Безвідповідальність і боягузтво страшніші за підлість

Під час ранкової прогулянки сквером я зустрів Сашу і не впізнав його, хоча колись ми дружили. Дреди до поясу, татуювання на обличчі, прозорий синій погляд, відчужений, потойбічний. Земляни так не дивляться. Сказав, що тепер за паспортом він Іосиф-Іммануїл.
Розказав мені свою історію, після якої трагедія Анни Кареніної здається капризом празної барині: любить, не любить, плюне, поцілує...
Переїхав до Києва, отримав MBA і заснував свою ІТ-компанію. Зустрічався одночасно з двома жінками, обидві завагітніли. Одна зробила аборт, з другою одружився. Народилася дитина, винайняли няню, яка не догледіла і дитина потонула у ванні. Няню посадили, жінка збожеволіла.
Намагаючись зберегти уламки родини, переїхав у будиночок біля моря, в якому жінка і повісилася. Сам-один весь час гуляв берегом, поміж каменів з давньогрецькими іменами, що стирчать з води від створення світу. Зараз у Дніпрі, працює барбером.
А я багато курю і відчуваю якийсь надфантомний біль. Ніби болить те, чого ніколи не існувало і не могло існувати. Відстороненість, несумісна з життям.
Віктор Лукін

P.S. Інколи людські історії сильніші за кіно чи серіал і навіть здаються нереальними. Насправді спочатку безвідповідальність, потім знову безвідповідальність і знову безвідповідальність. Люди, які не беруть своє життя в свої руки отримують трагедії. Вони перекладають прийняття рішень на інших і мають такі історії. Жахливі історії але наслідок слабкого духу і боягузтва. Я впевнена він не зробив висновків, бо змінив ім‘я, дреди. Можливо мої слова різкі, але я бачу цілі життя людей, які уникали відповідальності і отримували такі самі страшні наслідки. Не дарма є вислів,що безвідповідальність і боягузтво страшніші за підлість.