Бабська фігня
- 19.11.16, 00:50
Це тільки я така? Є чоловік, який любить мене і хоче зробити моє життя чудовим з ним. А я... а я не люблю. І бути з ним не можу.
Останні статті
- Бабська фігня
19.11.2016, 00:50 - Чоловіки життя
12.11.2016, 18:59 - Осінь
09.11.2016, 20:44
Чоловіки життя
- 12.11.16, 18:59
Є чоловіки важливі й не дуже. Мені з такими не дуже щастить. А є найважливіші чоловіки. Чоловіки життя. Мені з такими пощастило в житті. В мене таких цілих два. Чоловіки життя, то такі чоловіки, яких ти любитимеш усе своє життя. І ніщо і ніколи цього не змінить. Можливо така любов є лише через кров. Чоловіки мого життя - то мій батько і брат. І це найважливіші чоловіки в моєму житті. Можливо я помиляюсь, можливо колись хтось змінить мою думку, але мені здається, що більше нікого я ніколи не зможу любити так щиро і віддано, як їх. Мій батько вчив мене не здаватись і вірити в себе. Мій батько завжди захищав мене. Мій батько завжди був на моїй стороні і завжди пробачав мої помилки. Мій брат завжди буде для мене ідеальним чоловіком і ідеалом чоловіка. Розумний, сильний, турботливий, веселий та ще й красивий. К-к-комбо. Він завжди може підібрати правильні слова, завжди може дати мені пораду. А ще він дуже смачно готує. І він сказав мені найважливішу річ: "Ніколи не дивись ні на кого, просто слухай своє серце". Мене раніше дивувало, чому ми ніколи не кажемо одне одному, що любимо. Але мій батько і брат, то такі чоловіки, які рідко це говорять (раз в кілька років і то не дуже тверезі)))), але я завжди відчуваю їх любов. І вони завжди відчувають, як сильно я їх люблю. Мені так сильно пощастило в житті. Пощастило, що в мене є такі чоловіки. Найважливіші чоловіки. Чоловіки життя.
Осінь
- 09.11.16, 20:44
Ніколи не розуміла людей, які страждають від осінньої депресії. Можливо на вулиці сіро, похмуро, пасмурно, періщить дощ і вітер розвіває шарфи, але ж саме в такий час видно усе тепле і яскраве. Легко бути щасливим влітку, коли сонячні промені зафарбовують твою шкіру, тепло і сміх навкруги. А ти спробуй залишити це тепло на осінь. Не кожному це вдається. Звичайно, не можна бути радісним і щасливим кожного дня. Але в моменти, коли я відчуваю запах листя я рада. В моменти, коли я бачу, як вітер грається ним, як захоплююче листя танцює вальс мені радісно. В моменти, коли я думаю, що це ти для мене так розвіваєш ті листки...крізь свій сум я трохи рада. Я нещаслива. Але в такі осінні дні я нещаслива трішки менше.
Дам тобі дружню пораду
- 08.11.16, 20:09
Дам тобі дружню пораду:
Негайно відправляйся в Тибет,
Пий добре вино з винограду
І кожного ранку їж омлет.
Обов'язково відрости собі бороду,
Читай Біблію, спілкуйся з монахами,
Врятуй когось від голоду
І купайся в фонтанах з птахами.
Балотуйся в президенти,
Не говори ані слова півроку,
Пізнавай нові континенти,
Знайди собі дівчину сірооку.
Купуй свіжі грейпфрути,
Стань крутим режисером,
Знайди панацею від отрути,
Лякай усіх, перевдягнувшись Цербером.
Частіше відвідуй Храм Будди,
Заплети собі дреди,
Вбий найманця Яукдзи
І вивчи в оригіналі веди.
Почни носити окуляри
І забудь дорогу додому,
Розбий усі свої ідеали,
Скинь своїх кумирів додолу.
Лежи на гарячому піску,
Ходи пішки чужими містами,
Носи усі свої речі в рюкзаку
І оціни чарівність тамтамів.
Ходи по траві босий,
Відмовся все ж від анаші,
Пофарбуй у синє свої коси,
Тільки не читай мої погані вірші!
Негайно відправляйся в Тибет,
Пий добре вино з винограду
І кожного ранку їж омлет.
Обов'язково відрости собі бороду,
Читай Біблію, спілкуйся з монахами,
Врятуй когось від голоду
І купайся в фонтанах з птахами.
Балотуйся в президенти,
Не говори ані слова півроку,
Пізнавай нові континенти,
Знайди собі дівчину сірооку.
Купуй свіжі грейпфрути,
Стань крутим режисером,
Знайди панацею від отрути,
Лякай усіх, перевдягнувшись Цербером.
Частіше відвідуй Храм Будди,
Заплети собі дреди,
Вбий найманця Яукдзи
І вивчи в оригіналі веди.
Почни носити окуляри
І забудь дорогу додому,
Розбий усі свої ідеали,
Скинь своїх кумирів додолу.
Лежи на гарячому піску,
Ходи пішки чужими містами,
Носи усі свої речі в рюкзаку
І оціни чарівність тамтамів.
Ходи по траві босий,
Відмовся все ж від анаші,
Пофарбуй у синє свої коси,
Тільки не читай мої погані вірші!
Ти, море, сонце і пальми
- 08.11.16, 19:51
Я хочу зостатись з тобою, коли всі підуть і ти будеш сам.
Не для того, щоб смакувати твої губи чи цілувати шкіру.
Просто, щоб показати, що я насправді не така,
Що я можу підтримати, коли тобі це потрібно.
Що я проговорю з тобою всю ніч, щоб тобі було спокійніше,
Або не зроню жодного слова, щоб тобі не було так важко.
Ми будемо мовчати про море і сонце - так буде простіше,
Ми не будемо говорити про смерть, щоб не було страшно.
Я не буду питати, що робити, коли ти підеш,
А я залишусь сама з нашими дітьми.
Зранку скажу "Люблю", ти вже не скажеш "я тебе теж",
Тебе вестимуть в морг, я не знатиму куди себе подіти.
Ні за що в світі більше не одружусь - не захочу,
І ніколи не викину твої фото з нашої спальні,
Піклуватимусь про дітей і собаку зранку до ночі,
А потім думатиму про тебе, море, сонце і пальми.
Коли діти виростуть, собака помре, а я зістарюсь,
І мою душу готовий буде прийняти космос без меж,
Я підійду до тебе, обійму, покаюсь,
Скажу "Люблю" і ти нарешті скажеш "Я тебе теж!".
Не для того, щоб смакувати твої губи чи цілувати шкіру.
Просто, щоб показати, що я насправді не така,
Що я можу підтримати, коли тобі це потрібно.
Що я проговорю з тобою всю ніч, щоб тобі було спокійніше,
Або не зроню жодного слова, щоб тобі не було так важко.
Ми будемо мовчати про море і сонце - так буде простіше,
Ми не будемо говорити про смерть, щоб не було страшно.
Я не буду питати, що робити, коли ти підеш,
А я залишусь сама з нашими дітьми.
Зранку скажу "Люблю", ти вже не скажеш "я тебе теж",
Тебе вестимуть в морг, я не знатиму куди себе подіти.
Ні за що в світі більше не одружусь - не захочу,
І ніколи не викину твої фото з нашої спальні,
Піклуватимусь про дітей і собаку зранку до ночі,
А потім думатиму про тебе, море, сонце і пальми.
Коли діти виростуть, собака помре, а я зістарюсь,
І мою душу готовий буде прийняти космос без меж,
Я підійду до тебе, обійму, покаюсь,
Скажу "Люблю" і ти нарешті скажеш "Я тебе теж!".
Хороший/поганий
- 08.11.16, 19:41
Дівчата люблять не "хороших/поганих" хлопців. Вони люблять тих, кого люблять. І вже потім вони дізнаються, які ті хлопці. Хоча я думаю нема поганих хлопців чи дівчат. Є просто людина твоя або не твоя. Якщо людина твоя, то вона буде для тебе хорошою, якщо ж ні, то звичайно вона буде поганою. Навіть якщо він/вона буде хорошою людиною, буде ледь не ідеальною і не матиме поганих звичок, якщо людина відноситься до категорії "не твоя людина", то навіть те, як він/вона чистить картоплю, щоб приготувати тобі обід чи вечерю буде тебе дратувати. Тож треба гарно придивлятись, але парадокс в тому, що це виявляє тільки час. Для кожного по-різному. Хтось розуміє це після першого побачення, хтось після кількох тижнів, хтось після заручин, хтось після одруження, хтось після третьої дитини, а хтось в домі пристарілих. Словом, відчувайте серцем!
Що ж до мене, то я їду. Їду далеко і вже завтра мене не буде в країні. І це мене неймовірно радує, адже нарешті я трішки відпочину від...ии...відчину я нарешті словом.))
Моє тіло омиватимуть хвилі і мені буде все до сраки.
Що ж до мене, то я їду. Їду далеко і вже завтра мене не буде в країні. І це мене неймовірно радує, адже нарешті я трішки відпочину від...ии...відчину я нарешті словом.))
Моє тіло омиватимуть хвилі і мені буде все до сраки.
Моя душа по той бік кордону
- 08.11.16, 18:48
Моя душа по той бік кордону
За кілька кілометрів від Чернівців ти несподівано натикуєшся на...Румунію і кордон, і псів, і вельми занудливих прикордонників. Тож, почнемо з початку. Ти собі їдеш, нікого не чіпаєш, правда не маєш можливості читати книжку, яку береш з собою, адже це Україна і українські дороги. А враховуючи,що в тебе і так зір до самісінької сраки, то не варто його садити ще більше. Словом, їдеш собі така, нічо не шариш, проїжджаєш Чернівці, втикаєш у вікно, за кіломеетрів 15 зупиняєшся на автозаправці, виходиш, щоб розімяти свою дупу. Відповідаєш на дзвінок тривалістю секунд з 25-30 і офігіваєш-баланс на рахунку - сума, яка у тебе була мінус 12 грн. І ти шариш, що це у тебе вже не твій (страшно дорогий як ти до того думала) київстар, а RO romania, який,блять, набагато дорожчий. Якщо ти приїжджаєш на границю десь о 10 вечора, маєш шанс завести собі друга (Сірко, Бровко чи як ти його назвеш) за 1 відбивну. Найдешевший і найвірніший друг, якого ти за життя не знайдеш. І поки ти до 12 будеш сидіти на траві, гладити його і говорити з ним, він буде відданий тільки тобі і не подивиться нінакого більше. Ось такі вони, румунські пси. Мого звали Сірко, в нього був такий само розумний і вірний погляд, як і ще одного Сірка. Пси то саме добре і чисте, що ти зустрічаєш у Румунії. Бо решта всі хочуть наїбати туристів, як тільки можливо, тавіть якщо тобі приспічить в туалет, тобі треба заплатити 2 леі, якщо не маєш леі, то сци в кущиках, де тебе може і штафане кожен поважаючий себе румунський прикордонник. Є звичайно варіант, що в тебе є єврики, здачу з яких тобі не віддадуть, або без здачі, або на здачу можеш привести ще когось в туалет. Але ми українці народ такий, що його так просто не наїбеш, в нас на здачу півавтобусу сходило в туалет.)))Румунія - країна маленьких, бідніших в порівнянні з Україною хатинок, ідеальних в порівнянні з Україною доріг, велищезної кількості неймовірно великих і величних вітряків, безкінечних полів засіяних соняшником, пшеницею та кукуродзою (кукурудзою найбільше)(таке враження, що Траян Басеску - нове втілення Нікіти Хрущова, з його кукурудзою то). Ну тобто закинутих полів у них немає впринципі, все працює на державну казну, до речі в Румунії уже жнива, а соняшник іще не дозрів. Той самий соняшник на границі Румунії і Болгарії використовується громадянами України та Росії у якості туалету, та й справді, не платити ж на чужині ще й за туалет. Якщо ти проїжджаєш кордон У-Р (Україна - Румунія) о 12 ночі, то на кордон Р-Б (Румунія-Болгарія) ти потрапляєш о 12 дня і затримуєшся там до 3 дня. Розважаєш себе тільки походами по магазинах, адже тут є обмінники з євро на леви (нац. валюта Болгарії) і в найближчому магазині ти уже можеш купити бутилочку 50 гр віскі Джек Деніелс і попивати на ничку в автобусі. Діти перестають злити, старі туристи перестають смердіти, життя стає кращим, стає цікаво грати карти, игиги. Ту бі написано...
За кілька кілометрів від Чернівців ти несподівано натикуєшся на...Румунію і кордон, і псів, і вельми занудливих прикордонників. Тож, почнемо з початку. Ти собі їдеш, нікого не чіпаєш, правда не маєш можливості читати книжку, яку береш з собою, адже це Україна і українські дороги. А враховуючи,що в тебе і так зір до самісінької сраки, то не варто його садити ще більше. Словом, їдеш собі така, нічо не шариш, проїжджаєш Чернівці, втикаєш у вікно, за кіломеетрів 15 зупиняєшся на автозаправці, виходиш, щоб розімяти свою дупу. Відповідаєш на дзвінок тривалістю секунд з 25-30 і офігіваєш-баланс на рахунку - сума, яка у тебе була мінус 12 грн. І ти шариш, що це у тебе вже не твій (страшно дорогий як ти до того думала) київстар, а RO romania, який,блять, набагато дорожчий. Якщо ти приїжджаєш на границю десь о 10 вечора, маєш шанс завести собі друга (Сірко, Бровко чи як ти його назвеш) за 1 відбивну. Найдешевший і найвірніший друг, якого ти за життя не знайдеш. І поки ти до 12 будеш сидіти на траві, гладити його і говорити з ним, він буде відданий тільки тобі і не подивиться нінакого більше. Ось такі вони, румунські пси. Мого звали Сірко, в нього був такий само розумний і вірний погляд, як і ще одного Сірка. Пси то саме добре і чисте, що ти зустрічаєш у Румунії. Бо решта всі хочуть наїбати туристів, як тільки можливо, тавіть якщо тобі приспічить в туалет, тобі треба заплатити 2 леі, якщо не маєш леі, то сци в кущиках, де тебе може і штафане кожен поважаючий себе румунський прикордонник. Є звичайно варіант, що в тебе є єврики, здачу з яких тобі не віддадуть, або без здачі, або на здачу можеш привести ще когось в туалет. Але ми українці народ такий, що його так просто не наїбеш, в нас на здачу півавтобусу сходило в туалет.)))Румунія - країна маленьких, бідніших в порівнянні з Україною хатинок, ідеальних в порівнянні з Україною доріг, велищезної кількості неймовірно великих і величних вітряків, безкінечних полів засіяних соняшником, пшеницею та кукуродзою (кукурудзою найбільше)(таке враження, що Траян Басеску - нове втілення Нікіти Хрущова, з його кукурудзою то). Ну тобто закинутих полів у них немає впринципі, все працює на державну казну, до речі в Румунії уже жнива, а соняшник іще не дозрів. Той самий соняшник на границі Румунії і Болгарії використовується громадянами України та Росії у якості туалету, та й справді, не платити ж на чужині ще й за туалет. Якщо ти проїжджаєш кордон У-Р (Україна - Румунія) о 12 ночі, то на кордон Р-Б (Румунія-Болгарія) ти потрапляєш о 12 дня і затримуєшся там до 3 дня. Розважаєш себе тільки походами по магазинах, адже тут є обмінники з євро на леви (нац. валюта Болгарії) і в найближчому магазині ти уже можеш купити бутилочку 50 гр віскі Джек Деніелс і попивати на ничку в автобусі. Діти перестають злити, старі туристи перестають смердіти, життя стає кращим, стає цікаво грати карти, игиги. Ту бі написано...
Ми з тобою...
- 08.11.16, 18:03
Ми з тобою... Ми з тобою будемо дуже щасливі. Ми будемо великими дітьми, будемо їздити в довгі мандрівки на роверах, ти будеш мені збирати весняні квіти, я плестиму тобі з них вінки. І ми будемо лежати в полі, триматись за руки, дивитись в небо і говорити про майбутнє. Ми будемо дуже щасливі. Ми будемо їздити разом на рок-концерти і стрибати під хвилі музики. Згодом я візьму тебе з собою в гори, я покажу тобі, як гори роблять людину справжньою, тобі сподобається. Ми не будемо згадувати нічого й нікого, з того, що було до наших стосунків. Час йтиме, ти скажеш мені: "кохаю", я скажу: "кохаю". В нас буде спільний тату-майстер і, можливо, ми навіть зробимо одне татуювання для двох. Ми будемо дивитись мультики, вивчати нові рецепти чогось смачного, час до часу будемо ходити в цирк, парк атракціонів, зоопарк і кіно, щоб залишатись вічно молодими, хоча б душею. Ми почнемо жити разом, я готуватиму тобі сніданки, ти готуватимеш вечерю, заведемо тваринку, будемо її любити. Поїдемо мочити свої тіла в морі або може океані. Будемо дуріти і біситись. Ми з тобою будемо щасливі. Я буду слідкувати за тим, щоб ти частіше посміхався, ти будеш мене лоскотати. Ми будемо часто бачитись з нашими друзями, вони будуть приходити до нас в гості і нависати питаннями: "Коли вісілє?))". Ми будемо казати в суботу, і колись, однієї суботи, таки одружимось, в маленькому колі близьких людей. Ми часто будемо говорити цілими ночами, танцювати і битись подушками. Час до часу будуть сварки і примирення, але погодься, від цього не втечеш. Ми будемо дуже щасливі. Ми будемо допомагати одне одному переборювати наші страхи і побоювання, будемо вселяти в серця одне одного надію і віру. Буде в нас традиція їздити в гори, на якісь фестивалі. В нас буде дім з садком біля нього, буде велика собака, розмови теплими літніми вечорами на веранді, хрущі над вишнями. Я буду читати тобі, сидячі в кріслі-качалці, присвячуватиму тобі свої вірші. Ти час до часу щось мені малюватимеш. Ми будемо щасливі. Народиться чудовий малюк, в нас будуть суперечки з приводу того, як ми його назвемо, в кінцевому результаті ти мені поступишся і я буду тобі вдячна. В нас буде своя маленька щаслива сім'я. Буде багато чого першого: перші зубки, перше слово, перший крок, перше розбите коліно, перший клас, перша любов...Ми будемо такі щасливі! Ти тільки приходь...
Дощові дні
- 08.11.16, 17:53
За моїм вікном дощ. На шибах тисячі капель дощу. На обличчі також каплі дощу. В моєму плеєрі грає така красива і сумна музика, що серце може розірватись в будь-який момент. І ось я дивлюсь у вікно і думаю про те, чого не буде. Про усе, що не збулось. Про того, хто не збувся. Якби я не була такою замерзлюхою, я б вийшла на вулицю без парасолі, пішла б десь, де нема людей, лягла б і дозволила дощу плакати зі мною. В нас так багато непотрібних драм та коли ти втратиш когось безповоротно, без права побачити його ще колись, без права набрати його номер телефону і почути легкий приємний голос, цей підривний сміх...Тоді роки можуть проходити, а ти вже не сміятимешся, як колись і очі не світитимуться, і голос твій буде трохи надірваний...І в такі дощові дні, як цей, в такі дощові дні, як той, коли його не стало...В такі дні тобі буде потрібно когось обіймати і чимось обпікати собі горлянку, щоб спогади не вривались, щоб серце не розірвалось, щоб забути голос і сміх. Але якщо колись, в один з таких дощових днів/вечорів ти дивитимешся у вікно, в програвачі в тебе гратиме така само прекрасна і сумна композиція, спогади ввірвуться в твою тиху теплу кімнату, до тебе під ковдру і огорнуть тебе в себе. Ти негайно випий чогось, що обпече тобі горлянку, бо інакше твоє серце знову розірветься на тисячі шматків. І ти ходитимеш по світу і збиратимеш їх - потріпаних і непотрібних, а коли нарешті знайдеш, склеєш їх супермоментом (не являється реламою), знову буде такий дощовий день...
Будьте обережні за кермом... є люди, котрі на Вас чекають!
Будьте обережні за кермом... є люди, котрі на Вас чекають!
Лампи і лампочки
- 08.11.16, 17:21
Вкручувати лампочки. Не ідей... А справжні лампочки у лампи. Вкручувати їх - це нести світло. Значить ті, хто їх вкручують несуть добро. Значить усі електрики - це воїни добра. Тільки чого вони зачасту спиваються?
Мої спогади - це моє дитинство, моє світло і моє щастя. І це боляче, коли його розкрадають якісь мерзотники з атрофованою совістю, замість неї у них інша програмка - черствість. Вони грабують і нищать моє дитинство. Я уже ніколи не зможу засинати, як колись у дитинстві, бо його розікрали мародери. Тому довіку мене будуть мучити або жахи, або безсоння. І ніякому ловцеві снів не захистити мене. Колись усе що лишиться - це рівнина... пустота... пустка. Нічого не залишиться з того, що було колись таким рідним і знайомим. Там навіть в ночі не було страшно. Жодній темряві не стати такою теплою і безпечною, як та, в якій мені брат говорив про хрущів, там де мене тепер обкрадають... У моїй власній Ірландії. Краще забувати, як увімкнути мобільник в зарядне, ніж тепло ночі. І першу ляльку, якій я відірвала голову, щоб пограти нею у футбол з друзями ліпше пам'ятати, ніж клацати запальничкою. І запах теплого молока, і моїх псів і кішку, і верби біля дороги, і гриби у лісі, і зелену траву, яка не відпиралась від одягу через наші бійки-дурілки, і смажену у вогні картоплю, і брудні обличчя після неї і жувачки по 10 копійок, за якими треба було далеко ходити, і вивіз в який я щжодного разу не впала, і хата, яку побудував мій дідусь, і... Просто три крапки.
Мої спогади - це моє дитинство, моє світло і моє щастя. І це боляче, коли його розкрадають якісь мерзотники з атрофованою совістю, замість неї у них інша програмка - черствість. Вони грабують і нищать моє дитинство. Я уже ніколи не зможу засинати, як колись у дитинстві, бо його розікрали мародери. Тому довіку мене будуть мучити або жахи, або безсоння. І ніякому ловцеві снів не захистити мене. Колись усе що лишиться - це рівнина... пустота... пустка. Нічого не залишиться з того, що було колись таким рідним і знайомим. Там навіть в ночі не було страшно. Жодній темряві не стати такою теплою і безпечною, як та, в якій мені брат говорив про хрущів, там де мене тепер обкрадають... У моїй власній Ірландії. Краще забувати, як увімкнути мобільник в зарядне, ніж тепло ночі. І першу ляльку, якій я відірвала голову, щоб пограти нею у футбол з друзями ліпше пам'ятати, ніж клацати запальничкою. І запах теплого молока, і моїх псів і кішку, і верби біля дороги, і гриби у лісі, і зелену траву, яка не відпиралась від одягу через наші бійки-дурілки, і смажену у вогні картоплю, і брудні обличчя після неї і жувачки по 10 копійок, за якими треба було далеко ходити, і вивіз в який я щжодного разу не впала, і хата, яку побудував мій дідусь, і... Просто три крапки.
