Дуже радісним святом взимку для нас, дітвори, було Різдво. До нього готувалися у селі Миклашеві Пустомитівського району на Львівщині з початку грудня. Ходили в олійню, щоб зробити з конопляного насіння олію, та опихати пшеницю на кутю. Батько лаштував снопи житньої соломи на дідуха.

Джерело: http://spadok.org.ua/zymovi-zvychayi-ta-obryady/rizdvo-mogo-dytynstva

На Буковині — від малого до великого — всі чекали Святвечора, який наставав 6 січня. У нас цього дня колядували, хоча в інших селах ходили з колядою різдвяної ночі, тобто 7 січня. У надвечір’я, коли ще світило сонце, починали ходити найменшенькі колядники. Їх водили матері, старші сестри, брати і навіть батьки. Коли сходила перша вечірня зоря, починали ходити трохи старші. Відтак село завмирало. Сідали вечеряти за стіл, накритий білою скатеркою, під яку клали пахуче сіно. На столі дражливо парувало 12 пісних страв, від яких пахтіли апетитні аромати. Побутував звичай ворожіння. Кутю — пшеницю — підкидали аж до стелі. Хто зловить більшу кількість зерен, той улітку зніме бджолиний рій.

Як колись гуцули святкували Різдво? Зимові звичаї та гуляння в Карпатах. Дух обрядів. Кожен гуцул мав колядувати, кожен вертеп складався тільки з чоловіків, гуцули ходили з бартками і дзвіночком в руках, був старійшина - береза, який керував обрядом і колядниками. Гуцули навть у страшний мороз ходили колядувати, господарі їх щедро частували: давали не гроші, а пряники, випічку, цукерки, бублики, коржики, пташки, пампухи та інші прянощі. Як це все було, написав один старий гуцул, читайте: http://spadok.org.ua/zymovi-zvychayi-ta-obryady/k-ne-bulo-by-rizdva-ny-voskresla-by-vesna

Про Буковинську Маланку говорять дуже часто. А що це? І хто така Маланка? Звичай бавитися на Маланку в деяких регiонах України iз часом забувся. А шкода… Бо кожне село чи навiть куток знали тiльки їм притаманнi способи задобрити Маланку. На щастя, у нас ще досить мiсць, де свято живе i процвiтає. Найкраще збереглося воно на Заходi України. Маланка, або Переберiя, як її тут називають — справжнiй народний карнавал.
Читати далі про Маланку тут: http://spadok.org.ua/zymovi-zvychayi-ta-obryady/pro-bukovynsku-malanku

Українська казка вчить дітей бути мудрими, слухняними, добрими та порядними. Образи та історії в українських казках - позитивні, на відміну від сучасних монстрів та дивних істот, яких цілодобово крутять по телевізорі. Українська казка - духовна. Чому? Читайте далі:  http://spadok.org.ua/folklor/narodni-kazky-ukrayintsiv-yak-zasoby-vychovannya-ditey

http://spadok.org.ua/zymovi-zvychayi-ta-obryady/schedruy-i-velychaysya-ukrayino-oberegy-ukrayinskoyi-tradytsiyi-kolyadky-i-schedrivky

Чи був Новий Рік 1 січня? З археологічних та етнографічних джерел знаємо, що наші предки святкували новий рік в березні і називали його - новоліттям. Зимою наші предки святкували Зимове Сонцестояння, виконували обряди, запалювали вогні, танцювали, звеселялись, задобрювали духів до приходу весни. Як вони усе це робили та які свята мали слов'яни на новий рік розкаже стаття: http://spadok.org.ua/narodni-zvychayi-i-obryady/slovyanskyy-kalendar

Амазонки - так називають історики давніх войовниць, які з'явилися на просторах Скіфії у 3-4 ст. до н.е. Могильники цих кремезних дів знайдені по всій території України і Європи, а також Росії. Якого зросту були амазонки? Чи справді у них був звичай відрізати праву грудь? Чи мали амазонки дітей? 

Про усе це дізнаєтесь із чудової статті: http://spadok.org.ua/sarmaty/amazonky

Мольфари - шамани Карпат, знахарі, цілителі. Витоки мольфарства сягають праслов'янських часів. Живуть мольфари в Карпатах, переважно на Гуцульщині. Останнім відомим мольфаром був - Михайло Нечай з с.Верхній Ясенів, якого зарізали ножем.