Біль...
- 04.10.24, 09:29
72-га виходила з Вугледару важко, з великими втратами. Перед цим росіяни уже встигли з'явитися коло поваленої вежі ЛЕП на дорозі від Богоявленки і навіть обладнати вогневі позиції в гаражах за кладовищем.
Все там рідне мені, кожен квадратний метр. В тих гаражах ми колись ховали одну із своїх машин, коло гаражів одного разу ми навіть піймалися на дріт пікапом - на дорозі валялися сталеві проводи, обірвані нещодавнім прильотом.
72-га виходила тяжко, криваво. Багато техніки згоріло. До того кілька днів агонії взятого у облогу міста виснажили захисників, і коли вранішній сіряк наступив, не усім вистачило сил вийти.
На деяких позиціях лишалися смертники, щоб прикрити відхід інших.
***
За дивним законом життя, в ці дні, коли моя рідна бригада виривала з м'ясом себе з Вугледару, люди по країні сиділи у кав'ярнях і кінотеатрах, на пішохідних зонах перехожі підтанцьовували під музику вуличних музик; лунали і щирі, і ритуальні вітання захисникам - а ті в цей час вмирали, залишені, як потім скажуть, напризволяще.
І я не знаю знання, не маю сили, як зв'язати назад ці два світи, кожен з яких невпинно йде своїм шляхом.
Поки ми там були, ми переродилися. Були ми народжені тут, у Києві - а стали народженими в полях і підвалах Вугледару; тепер ті пустоти, пронизані залізом - наша батьківщина, а на столичних вулицях ми - приїжджі й чужі.
Якісь невідомі нам люди повиростали за ці три роки, заповнили собою тротуари і метро, на їх обличчях - нові гримаси.
Вони якісь світлі, напівпрозорі; ми ж - брудні й темні, ванни і барбершопи не виженуть з нас цю темінь.
Тепер 72-га - звір, якого вигнали з його лігва, ризикує остаточно загинути в голих посадках під ударами арти і фпв-дронів. Горизонт радіоуправління у росіян з висоток Вугледару простирається тепер на кілометрів 15, ледь не до самого Курахового.
Моліть усіх, кого вмієте молити, щоб 72-га, моя перша на цій війні і навіки рідна бригада (хоч я давно вже не у ній) не була стерта в пил в смертельних просторах за Вугледаром, щоб залишки могутнього колись бойового організму не було знищено остаточно, щоб у нього був шанс відродитися, зберегти весь свій накопичений досвід і біль для майбутніх перемог. (с) Ігор Луценко
Все там рідне мені, кожен квадратний метр. В тих гаражах ми колись ховали одну із своїх машин, коло гаражів одного разу ми навіть піймалися на дріт пікапом - на дорозі валялися сталеві проводи, обірвані нещодавнім прильотом.
72-га виходила тяжко, криваво. Багато техніки згоріло. До того кілька днів агонії взятого у облогу міста виснажили захисників, і коли вранішній сіряк наступив, не усім вистачило сил вийти.
На деяких позиціях лишалися смертники, щоб прикрити відхід інших.
***
За дивним законом життя, в ці дні, коли моя рідна бригада виривала з м'ясом себе з Вугледару, люди по країні сиділи у кав'ярнях і кінотеатрах, на пішохідних зонах перехожі підтанцьовували під музику вуличних музик; лунали і щирі, і ритуальні вітання захисникам - а ті в цей час вмирали, залишені, як потім скажуть, напризволяще.
І я не знаю знання, не маю сили, як зв'язати назад ці два світи, кожен з яких невпинно йде своїм шляхом.
Поки ми там були, ми переродилися. Були ми народжені тут, у Києві - а стали народженими в полях і підвалах Вугледару; тепер ті пустоти, пронизані залізом - наша батьківщина, а на столичних вулицях ми - приїжджі й чужі.
Якісь невідомі нам люди повиростали за ці три роки, заповнили собою тротуари і метро, на їх обличчях - нові гримаси.
Вони якісь світлі, напівпрозорі; ми ж - брудні й темні, ванни і барбершопи не виженуть з нас цю темінь.
Тепер 72-га - звір, якого вигнали з його лігва, ризикує остаточно загинути в голих посадках під ударами арти і фпв-дронів. Горизонт радіоуправління у росіян з висоток Вугледару простирається тепер на кілометрів 15, ледь не до самого Курахового.
Моліть усіх, кого вмієте молити, щоб 72-га, моя перша на цій війні і навіки рідна бригада (хоч я давно вже не у ній) не була стерта в пил в смертельних просторах за Вугледаром, щоб залишки могутнього колись бойового організму не було знищено остаточно, щоб у нього був шанс відродитися, зберегти весь свій накопичений досвід і біль для майбутніх перемог. (с) Ігор Луценко
10
Коментарі
nebosklon
14.10.24, 10:50
Оборонна промисловість не працює.Влада байдикує.Тримайся козаче...
one two three
24.10.24, 17:17
Мій друг казав мені що теж нещодавно відступили. А я кажу, не слухай диванних експертів, головне живі, пишаюся ними. Отже так треба було.
Не забуваємо, що у кількості перевага на їх стороні, росія свій народ не жаліє.
one two three
34.10.24, 17:22
Я не можу не співати, не танцювати. Я всіма думками на фронті. Тому до усього людотце не віднести. Хто співає, танцює? Хіба що молодь, бо вона ще замолода для фронту і зелена ментально, не вся авжеж, є і свідомі обдаровані.
Ну, хіба що прожені мізками алкаші або без докорів сумління люди, вони собі можуть дозволити і співати і веселиться на вулиці.
Я - ні.
one two three
44.10.24, 17:23Відповідь на 3 від one two three
*Тому до усього люду це не..
Whiskey*
54.10.24, 20:52Відповідь на 3 від one two three
привіт, я теж... іноді відчуваю себе таким собі дармоїдом, що не можу зробити більше... але ж яко волонтерити, і воювати, потрібні сили і не тільки фізичні, ну і у дитини хто буде....
я думаю цей військовий дійсно побачив вулиці міст, заполонені безтурботною молоддю, чи маємо ми право їх судити...
Whiskey*
64.10.24, 20:58Відповідь на 4 від one two three
а сьогодні відчула такий щем, взагалі... Біжу на роботу, запізнююсь трохи і тут у нас на площі транспорт завмирає на загальну хвилину мовчання. Зупиняюсь,як вкопана, наче струмом в скроні.... соромно стало, що трохи не зрозуміла спочатку.
так от на власні очі бачила спокійно гуляючих людей ,собак і тд... Скажу так... відсотків 80 людкй цю шану віддали...а іншим по барабану....
Дормідонт
74.10.24, 21:08Відповідь на 6 від Whiskey*
Це так до війни було,коли при Ющенку почали відновлювати подій Голодомору(95 квартал дуже стєбався над цією темою,я з того часу їх не дивився) і вже не пам'ятаю при кому започаткували запалювати свічку на підвіконні.Я спостерігав колись з 9 поверхівки на 4-5 підїздів щось з десяток вікон.Решті або ніколи або байдуже,хоча впевнений,це всіх стосується,якщо ти відносиш себе до нації.
Whiskey*
84.10.24, 21:18Відповідь на 7 від Дормідонт
зараз тобі вісмут і віві розкажуть, що то все ідіоти почали відновлювати історичну справедливість, треба було мовчки сопіти і повзати на колінах у рашки....
Дормідонт
94.10.24, 21:34Відповідь на 8 від Whiskey*
Та шо впєрвой?Якби там не було,з їхніми поглядами на події але є факти мільйони жертв і,якщо ти не остання сволота,постав ту свічку,пом'ни і розкажи дітям і онукам що і чого ти так робиш.Те ж саме з хвилиною мовчання.
one two three
104.10.24, 22:32Відповідь на 6 від Whiskey*
І як від таких коментарів і історій захисникам? Це підтримує їх чи робить гірше? В них є очі і вуха вони і без нас розуміють, що в кожній країні є безвідповідальні егоїсти. Не будемо ідеалізувати і наше суспільство, воно не виключення. І що тепер?