Не подобається Берлінська, буде Варшавський
- 20.07.26, 13:26
Про повагу до військових. Ще раз. Тут вже думка ветеранів... І на жаль, вже конкретні дії ...
Суворі часи наближаються ... Насилля ніколи не може бути виправдане... Але ж. Бачила жахливі кадри, зловили цього розумника, що сміявся з ветеранів ...і хлопець без ніг навіть зіскочив з візка, щоб бити ...
Жах.
Що чекає країну, де будуть жити діти?
Невже ця агресія заполонить усе навкруги...
А в світлі останніх подій, я гадаю, коли в мене внуки спросять: бабо, а ти теж підтримала військову диктатуру у 30 тих роках? Я скажу: так, дорогенькі, наш нарід потім став плюндрувати кожного військового, що захищав країну для вас і зберіг її. Вони облили брудом Редіса, Волину, Білецького, потім навіть Мадяра.
Нарід невдячний.
Для окремо одарьоних: я копіпастю інколи тут статті, щоб ви бачили можливий розвиток подій. Не свято поділяючи думку автора, можливо.
Сашко Варшавський з фб
КОЛИ В ТИЛУ ВТРАЧАЮТЬ "ЗЕМЛЮ З ПІД НІГ": ЧОМУ СЛОВА ПРОТИ ВІЙСЬКОВИХ У МЕРЕЖІ СТАЮТЬ "СМЕРТЕЛЬНО" НЕБЕЗПЕЧНИМИ...
Є одна тенденція, про яку я досі говорив тільки з близькими та друзями в особистих розмовах. Не хотів виносити на загал. Але бачу, що межу вже не просто перейдено — ЇЇ РОЗТОПТАЛИ. Час говорити вголос.
Останні +- пів року, на тлі розкрученої хвилі хейту проти ТЦК, у певної категорії чоловіків, «пацанчиків» і «мужчинок», які жодним боком НЕ ПРИЧЕТНІ ні до війська, ні до допомоги йому, раптом виросли крила. Крила абсолютної вседозволеності та безкарності в мережі. Вони відчули, що можна відкривати рота на будького.
І вони почали систематично, брудно і без розбору ображати військових. Усіх поспіль.
Уявіть собі ситуацію. Сидить боєць у бліндажі під обстрілом чи в напівзруйнованій посадці у прифронтовій смузі. Втомлений до нестями, третій рік без ротації. Він заходить у соцмережі й залишає під якимсь постом цілком спокійний, емоційно нейтральний коментар: «Україну треба захищати, бо інакше нас не буде».
І в цей момент на нього налітає зграя... Ні, не російських ботів. Налітає зграя ситих, здорових пацанчиків, мамчиних підспідничників з тилу, які починають плювати йому в душу:
«Раб, сиди на цепу далі!»
«Тобі платять — от і здохни там!»
«Зелений кріпак»... і далі за списком, від якого стає нудно й гидко водночас.
А тепер замисліться: що в цей момент відчуває боєць, який п'ятий рік тримає цей клятий фронт?
Що він відчуває, коли читає це від цілком реального Павла чи Олега з Харкова, Дніпра, Запоріжжя чи Києва? Міст, які щодня обстрілюють, і які досі дихають лише тому, що цей «раб» сидить у болоті під КАБами й тримає рубежі.
Він відчуває дику злість. Образу. І абсолютно логічне бажання справедливості. Бажання спитати в очі: «Чому я тут за тебе вмираю, а ти, здоровий лоб, плюєш мені в спину з теплого дивана?»
Ілюзія анонімності закінчується швидко.
Найбільша дурість цих тилових "героїв" у тому, що вони впевнені у своїй невидимості. Але часто це навіть не анонімні профілі з котиками на аватарках. Це цілком реальні люди. Зі своїми справжніми фото, родинами, брендами машин і навіть зазначеними місцями роботи!
І от тут починається найнебезпечніше, про що мовчать новини.
У військових теж уривається терпець. Вони знаходять цих коментаторів. Приїжджають у відпустку чи на ротацію — і ЗАПИТУЮТЬ за кожне написане слово. Особисто. І розмови ці, як ви розумієте, часто закінчуються дуже швидкими й болючими «фізичними зауваженнями».
І знаєте що? Ці «герої фейсбуку» моментально перетворюються на заляканих хлопчиків, які плачуть, обсцикають свої штанці і випускають повітря зі своїх вже "відрихтованих" ротів : «Я не хотів, мене бєс поплутав, відчував себе "левом", це емоції...»
Але слово — не горобець. За кожне слово, кинуте в бік пораненої душі солдата, рано чи пізно доведеться відповісти.
Де держава?
Поки державні органи, які мали б жорстко присікати будь-яку образу честі та гідності військовослужбовців, просто бездіють. Поки закони не працюють у правовому полі, ПОЧИНАЄ ПРАЦЮВАТИ ЗАКОН ВУЛИЦІ. І звинувачувати в цьому військових я не можу і не буду. Нуль засудження.
Військові, у яких уривається терпець, — це не «радикали» чи «екстремісти». Це звичайні чоловіки. Батьки, сини, брати, чиїсь чоловіки. Вони просто втомилися. Вони втомилися тягнути цей весь пиздець за себе і «за того хлопця», поки «той хлопець» зневажливо плює їм у спину.
Звертаюся до тих, хто накрутив собі що він "бог" всієї планети:
Коли ти пишеш черговий жовчний коментар військовому, пам’ятай одну річ: інтернет — дуже прозоре місце. А пам'ять у бійців — надто хороша. Земля кругла, і одного дня на порозі твого офісу чи під’їзду з’являться люди в пікселі. І варіант «мене зламали» і то писав не я, вже не пройде.
Майте повагу. Або хоча б тримайте свій страх і жовч при собі. Бо ліміт терпіння на передовій уже ДАВНО ВИЧЕРПАНО!!!
Є одна тенденція, про яку я досі говорив тільки з близькими та друзями в особистих розмовах. Не хотів виносити на загал. Але бачу, що межу вже не просто перейдено — ЇЇ РОЗТОПТАЛИ. Час говорити вголос.
Останні +- пів року, на тлі розкрученої хвилі хейту проти ТЦК, у певної категорії чоловіків, «пацанчиків» і «мужчинок», які жодним боком НЕ ПРИЧЕТНІ ні до війська, ні до допомоги йому, раптом виросли крила. Крила абсолютної вседозволеності та безкарності в мережі. Вони відчули, що можна відкривати рота на будького.
І вони почали систематично, брудно і без розбору ображати військових. Усіх поспіль.
Уявіть собі ситуацію. Сидить боєць у бліндажі під обстрілом чи в напівзруйнованій посадці у прифронтовій смузі. Втомлений до нестями, третій рік без ротації. Він заходить у соцмережі й залишає під якимсь постом цілком спокійний, емоційно нейтральний коментар: «Україну треба захищати, бо інакше нас не буде».
І в цей момент на нього налітає зграя... Ні, не російських ботів. Налітає зграя ситих, здорових пацанчиків, мамчиних підспідничників з тилу, які починають плювати йому в душу:
«Раб, сиди на цепу далі!»
«Тобі платять — от і здохни там!»
«Зелений кріпак»... і далі за списком, від якого стає нудно й гидко водночас.
А тепер замисліться: що в цей момент відчуває боєць, який п'ятий рік тримає цей клятий фронт?
Що він відчуває, коли читає це від цілком реального Павла чи Олега з Харкова, Дніпра, Запоріжжя чи Києва? Міст, які щодня обстрілюють, і які досі дихають лише тому, що цей «раб» сидить у болоті під КАБами й тримає рубежі.
Він відчуває дику злість. Образу. І абсолютно логічне бажання справедливості. Бажання спитати в очі: «Чому я тут за тебе вмираю, а ти, здоровий лоб, плюєш мені в спину з теплого дивана?»
Ілюзія анонімності закінчується швидко.
Найбільша дурість цих тилових "героїв" у тому, що вони впевнені у своїй невидимості. Але часто це навіть не анонімні профілі з котиками на аватарках. Це цілком реальні люди. Зі своїми справжніми фото, родинами, брендами машин і навіть зазначеними місцями роботи!
І от тут починається найнебезпечніше, про що мовчать новини.
У військових теж уривається терпець. Вони знаходять цих коментаторів. Приїжджають у відпустку чи на ротацію — і ЗАПИТУЮТЬ за кожне написане слово. Особисто. І розмови ці, як ви розумієте, часто закінчуються дуже швидкими й болючими «фізичними зауваженнями».
І знаєте що? Ці «герої фейсбуку» моментально перетворюються на заляканих хлопчиків, які плачуть, обсцикають свої штанці і випускають повітря зі своїх вже "відрихтованих" ротів : «Я не хотів, мене бєс поплутав, відчував себе "левом", це емоції...»
Але слово — не горобець. За кожне слово, кинуте в бік пораненої душі солдата, рано чи пізно доведеться відповісти.
Де держава?
Поки державні органи, які мали б жорстко присікати будь-яку образу честі та гідності військовослужбовців, просто бездіють. Поки закони не працюють у правовому полі, ПОЧИНАЄ ПРАЦЮВАТИ ЗАКОН ВУЛИЦІ. І звинувачувати в цьому військових я не можу і не буду. Нуль засудження.
Військові, у яких уривається терпець, — це не «радикали» чи «екстремісти». Це звичайні чоловіки. Батьки, сини, брати, чиїсь чоловіки. Вони просто втомилися. Вони втомилися тягнути цей весь пиздець за себе і «за того хлопця», поки «той хлопець» зневажливо плює їм у спину.
Звертаюся до тих, хто накрутив собі що він "бог" всієї планети:
Коли ти пишеш черговий жовчний коментар військовому, пам’ятай одну річ: інтернет — дуже прозоре місце. А пам'ять у бійців — надто хороша. Земля кругла, і одного дня на порозі твого офісу чи під’їзду з’являться люди в пікселі. І варіант «мене зламали» і то писав не я, вже не пройде.
Майте повагу. Або хоча б тримайте свій страх і жовч при собі. Бо ліміт терпіння на передовій уже ДАВНО ВИЧЕРПАНО!!!
6
Коментарі
Дормідонт
120.07.26, 14:00
Думаю це боти,не знаю хто з таке робив..
Whiskey*
220.07.26, 17:53Відповідь на 1 від Дормідонт
Робили. І будуть робити. Ви тут нічим не кращі. Зелене кодло, я вас туда не посилав. Вони лише з нас хочуть гроші. Просік він, дебіл... Фу бля. Гидота. Ти знаєш, що жодна ваша уебанська нірвана, не коштує і дня життя мого чоловіка у клятому підвалі Констахи?? А їх уже більше 200 . Я зла. Ну переселенка. Чо. Мало мене пиздили.
Дормідонт
320.07.26, 18:19Відповідь на 2 від Whiskey*
Ти не на того нападаєш,я ніколи не виказував зневаги по відношенню до тебе,твоїх страхів і твого чоловіка..
Каре
421.07.26, 13:00Відповідь на 1 від Дормідонт
Боти розганяють, а тупі істоти підтримують
Дормідонт
521.07.26, 13:08Відповідь на 4 від Каре
Дормідонт
621.07.26, 13:09Відповідь на 5 від Дормідонт
Можливо..Якщо мінують і наводять,то це не дивно..
Каре
721.07.26, 13:11
На жаль, багато людей невдячні, не здатні думати і ведуться на різну маячню, яку їм вкидують. Іноді вражає тупість, бо ж беруть на віру любий написаний бред, навіть не намагаючись знайти першоджерело, поцікавитись у більш знаючих по темі, або хоча б промовчати,якщо не компетентний в питанні
це жахливо в принципі, а по відношенню до хлопців і їх сімей це просто не виносимо... Добре, якщо у когось ще є і будуть сили (моральні) протистояти і дати відповідь, але ж у багатьох велике виснаження або одразу може прилетіти фізична відповідь. 
- вважаю, що все має бути по справедливості. Якщо нас не захищають державні органи, то хтось же має притягнути до відповідальності "умніків"
Щодо "У військових теж уривається терпець. Вони знаходять цих коментаторів"
Дормідонт
821.07.26, 13:17Відповідь на 7 від Каре
Згоден але щодо ботів,коментаторів але це якась там реакція на те що твориться зараз у владі..Розумієте,що закривання очей на розмінування,неякісні міни,яйця по 140,міндічів,феншуї,династії,скелі,людоловів, фейкове підняття зарплатні і суцільну брехню і корупцію це не розхитування човна це намагатись вилізти з багна і виправити ситуацію..Чомусь вкладено у голови що зміна оцього недопрезе,який організував цинічну банду у владі чи совка сира на достойних людей зробить гірше.Кому гірше нам?Чи їм?
Каре
921.07.26, 13:30Відповідь на 8 від Дормідонт
я не можу сказати нічого ні за Федорова, ні за Сирського, бо не знаходжусь поруч і зовсім не знаю, що між ними за відносини. Тому кричати зніми того чи того це не чесно. А ще більше впевнена, що народу накидали кісточок, при чому з різних боків, щоб перегризлись, щоб ті, хто навіть більше нас чогось знають, виказали свою думку і тим самим показали з якого вони боку барикад. Ну це ж видно, заміс зроблений спеціально, щоб виявити хто що думає. І це не про фейсбучно-інтернет війська, це вище... Саме страшне, щоб в цьому всьому ми знову не опинились в часах УНР 1918-20 років
Дормідонт
1021.07.26, 13:50Відповідь на 9 від Каре
Бо це роль і місце нормального презедента,який з самого початку дбав про українців і країну а не оцього жидка,який нас зневажав і зневажає..Якщо ти бачиш що людей хапають на вулицях,б'ють і відправляють у штурмвійська,якщо зарплатня військового менша ніж касира в супермаркеті,якщо ніяких змін нема і люди це бачать то хіба це не має колись вибухнути..Нема інших підходів?Були,коли йшли і приїзжали добровольці у 23,хто це просрав і не скористався?Хто крав на оборонці і неякісному озброєнні?То до чого тут відносини федорова і сира?Їх влаштовує,людей-ні і якщо ти це не відчуваєш як гарант-іди на хуй з посади разом з своїм м'ясником,бо виходить що тебе все влаштовує і ти такий самий.