Інавґураційна промова новообраного президента перед своїми виборцями.

 Дякую всім, хто проголосував за мене!
Але моя перемога була б неможлива без моєї родини, моєї Лєни, мого 95 кварталу, мого Голобородька, не мого 1+1 але туда ж, а саме головне, без моєї улюбленої пісні!
 І звичайно без вас, мої улюблені 75! Спочатку я думав що вас буде 5, ну можливо 10, неймовірно, щоб знайшлося таких аж 15! Але вас таких 75!
 І тому я стаю перед вами на коліна і давайте разом заспіваєм мою улюблену пісню!

 Що? Гімн України? Але ж я сказав, мою улюблену, якій я завдячую, що зараз тут!

 (Поют все вместе)

Какое небо голубое!
Мы не поклонники разбоя!
На хвастуна не нужен нож,
Ему немножко подпоешь
И делай с ним, что хошь.

Покуда живы жадины вокруг,
Удачи мы не выпустим из рук.

Какое небо голубое!
Мы не поклонники разбоя:
На жадину не нужен нож,
Ему покажешь медный грош
И делай с ним, что хошь.

Пока живут на свете дураки,
Обманывать нам, стало быть, с руки.

Какое небо голубое!
Мы не поклонники разбоя:
На дурака не нужен нож,
Ему с три короба наврешь
И делай с ним, что хошь.

Какое небо голубое!
Живут на свете эти трое.
Им, слава богу, нет конца
Как говорится, зверь бежит -
И прямо на ловца.

 Добро пожаловать на 112 канал и подобные ресурсы!

А якщо моїм шкурним інтересам?
 Так що у фактів мало шансів.
А якщо до цього додати ще й моє его, моє бажаня зберегти внутрішню психологічну рівновагу, для яких признання власних помилок, собственної глупості, собственної нічтожності є абсолютно неприємлємо?
 Так що welcome to КРАЇНУ МРІЙ!
 Welcome to паралельну реальність Голобородька!

 Країна стане сильною, не тоді коли більшість буде думати ОДНАКОВО, а тоді коли більшість буде ДУМАТИ!

(фейс)

   Нескрою. Мені повезло. У мене була фора. Я україномовний, народився в селі, і в мене немає вищої освіти.
 А уявляєте як самовизначатися людині з вищою освітою? - умнєє по опрєдєлєнію! А якщо ще й руськоязичний? - вообщє почті аристократ! (не чета телячій мові). А якщо ще й народився в великому місті? Так отож!
 А ще існує основополагающа для людини річ - збереження зони свого внутрішнього психологічного комфорту. Я наблюдав в реальному житті, коли не бажання сприймати любу критику, звісно неприємну для ега, доводило до того, що людина доходила в своєму запереченні реальності, тільки щоб не нарушати свого внутрішнього психологічного комфорту, майже до степені справжнього клінічного ідіота -
"якщо факти суперечать моїм уявленням - то тим хуже для фактів!"

 Неможливо не замітить що серед 75 зеленківських огромна частина це позитивні люди. І це внушає оптимізм. А те, що вони, по дитячому, психоемоціонально і інтелектуально незрілі, по суті - дорослі діти: 30річні, 40річні, 50річні, 60річні діти, які досі вірять, що "Прилетит вдруг волшебник в голубом вертолёте и бесплатно покажет кино" і їм ще предстоїть убідиться, що і кіно їм не понравиться, і буде воно не безплатним. Але іншого способу подорослішати немає. А до тих пір деякі нехороші дорослі дяді будуть використовувати їхню дитячу віру в те, що Дід Мороз існує насправді і спішить до них з подарками. Така собі, наразі, політична, педофілія - використовувати  дитячу незрілість деяких дорослих людей в своїх корисних цілях - по суті, поімєть їх.