Їх називають поетами-самовидцями сучасності...
- 25.12.25, 23:29
***
Доки ми розчиняємо сніг на губах,
Перетворюючи на подих,
Доки там в далині по глибоких снігах
Позолочена музика ходить,
Доки світло сідає на вигини вій,
Доки серце горить поміж сивих завій,
Доки янгол сурмить, возвеличивши мить,
Доти божа дитина спить.
Розгортається світ, широченний як степ,
А тим степом простує одвічний вертеп.
Вічний жид, три царі, ангел, чорт і солдат…
Й той, що каже убити усіх немовлят.
І оте немовля, що убити їм зась,
Бо за вічного Ірода Смерть узялась.
Ти також у вертепі. Не бійся. Ходи.
Йде вертеп. Ось. Тримай.
Це руків’я звізди.
Мар'яна Савка
***
Іде по світу тиха Божа Мати,Минає гори, може, то Карпати,
Несе у сповиточку немовля.
А поруч з ними йде в задумі Йосип,
На небосхилі зір яскравих розсип,
А під ногами втомлена земля.
Іде по світу тиха Божа Мати,
Тримає пальчик Божого дитяти,
Вона б віддала за найменший схлип
Своє життя, за сина – без вагання.
Довкола – ніч. У серці рана рання.
Втікає шлях з-під материних стіп.
Іде по світу тиха Божа Мати,
Прийми їх нині до своєї хати –
У власне серце Бога запроси.
Нехай у ньому світло запанує –
Прийде любов. Бо видить Бог і чує
І наші душі, й наші голоси.
Мар'яна Савка
***
Сьогодні Бог носить «піксель»,
Щоранку шнурує берці –
І ходить поперед війська,
Спиняє навалу смерті.
Сьогодні Бог у халаті,
Зі скальпелем, посивілий,
Виймає з-під серця солдата
Залізо осатаніле.
Сьогодні Бог носить «кігті»
І тягне дріт електричний,
Аби навчалися діти,
До радостей світу звичні.
Сьогодні Бог поле сіє,
Хлібину до печі садить,
Вселяє в серця надію,
Втішає, голубить, радить…
Дарма в кремлі галатини
На Нього, лукаві, кивають:
Сьогодні Бог в Україні.
Дітей Своїх захищає.
Василь Задорожний
Це лише дещиця з того, що друкують наші поети війни. Є багато щемливих рядків, є неочікуваний і незвичний Жадан. Шукайте, читайте, насолоджуйтесь словом в нашій нелегкій реальності.
З Різдвом Христовим!
5
Коментарі
Whiskey*
126.12.25, 10:25
Привіт, вітаю тебе
Про" Бога, що носить піксель", особливо щемливо, вперше коли прочитала колись," як влучно"- подумала...
nasinynka
226.12.25, 22:45Відповідь на 1 від Whiskey*
Привіт, мої вітання.
Там ще картинка була відповідна, але не відкривається, бо нові заморочки - треба спочатку в фотоальбом закидати.
Такі слова, що не можуть не зачепити.
Є ще одна поезія, що аж подих перехоплює:
"Диво дивне станеться у яслах.
Із лампади світло проросте.
Хмари будуть плакати від щастя.
Мовить Бог: “Народжуйся, Христе?!”
Потім він задивиться на сина,
Женучи? передчуття сумні.
Посміхнеться лагідно дитина
До святої мами уві сні.
Батько скаже: “Найдорожче людям
Віддаю… Чи врозуміють суть?
Чи безгрішність раптом не осудять?
Може схаменуться і не вб’ють…”
(Олег Антонюк)
Та що там, хіба такі рядки єдині? Якби ж тільки хоча б читали їх не тільки по наш бік окопів...
Whiskey*
327.12.25, 14:14Відповідь на 2 від nasinynka
Я гадаю, вони якщо і почитають , перекрутять все на свій лад. Хибний виток еволюції, суче плем'я
Маю на увазі мокш. Фіно-угри, бляха, он фіни начебто еволюціонували добряче в розвиток, повезло людям
nasinynka
427.12.25, 18:31Відповідь на 3 від Whiskey*
Історія у фінів теж не найсприятливіша, але, ставши учасниками двох потужних гуртів, мабуть видихнули з полегшенням. Гуртом і батька добре бити, і сусід вже не облизується ласо.