ЯКБИ Я НАРОДИЛАСЯ ВДРУГЕ ( Бруно Ферреро)

Хтось запитав мене кілька днів
тому: якби я могла народитися вдруге, чи захотіла б прожити життя
наново? Довго не роздумуючи, я відповіла “ні”. Та згодом трішки
замислилась і...
Маючи змогу наново прожити своє життя, я менше говорила
б, натомість більше б слухала. Не боялася б запросити до себе на вечерю
друзів тільки через те, що на килимі є кілька плям, а оббивка дивану
трохи вицвіла.
Я б смакувала крихкі булочки в елегантному салоні і вже зовсім не турбувалася б через сажу, коли горить коминок.

Обов’язково знайшла б час, аби послухати спогади дідуся, який
розповідає про роки своєї молодості. Влітку не вимагала би, щоб
позачиняли всі вікна в машині, бо я щойно зробила собі завивку.
Я не допустила б, аби свічка у формі ружі так і
розплавилась, забута у комірчині, а часто б її запалювала, доки вона б
не догоріла до кінця.
Я б лягла собі на луку і перекочувалася б разом з дітьми, зовсім не хвилюючись, що забрудню сукенку.

Набагато менше плакала б і сміялася, дивлячись телевізор, а частіше — спостерігаючи життя.

Більшою мірою ділила б відповідальність зі своїм чоловіком.

Почуваючись погано, лягла б у ліжко, замість бігти з гарячкою на роботу, наче без мене там світ завалиться.

Замість дев’ять місяців поспіль нетерпляче чекати, коли ж нарешті
закінчиться моя вагітність, полюбила б кожну її мить, усвідомлюючи, що
ця дивовижна дія, яка відбувається у мені, є єдиною можливістю
співпрацювати з Богом у здійсненні чуда.


Синові, який прибіг поцілувати мене, не сказала б: “Досить, досить, іди митися, бо вечеря вже готова”.

Частіше казала б “Я люблю тебе”, натомість рідше “Мені прикро”... Та
передусім, якби я могла розпочати все спочатку, то цінувала б кожну
хвилину... споглядала б її так довго, доки не побачила б, якою вона є
насправді... жила б нею... і ніколи б її не віддаляла.
(Ерма Бомбек)

Кожна мить, що нею
обдаровує тебе Бог, є величезним скарбом. Не викидай його. Не бігай
невпинно у пошуках непевного завтра. “Живи найліпше як можеш, мисли
найліпше як умієш, дій найліпше як потрафиш нині. Нинішній день скоро
стане завтрашнім, а завтра скоро стане вічністю”.
(А. П. Ґоуті)


Це змусило мене задуматися...А й справді, що було б якби могли народитися вдруге? Чи хотіла б я змінити пережите? Почати все з нової сторінки, чи бути щасливою тут і зараз від того що я ВЖЕ маю???