Літо 2018

Дві тисячі вісімнадцяте літо розпечатало серпень. Без упинку капають дні, ніби піт з мого чола… Прохолоди не знаходжу навіть вночі. Таке відчуття, що хтось в велетенській гриль-пательні  смажить нас як головоногих молюсків…

Досвід підказує, що зима буде холодна. Середньорічна температура завжди тримається однієї позначки. Гаряче літо означає  холодну зиму. І знову стрес. Пуховики, сині носи і недосяжні платіжки за газ…

Але то потім… Легенький штиль продуває нашу альтанку. Витираю чоло. А дні все одно капають  і капають. Пригадую свої захоплення Екзюпері… Або  Марком Твеном. Він по десять разів на день міг відмовитися від куріння і без проблем. А я от не можу. Якщо візьму щось в голову – то на довго…

Мої книжки  - то «Олеся» Купріна , «Як гартувалася сталь», «І один у полі воїн»…

Сьогодні читають інше. Сьогодні навіть на побаченні через смартфон спілкуються.

 Бачите, який я розумний! Знаю слово «СМАРТФОН» 

З моїх однолітків мало хто знає. Ми пам»ятаємо босоногі  футбольні змагання на зарінках. Очікування під березою: клює – не клює…

А нині штиль дує Сахарою.  Треба готуватись до зими…

Куфайкові штани… І непосильні рахунки за газ…