Герой України – звання чи тавро?

У списках Героїв України ми знайшли навіть Тараса Григоровича Шевченка. Проте, це не той найвеличніший українець, про якого ви найперше подумали. Тарас Григорович Шевченко-герой - генеральний директор акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат». Тарас Григорович Шевченко-поет, філософ, борець за Україну, найбільш шанована усіма українцями особистість, що віддала все своє життя справі визволення нації – поки що не Герой України. Прямуємо назад до УРСР! Здається, у справі „дегероїзації” Героїв України, яку ми спостерігали з весни цього року, поставлено крапку. Судова влада за каденції Президента Януквовича повелася цілком прогнозовано. На радість українофобам одразу скасувала Укази Президента Ющенка про присвоєння звання Героя України найвидатнішим борцям за Незалежність Держави Степанові Бандері та Романові Шухевичу, і край. Доволі наївними були сподівання патріотів, що на тих же формальних підставах (Бандера та Шухевич, як визнав суд, не були громадянами України, а тому не можуть бути її героями) вдасться симетрично позбавити звань Героїв осіб, які також не мали жодного стосунку до України, а якщо й боролися, то за тоталітарно-злочинну радянську владу. Вищий адміністративний суд залишив без розгляду позовні заяви з цього приводу, посилаючись на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження", який набрав чинності 15 травня 2010 р., а також Закон України "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 30 липня 2010 року. Як відомо, ці документи суттєво обмежили права громадян оскаржувати законодавчі акти. Тож, усе вийшло так, як і хотілося антиукраїнським силам. Хоч стаття 16 «Позбавлення державних нагород» Закону України «Про державні нагороди України» прямо забороняє позбавляти будь-яку особу звання Героя України за винятком випадків, коли таку дію зробить Президент України „лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом”, Бандера та Шухевич стали „негероями” з формальних причин за рішенням суду. І так само з формальних причин за рішенням суду ВАСУ відмовився розглядати позов Дмитра Гудими про позбавлення звань героїв М.Василишина, А.Шапіра, Т.Маркус, К.Дерев’янка та О.Береста, які так само, як і Шухевич з Бандерою, не жили в Україні після 1991-го року, але на відміну від них, ніяк не проявили себе у боротьбі за її Незалежність. Судді лише зробили висновок, що із своїм позовом Дмитро Гудима просто запізнився – законодавство змінилося. Нагадаємо, що Бандеру та Шухевича „дегероїзували” 2-го та 21-го квітня у Донецькому апеляційному суді. Свій позов Д.Гудима подав 29-го квітня – лише через 8 днів після скасування Указу про Шухевича. Рішення, що таке запізнення є вирішальним, прийняли головуючий на суді суддя-доповідач С.В.Головчук та судді І.С.Розваляєва, О.М.Сорока, Р.Ф.Ханова та Ю.К.Чернак. При них був секретар Ю.В.Шевченко. Вже у квітні ц.р., коли донецькі суди скасували Укази про присвоєння звань Героїв України Романові Шухевичу та Степанові Бандері, у суспільстві почалася дискусія про те, а чи відповідає це звання справжньому розумінню героя? Адже герой – людина відома у цілій державі за свій подвиг чи величезне досягнення для цілого суспільства. Утім, коли уважно переглянути список осіб, яким за роки Незалежності було присвоєно звання Героя України, таких у ньому знайдеться не так вже й багато. (Повний список героїв можна переглянути тут). Є люди маловідомі. Можливо, вони щось зробили для суспільства, але чи достатньо, щоб бути героєм? Може, вони просто сумлінно працювали? Тоді що ж ми за країна така, коли звичайну сумлінну працю виводимо на щабель героїзму? Знаходимо тут людей, які свого часу були замішані у корупційних скандалах. Чимало й таких, яким можна було б присвоїти хіба що звання героя Радянського Союзу. Адже вони не шкодували життя за свій СРСР. Однак, вони ж, відповідно, боролися не за Україну, а проти неї, адже СРСР з нашої держави зробив колонію. Що ж, напрошується висновок: яка держава, такі й герої. У цьому разі говоримо про державу як про владу, а не як про Батьківщину та націю. Бо, як показує досвід 2010-го року – це зовсім різні речі.

Коли донецький суд скасував Укази щодо Бандери та Шухевича, багато хто з українофобів плескав у долоні та говорив про таке собі „торжество справєдлівості”. На совісті українських патріотів, мовляв, багато життів, загублених під час війни. Давайте, заради тієї ж „справєдлівості” подивимося, кому Вищий адміністративний суд відмовився відібрати звання Героя України. Чи, часом, на совісті тих людей немає жертв? А може, хтось із них справді спричинився до Незалежності України?

http://uk.wikipedia.org/wiki/Список_Героїв_України

http://sd.org.ua/news.php?id=18710