А він так сподівався

У юності Петро частенько 

Любив промовляти: 

-Коли стану я старим, 

Буде що згадати! 

Без пригод напевне в нього 

І дня не минало, 

Як то кажуть у народі, 

Життя вирувало. 

Й ось настав похилий вік, 

Чуб "вкрився морозом", 

Але згадки нема в Петі, 

Бо стражда склерозом.