Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. І боліла в мені іронія всіма ліктиками й галактиками. І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила забинтована білим сміхом. І в житті, як на полі...

Читати далі...

Вона дуже обережно Його приймала, намагаючись не зачаровуватися, надто не захоплюватися і не прив’язуватися. Та Він давав всі підстави подобатися: сяючі цікавістю до Неї очі, усміхнені і дуже привабливі губи, голос, сповнений того тремтячого французького «р», що заколихує. Звертався до неї на ім’я... Випромінював хвилі «справжній», «щирий», «не зверхній», а ще «розумний» і, головне, «уважний». Він умів слухати, а Вона повірила (так нечасто буває), що йому важливо знати про неї все. І тоді...

Читати далі...

Заздрю сама собі! Він кохав мене всім серцем, був щасливий від того, що мав можливість піклуватися про мене. Чекав мене після роботи, щоб разом їхати додому, зустрічав і проводжав, навіть коли це було дуже незручно. Думав про те, що я можу зголодніти в дорозі чи змерзнути, і мав чим зарадити цьому. Якщо в ресторані мені сподобалася «Лазнанья» або «Тирамісу», він опановував рецепти і готував мені вдома. Обирав музику і фільми, які мені б сподобалися. Ми слухали, дивилися і...

Читати далі...

По вівторках маю досить велику перерву між заняттями. Тому намагаюся надолужувати те, на що зазвичай не вистачає часу. Я гуляю парком. Намагаюся ходити багато (тож проходжу 5-7 км), не заглядати до телефону – бути на одинці з собою і природою. Скажу, мені це легко вдається. А осінь видалася теплою і яскравою, тому я отримувала справжнє естетичне задоволення, милуючись барвами, спостерігаючи за грайливими білками, сварливими птахами, тихою водою в озерах, яку тільки дикі качки бовтали....

Читати далі...

Кажуть, життя – це гра. Гадаю, у цю думку вкладали ймовірну можливість жити легко, сміливо, по-дитячому натхненно. Коли можна не обтяжувати себе надважливими планами, зобов’язаннями та, як наслідок, не отримувати постійну напруженість. Та з часом люди почали перетворювати життя на гру «Хто спритніший і кмітливіший?» Переможцями у цьому житті ставали ті, хто спромігся «обійти», «обхитрити», вийти сухим із води. Ми поступово звикли говорити неправду або не говорити правду…...

Читати далі...

У меня украли телефон… И теперь во мне поселился страх, что это произойдет снова. Итак, я все время держусь за карман, отслеживаю каждое движение, подозрительно присматриваюсь к людям, которые подходят слишком близко… Совсем не так легко отношусь к этому простому предмету, как раньше, когда казалось, что со мною это точно не случится… Именно эта потеря, и моя ощутимая внутренняя перемена, которую можно назвать «рука на телефоне» заставила меня задуматься о накопившихся за жизнь...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Я стала варить невкусный кофе. Так много лет варила себе кофе, учила других тому, какие пропорции воды, кофе, сахара, молока мне нравятся… Получала удовольствие от чашечки домашнего напитка. Сейчас, как и раньше, покупаю хороший ароматный кофе, стараюсь варить неспешно и правильно: добавляю щепотку соли, не перевариваю, даю немного отдохнуть… А когда наливаю в любимую чашку и ожидаю получения удовольствия, сталкиваюсь с абсолютным разочарованием. Словно в момент...

Читати далі...

https://www.facebook.com/MinifilmTV/videos/211542246455997/ЦИТАТА:«Елена Ивановна, кажется, впервые посмотрела в глаза этому незнакомому мужчине… и рухнула в них… Нежность… Самое сильное оружие в арсенале человека, от которого нет защиты ни у одного полководца… Да и нужно ли нам всегда защищаться…, иногда стоит просто снять доспехи и сдаться… своим и чужим чувствам. Даже если вас ждет поражение, воспоминание о нем станет лучшими моментами вашей жизни. Елена Ивановна решила, наконец, ничего не...

Читати далі...

https://www.facebook.com/100000731258193/posts/3230217707012573/