хочу сюди!
 

Наталия

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

30 вересня. По сторінках 2ї світової війни.

"....№ 10
 Отправлено 3 сентября 1941 года.

ЛИЧНОЕ ПОСЛАНИЕ ПРЕМЬЕРА СТАЛИНА ПРЕМЬЕРУ г-ну ЧЕРЧИЛЛЮ
......В итоге мы потеряли больше половины Украины и, кроме того, враг оказался y ворот Ленинграда.

Эти обстоятельства привели к тому, что мы потеряли Криворожский железорудный бассейн и ряд металлургических заводов на Украине, эвакуировали один алюминиевый завод на Днепре и другой алюминиевый завод в Тихвине, один моторный и два самолетных завода на Украине, два моторных и два самолетных завода в Ленинграде, причем эти заводы могут быть приведены в действие на новых местах не ранее как через семь-восемь месяцев.

Все это привело к ослаблению нашей обороноспособности и поставило Советский Союз перед смертельной угрозой.

Здесь уместен вопрос: каким образом выйти из этого более чем неблагоприятного положения?

Я думаю, что существует лишь один путь выхода из такого положения: создать уже в этом году второй фронт где-либо на Балканах или во Франции, могущий оттянуть с восточного фронта 30—40 немецких дивизий, и одновременно обеспечить Советскому Союзу 30 тысяч тонн алюминия к началу октября с. г. и ежемесячную минимальную помощь в количестве 400 самолетов и 500 танков (малых или средних).

Без этих двух видов помощи Советский Союз либо потерпит поражение, либо будет ослаблен до того, что потеряет надолго способность оказывать помощь своим союзникам своими активными действиями на фронте борьбы с гитлеризмом.

Я понимаю, что настоящее послание доставит Вашему Превосходительству огорчение. Но что делать? Опыт научил меня смотреть в глаза действительности, как бы она ни была неприятной, и не бояться высказать правду, как бы она ни была нежелательной......"







10

Коментарі

130.09.19, 12:22

Я не здивуюся, як цьому кулеметнику на Красній площі пам'ятник поставлять-аякже, стільки "тупих піндосав" накосив

    230.09.19, 14:46Відповідь на 1 від Стрийко Зеник

    Ну так. Тількі здається "подвігі" автором дещо перебільшені.

      анонім

      330.09.19, 18:53Відповідь на 2 від Саблін

      Ну так. Тількі здається "подвігі" автором дещо перебільшені.Не факт, есть воспоминания по восточному фронту.

        41.10.19, 05:57

        Допомога під час війни була грандіозною та зіграла значущу роль у перемозі. Стосовно кулеметника - ну що робити, це чесна солдатська праця. Вигідна позиція, прекрасна зброя - ось і результат

          51.10.19, 08:15Відповідь на 3 від анонім

          Надо сравнить с другими пулемётными "рекордами". Известна рекордсменка-палач "Тонька-пулемётчица" расстрелявшая 1,5 тысячи пленных (а может не только пленных, тёмная история).
          Но то неподвижные мишени. Не то что на фронте. А другие "рекодсмены-стрелки", мне неизвестны..

            61.10.19, 08:23Відповідь на 4 від Танк_

            Можливо.
            Тількі кажуть, що адекватна людина не зможе бути ні кулеметником, ані снайпером.
            90% бойвих завдань виконує артилерія та авіація, де пілоти та пушкарі на власні очі не бачать як помирає людина від їх рук. Таке не кожен витримує. Навіть звичайні стрілки стріляють не щільно цілячись. Або навіть з заплющеними очима. Ну то таке...

              71.10.19, 17:14Відповідь на 6 від Саблін

              Я особисто прицільно стріляв у людину. Точно не вбив прямо там, результат невідомий, але скоріш за все поранив, бо знайшли сліди крові. На посту на службі у Амурскій обл. Цілився абсолютно свідомо. Тому що людина, яка йшла у 3 ночі на піст де зберігалося усе - від тушонки до танків та навіть (є підставні підозри) хімічної зброї, у 54 км до китайського кордону у 84-у році явно не була безневинною вівцею. Це був або кримінал, або навіть диверсант. Так що я мав свідомий намір цю людини вбити.
              Стосовно снайперів - це особлива порода. Дуже поважаю. Аміна Окуєва, з якою я мав честь бути особисто знайомим, була снайпером. Респект та вічна пам'ять...

                81.10.19, 21:49Відповідь на 7 від Танк_

                Нічого не можу казати з цього приводу. Бо сам не стріляв бойовими у людину, і навіть не знайомий з тими хто взагалі вбивав людей хоч там як. А може вони не хотіли про це. Не знаю.

                Лише читав крім публіцистики... а так, про прапорщика Жадова з твору "Хождєніє по муках" , що сам записавсь у кулеметну команду "Ну-с господа австрійци будєм вас счітать".
                І про кулеметника Бунчука (чи то Бунчужного?) з "Тіхого Дона". Але щось нічого гарного автори ні про того, ані про іншого не надали.

                  91.10.19, 22:05Відповідь на 8 від Саблін

                  Нічого не можу казати з цього приводу. Бо сам не стріляв бойовими у людину, і навіть не знайомий з тими хто взагалі вбивав людей хоч там як. А може вони не хотіли про це. Не знаю.

                  Лише читав крім публіцистики... а так, про прапорщика Жадова з твору "Хождєніє по муках" , що сам записавсь у кулеметну команду "Ну-с господа австрійци будєм вас счітать".
                  І про кулеметника Бунчука (чи то Бунчужного?) з "Тіхого Дона". Але щось нічого гарного автори ні про того, ані про іншого не надали.

                    101.10.19, 22:34Відповідь на 7 від Танк_

                    Ну щоб зрозуміліше, про яку публикацію на військову тему іде мова...
                    Подивись сам.

                    http://g-klimov.info/Publish/War-psy.htm

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна