Село на нашій Верховині: Волосянка

Волосянка розташована у верхів’ї річки Уж, у підніжжі гір Бескид та Кучери, за п’ять кілометрів від Ужоцького перевалу, 40 км від районного центру, 186 км – від обласного центру.
Через населений пункт проходять залізнична і шосейна магістралі міжнародного значення Ужгород – Львів.
     Знається кілька легенд заснування цього поселення. Одна з них говорить про те, що втікач від феодала подався в глибокі ліси, де і  вирішив пожити вільним життям. Одного разу феодал пішов на полювання. З вершин гір побачив дим у пониззях річки. Він подумав, що у його володіннях полює хтось інший і навідався з своїм людом до вогню. Підійшовши ближче, побачив дивне. Серед втікачів був його, недавно зниклий, Янко. Феодал наказав слугам упіймати його і прив’язати за волосся до хвоста коня. Так він вирішив доставити втікача до мешкання. Жителі, які бачили це, дуже жалкували. Волосся Янка було надто гарним.
      Коли стало питання про назву села, громада вирішила, що найкраще буде назвати село Волосянкою, що походить від слів «волос Янка».
      Інша легенда описується у вірші Петра Куртанич.
      В історичних джерелах назва населеного пункту вперше згадується в 1691 році в документах Ужгородської домінії, де сказано, що воно засноване ще в 1549 році.
Більшість істориків вважають Волосянку одним із давніх сіл Закарпаття. Так, відомий дослідник історії Закарпаття М.М.Лелекач у своїх працях вказує 25 населених пунктів, в тому числі і Волосянку, які угорський король Андрій ІІІ передав у володіння Ужгородському жупану Петру Пітуні, володіння якого у 1320 році перейшли до феодалів Другетів, тобто до графа Берчені.
     Після війни 1703 – 1711 рр. все багатство Берчені було передано Ужгородській казенній домінії, котра володіла ним аж до відміни кріпосного права (1849 р.).
      Селяни діставали від домінії невеликі земельні ділянки, за користування якими платили натуральні і грошові податки. Крім цього, вони мали працювати на панській землі, випасати худобу тощо.
      Маловрожайна земля не приносила селянам належних доходів. Тому голод і злидні завжди були супутниками горян – волосянківців.
      Після відміни кріпосного права у 1849 році Волосянка почала економічно розвиватися.
      Розпочалося будівництво залізниці Ужгород – Самбір. Жителі, щоправда, були зайняті на найважчих роботах…
      У роки Першої світової війни 1914 – 1918 рр. Волосянка знаходилась у зоні військових дій. У населених пунктах квартирував військовий гарнізон.
      У січні 1919-го село, як і інші, стало частиною Чехословацької республіки. У березні 1939 року його окупували війська Угорщини.
      У червні – жовтні 1944 року в околицях села діяв партизанський загін Героя Радянського Союзу А.В.Тканка. 14 серпня 1944 він підірвав на перегоні Ставне – Волосянка ворожий потяг. У вересні за допомогою жителів було звільнено 60 військовополонених, яких перевози-ли залізницею до Німеччини. Волосянку визволили 16 жовтня 1944 року воїни  Радянської Армії. 23 жителі села влилися добровольцями до Червоної Армії, більшість з них  за мужність нагороджена урядовими нагоро-дами. 12 волосянківців загинули у боях із фашистами. Вічна їм пам’ять! Вдячні го-ряни їхній подвиг не забудуть повік.
     … Нині Волосянка нараховує 510 дворів, де мешкають 1060 чоловік. Площа населеного пункту 312 гектарів.
      До 1990 року у селі діяв колгосп ім. Ілліча, до якого входили Верховина Бистра, Ужок та Луг. В основному колгосп займався вирощува-нням великої рогатої худоби та рослинництвом. Окрасою села був радіозавод «Хвиля»  на якому  працювало близько 400 чоловік. Жаль, що із розпадом Радянського Союзу це підприємство припинило свою роботу.
      Нині на території села діють мостопоїзд 61, ПЧ – 16, підроз-діли Ужанського національного природного парку, держлісгоспу, гірськолижна база «Ужок».  Чима-ла проводиться робота стосовно розвитку зеленого туризму, взагалі туристичної галузі. Зокрема, укладено договір про співпрацю із с. Піхне сусідньої Словаччини.
       Лікувально – профілактичну роботу серед населення успішно здійснюють працівники сімейної амбулаторії – два лікарі та сім спеціалістів.
340 учнів навчаються у початковій та ЗОШ І – ІІІ ст. В селі є дитячий садок, Будинок культури та бібліотека, шість торговельних закладів.
       З Волосянки вийшло у світ багато видатних постатей. Так, уродженцем села був активний діяч Комуністичної партії Чехословаччини Михайло Лялько. У непростому з політичних міркувань 1939-му він емігрував до СРСР. Воював у складі 1-го Чехословацького військового корпусу Людвіга Свободи. Після війни очолював обласну міліцію. На пенсію вийшов, маючи звання генерала міліції. Михайло Лялько написав кілька книг про рідний край. Помер у 1990 році. Похований на його прохання у рідній Волосянці.
       Пишається Волосянка також художником Василем Галушканичом, який народився 1924 ро-ку. У період війни брав участь у партизанському русі на території Словаччини. Після займався мирною працею. Трудив-ся у школі, у вільний час малю-вав картини. Його твори неодноразово отримували високі оцінки обласних виставок, прикрашали музеї, виставкові зали, перебувають у приватних колекціях.