__Перша стадія - естетичний ад.

 Це ж в якому естетичному аду нада було взростати і формуватись, щоб зелена пошлость це було найкраще що сталось в їхньому житті..
 Друга стадія - естетична пустеля..
 Це ж в якій естетичній пустелі нада було взростати і формуватись, щоб зелена пошлость не викликала ніяких негативних емоцій - тобто, нейтральне ставлення..
 Третя стадія - відраза, але недостатня..
 І нарешті - естетичний рай. Хто взростав і формувавсь в естетичному раю на дух не переносить зелену пошлость. Має глибоку й стійку ідіосинкразію і алергію до найменшого дуновєнія вєтєрка з найменшим присмаком, навіть натяком на присмак зеленої пошлості, зеленої воні, зеленого вонізма, зеленого вонідла..

 Моє особисте ставлення на прикладі.
 Доволі відома публічна особа, яку я поважав, але вона не то шо почала підмахувать зеленим, а просто не виражає ніякого протесту, критики, зневаження до зелених потвор. Цього було достатньо, щоб викреслити людину з людей. Хоча я прекрасно розумію чому вона так чинить - щоб уникнути бусифікації, щоб не втратити положення, статус, щоб не втратити звичний рівень життя..