«Ми помрем не в Парижі»… - написала Наталка Білоцерківець. О, так, ми помремо в іншому місці… можливо, це буде наша заквітчана вербовим цвітом батьківщина, в якій биті запилюжені шляхи ще й досі відділяють її від цивілізації.. «Какая разница??!... – скажеш ти ,- де помирати: чи у весняній прерії (до речі, надії на те, що в прерії я коли-небудь помру, теж мало!) … , чи там серед інківських космодромів у Перу (теж не важко зрозуміти, що версія померти посеред перуанського космодрому ...
Читати далі...