"На світанні приходить сон..."

На світанні приходить сон,
Що у тебе останній патрон,
У капкані обидві ноги,
І оточують злі вороги,
Та за тебе, де рідна межа,
Не помолиться жодна душа.

На світанні насниться тин.
Ти під тином старий і один.
Де твій син, де дружина і дах?
Є єдиний супутник – страх.
І тримає слабка рука
Не корону, а хліб жебрака.

На світанні охоплює жах –
Щось наплутано в наших зірках:
Над живими царюють мерці,
Замість блазнів у них – мудреці,
Між почесних не святість, а гріх,
Не вінець, а свинець і сміх,
Замість вітру попутного – штиль.

На світанні розбуджує біль!