворіла на ревматоїдний артрит і стала кульгати, її ходу стали копіювати на повному серйозі – як модний нюанс. Але весь час імітувати кульгавість здоровій людині дуже складно, тому був придуманий вихід.

На замовлення стали виготовлятивзуття з різною висотою каблука, і “трендова” хода охопила вищий світ. Трохи пізніше таке взуття навіть стали продавати в магазинах під маркою “Кульгавість Олександри”.

Джерело