А, бог ест морковь,Из грядки Ноя,Приходит во сне вновь и вновь,То сидя на троне, то стоя.А бог ест рыбёшку,Из сети Андрея,Не заметно берёт понемножку,В предрассветное время.А, бог гладит мамонта,Чешет за ухом стегозавра,Хорошо, что размеры ковчега,Не вместили тиранозавра.А бог дышит китовыми лёгкими,Смотрит в зеркало на меня,Мы с ним стали похожими,Бог не верит, что он - это я.

Не шукай те що втрачено цього літа, Розбита на друзки, понівечена, Страчена незнайомцями, Стінами огорожена. Знищена. Не повернеться, як не хотілось би, Стріли випущені у ціль, Звідусіль порозкидано, Спалено мріями, Ранами в сіль. А, що далі? Спитаєш - мовчатиму, Поскидаю крапки з літер “і”, Очі свої не ховатиму, Обійму, як колись, Не злись... Від зими до наступного літа, Відкрита - заходь, сідай, Забирай собі...

Читати далі...

Забыли кому писали,Звонили, будили, вели за собой,С кем ссорились, после - рассветы встречали,Спали в объятиях той самой зимой.Забыли и ладно, быть может там тоже,Закрыли дорогу в прошедшие дни,Но фото остались, где счастье, похоже,Не знает о том, что уже не нужны.Годы идут и фото стирает,В попытке забыть и двигаться в путь,Так прошлое якорем не позволяет,Жизнь, если не вывернуть, то перевернуть.Ночь, ностальгия, отрыв от реальности,Вынуть из памяти добрые дни,Не растерять бы, из юности к...

Читати далі...

Здавалось - все, як і раніше,Але не те все, і не так,Тримаєш за руку міцніше,Щоб в собі подолати страх.Обіймаєш, рахуєш секунди,Щоби межі не перейти,А в середині рвуться струни,Коли першою хоче піти.Її дотики - так, між іншим,Наче всесвіт доклав зусиль,На мить ти стаєш сильнішим,Злетів би - не має крил.Для неї - усе, як раніше,Твої жарти і досі смішні,Посміхається наче частіше,А насправді...Насправді - ні!