в ноябре тебя будет трясти.
кутайся в одеяло, делай чай почаще.
я хотел бы тебя спасти, но
я сам ещё тот
пропащий.

(с)

- Настане день...
І ти розплющиш очі,
Можливо, вранці чи то серед ночі. Не через вибухи або сигнал тривоги - від пари слів: "Вставайте! Перемога!"

Ти підведешся... і сповзеш по стінці -
Ми вільні, ми живі,
Ми - УКРАЇНЦІ !

(с)

… а у вас есть карта российской федерации?
- А вам за какое число?

))

Обезъязычели, будто бы онемели,
Толку-то из пустого опять в порожнее.
Если от лютости челюсти каменеют,
Зубы крошатся, как здания в Запорожье.

Что там они говорят - это только присказка?
Сколько ещё людоеду детей положено?
Двести какое-то утро с кровавым привкусом.
- Як ви усі?
- Тримаємось, переможемо.

После подвалов дети на солнце щурятся,
Дети, что научились навек прощаться.
Лучше б враги отрастили клыки и щупальца,
Было б понятнее, как с ними обращаться.

Тут осторожней спускайся, темно на лесенке,
И одевайся теплее, уже не жарко.
Лучше б враги смешались с землёй и плесенью,
Только вот землю жалко. И плесень жалко.

Вырастут дети. Вырастят своё дерево.
Вырастут внуки - мирными, нежнокожими.
Пусть эти суки на худшее не надеются.
- Як ви усі?
- Тримаємось. Переможемо.

#аля_хайтлина

… выполнил поставленные задачи и отошёл на более выгодные рубежи.

(с))

Частичная мобилизация - это когда тебя забрали целым, а вернули по частям!

(с))

Тебя тоже бесит эта планета.
Тут лишь
Пули и раны.
Я купил до Луны два билета.
Собирай
Чемоданы.

(с)

Одна большая армия была легендой, а стала мифом.

Другая маленькая армия была мифом, а стала легендой.

История любит улыбаться.

і вона говорила йому — я важу мільйони тонн,
складаюсь із гороскопів та інших небесних знаків.
він відвертався і думав — я ж їй взагалі ніхто.
для чого мені це слухати, навіщо мені це знати.

вона з ним ділилась — знаєш, як часто сниться,
ніби слово не можу зчитати із сотень літер.
він закочував очі — Боже, яка різниця.
я їй не вчитель, не батько, я їй навіть не лікар.

ще вона часом лякала його найгіршим:
я не знаю, хто я сьогодні — чи ця, чи та.
іноді навіть писала для нього вірші.
він вдавав, що читає, та ніколи їх не читав.

він не слухав, але прикидався таки уміло,
а з часом і прикидатися перестав.
і одного дня вона це все зрозуміла
і замовкла, як замовкають старі міста.

ця історія, мабуть, не більше ніж випадковість.
в цьому світі, ви скажете, і не таке бувало.
але він намагався ще довго знайти її голос.
і йому до кінця життя його бракувало.

(с)

”В рф не пускают людей с выданными в Украине российскими паспортами”
И каждому сколько там теперь, по закону, 12 лет? Только так и должно быть с предателями, только так!