Про Dорогу I дуже Sлавну Uкраїночку
ЇЇ характер повністю відповідає її імені – вона суцільна таємничість і морська гладь.
Спочатку я думала, що вона – член олімпійської збірної по стрільбі, бо її коментарі в замітках завжди настільки влучні, що аж дух захоплює.
Потім я думала, що вона архітектор. Самий справжній. Як Гауді.
Тоді у мене мелькнула здогадка, що вона - наш український Паганель, так багато вона всього бачила і дослідила.
А потім я здогадалася, що вона настільки багатогранна, настільки любить життя у будь яких його проявах, що навіть укуси бджіл чи зустріч зі змією не здатні зупинити її.
Ви багато бачили в своєму житті людей, які в будь-якій непомітній для нашого ока дрібниці бачать прекрасне? І не тільки бачать, а ще й майстерно це прекрасне фотографують? Та й ще й інших людей з цим прекрасним знайомлять?
От наша DISU саме з цієї когорти людей.
Завдяки їй я можу віртуально подорожувати вуличками Києва чи околицями інших міст, якими вона зацікавилася. Доторкнутися до старих стін і відчути під пальцями шорсткість дореволюційної цеглини. Зустріти вологий затуманений світанок десь на тихій Росі чи відчути, як пахне свіжозораний чорнозем, по якому повільно і гордовито чвалає рудий і екзотичний бузько. Бути свідком того, як місячний диск на нічному небі із маленької жовтої цяточки повільно переростає у великий блідий сирний диск. Полюбуватися галявинами жовтих річкових ірисів і посміятися над кумедними білочками у парку. Інколи ловлю себе на думці, що дивлюся на світ і сприймаю його її очима. Трохи незвично, але я цій обставині дуже рада!
Вона цього не знає, але саме завдяки їй я купила і тепер гладжу товсте пузико Хотею.
Саме завдяки їй я все більше впевнююся, що люди, які випадково «прийшли» до мене - дверима не помиляються.
Саме вона стверджує, що бути щасливим – це нормально, бо щастя – це не подарунок долі. Це спокійний фон нашого життя, базова комплектація.
І саме щастя я бажаю їй і всій її сім'ї! У всьому!
Цілую тебе, disu!
І ціную!
А які гэта Сірожу вы тут шукаеце?
Я його не бачив, чесно вам кажу
А я сто разів казав: Соня! Слідкуй за Сєрим! Не пускай його далі Гідропарку…
Це ви того Сірожу шукаєте, який мене в минулому році після матчу «Зеніту» у Неві хотів втопити?
А я не скажу, де він ховається, тисячу чортів йому в печінку
Да-да-да! Саме оцього, з отакенною шевелюрою, Сірожу з Пущі-Водиці, ми шукаємо!
Хоч би вуса тільки не збрив, бо хрєн найдем...
Нє, шукачі!
Ви майте на увазі - ми своїх, лисих і вусатих, в обіду не даємо!!!!!!
Та ти шо?….А хто ж йому погрожує?
Та нападають тут на нього всякі.
Он той рудий. І отой чорнявий. І ота білявка...
Та ти що? А він що? А вони що?
Ой, як же ж цікаво, я аж петлі погубив...
А що він? Щиро отак дивується, не розуміє, за що на нього нападають.
Він же чисту правду каже…
Тю! Та розслабтеся ви.
Сидить десь Сєрий, розслабляється, як оце я зараз…
А я ж уже казав якось Соні...
Та що ти заладив, як попугай - Соні, Соні...
А що та Соня може? Він як писав свої сценарії, так і пише. Йому ж ніхто не указ
Нічого не знаю, не бачили ми такого останнім часом
А Сірьожа, тим часом, десь готувався до флешмобу імені себе.
Бо всі ж знають, що Серьожа – молодець!
Что под балконом моим стоишь?
Я - не Джульетта, я - Карменсита
(нескромно, да, но ноблесс оближ *).
Прости, Ромео! Мои визиты -
налёты вооружённых банд;
будь осторожен — бывают жертвы.
Не я - то ласкова, то груба, - не я нужна твоему сюжету.
Не я, не я, чья рука легка,
а сердце — самой червовой масти;
как тряпка красная для быка,
желает порванным быть на части
(с утра в минуту ударов сто,
и валерьянка не помогает).
Ну что ты, право, стоишь как столб? Тебе, Ромео, нужна другая.
...Чтоб - рядом, в радости и беде,
на кухне, в ванной, в дремоте пробок.
Пусть - ни либидо, ни дуэнде,
но обеспечит любовь до гроба
(вернее - гроб до того, как ты
наскучишь попросту ей до смерти).
Аплодисменты. Слова. Цветы. Печальней повести нет на свете.
Тебе, Ромео, нужна не я,
не я, чьи пальцы белы от жара
Иди, Ромео, и пей свой яд -
я буду ждать своего
кинжала
(с) Ракель
«Noblesse oblige» [ноблес обліж] - французський фразеологізм, що буквально означає " дворянське походження зобов'язує"
Початок: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/
Одна маленька дівчинка народилася колись у славному забугорному місті,
що на березі великого океану.
Тому вона з дитинства любила гратися з пісочком і крабами на пляжі
Носила намиста з панцирів мідій, не боялася японців, які масово добиралися вплав на берег
Золоторогої бухти, щоб купити нерозтаможений радянський «Жигуль» і змалечку уміла керувати
праворульною японецькою машиною.
Шкільні роки пройшли швидко, весело і безтурботно
Та й студентські роки промайнули якось непомітно
Зазі виросла умнічкою і красунечкою, вийшла за коханого чоловіка
Гарна ідея: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/
Непомітно для неї, на екрані ноуту фрази із її презентації почали крутитися, як калейдоскоп, а вона сама стала його маленькою частинкою. Ні, не той калейдоскоп із дитинства - тонка трубка із набором різнокольорових скелець у лінзі, що складаються у чудернацький орнамент, якщо покрутити трубку "вліво - вправо". Цей калейдоскоп складався із якихось різнокольорових фрагментів її життя, які мерехтіли перед очима, як слайди, змінюючи один одного і вона ледь встигала їз роздивитися
* * * * *
* * * * *
"Самой любимой, Самой красивой, Самой лучшей Мамочке на свете!" Синуля-першокласник, соромлячись, подарував їй, повернувшись зі школи, цю вітальну листівку з 8 Березня. Наклеєні саморобні тюльпани, кучерява мімоза із мілко порізаних жовтих ниток - це був найдорожчий букет для неї. Багато букетів ще потім було в її житті, але саме цей, синів, перший і такий незграбний, залишається самим найкращим із усіх отриманих нею букетів. І саме його так несподівано вихопила пам'ять...
* * * * *
"Дитиночко, їж, я тебе дуже прошу! Люди ж думають, що ми тебе голодом моримо"...- бабуся сидить навпроти неї за столом і впрошує її з'їсти ще хоч трішечки. "Ні-ні-ні, - вона міцно стиснула зуби і махає головою із сторони в сторону, - не бууууду, не хоооочу..." Їй подобається ця смішна і весела щоденна гра - тримати повен рот каші, не ковтаючи, а бабуся тільки важко зітхає: "Ну, біжи вже, шило наше. І що воно з тебе виросте, отакої худющої? Хіба що балерина, тільки туди беруть таких"...
* * * * *
"Happy birthday to you! Happy birthday to you!" - раптом почула бадьорий спів. Вранішній офіс, багатьох колег ще немає на роботі, всі лампи не включені і тому в приміщенні ще напівтемрява. І от, з напівтемряви, виходить співаюча трійця, несе щось велике і кругле в витягнутих руках і прямує до неї. Ті колеги, що вже є на роботі і підійшли її привітати, в здивуванні розступилися і вона побачила, хто саме для неї співає - її шефиня, одягнута в костюм кобри, Том Форд в білій перуці і ковбойському капелюсі і Кіліан Хеннессі в спортивному костюмі і в'єтнамках. Мужчини дарують їй цілу головку сиру "Пармезан", а шефиня, випромінюючи доброту, як мати Тереза, тягне сольну партію і з усієї сили старається не фальшивити. Вона від здивування і сміху не може втримати той важкий сир в руках, він, смішно перевалюючись із сторони в сторону, котиться по коридору і всі кидаються наздоганяти сирний смаколик. І всі такі веселі і щасливі, ніби це у них день народження. "Чому ж ви не наздоганяєте свій подарунок, мадам? - запитав у неї, сміючись, Кіліан...
...Мадам? - вона відчула дотик чиєїсь руки на своєму плечі. - Мадам, просинайтеся! Літак скоро приземляється, потрібно приготуватися до посадки, - над нею схилилася стюардеса. Вона відкрила очі. Невже вона заснула? І що це вона бачила - сон, фантазії чи уривки зі свого життя? З динаміка пролунав голос пілота: "Мадам, мсьє! Через 10 хвилин борт № 7982 рейсом "Париж - Гонконг" здійснить посадку в міжнародному аеропорту Чхеклапкок. Дякуємо, що вибрали політ з нашою авіакомпанією!" Вона подивилась у ніч за круглим вікном. Внизу розстилалося гаряче, ніби дихаюче, море з мільйонів нічних вогнів, якими виблискувало загадкове місто. Якою буде її перша подорож сюди? З хвилюванням вдивлялася вона в ці далекі світлячки і раптом побачила,як із різнокольорових вогнів утворюється напис:
" Hello, MARA! This is your new happy life! "
