Річниця повномасштабної війни

Сьогодні річниця повномасштабної війни. Рівно рік тому Лаптєстан вторгся на територію України для "восстановлєнія вялікой страни", бо розвиватись іншим чином русня не вміє — лише за рахунок ресурсів новоокупованих земель.

Війна — це страх. Ми дізнались, як лунають вибухи. Вони зовсім не схожі не фейєрверки та пітарди. Ми почули прольоти ракет. Ми дізнались, наскільки агресивні та варварські русаки. Ми втратити багато людей і населених пунктів. Постраждали архітектура та історичні пам'ятки. До ЄС і США дійшло наскільки небезпечна Рашка.

Події розвивались швидко, тож було декілька етапів. Спочатку всі шукали радіомаячки та мітки на дорогах і дахах. Потім — диверсантів у лісах. Десь з початку - з середини квітня, коли відігнали русню, вибухи припинились. Наступний період загострення — масові ракетні атаки по інфраструктурі, що розпочалися з жовтня. Далі вони розбавились нальотами дронів-камікадзе. Так  що українці пережили багато різних загроз.

Найбільше враження: низко пролітаючий винищувач, порожні вулиці та порожні полиці в магазинах, стояння у черзі за яйцями під час вибухів. Ну і звичайно, як дрижать вікна від вибухів.

Людина звикає до всього. І до війни теж звикли. Хоча з довоєнним часом все одно не порівняти. І, нажаль, такі часи надовго. Попри оптимістичні прогнози російсько-українська війна не закінчиться цього року. Та й після припинення активних бойових дій ракетні атаки навряд чи припиняться. Тому не буде навіть так, як було у 2013-2021. Треба якось звикати і прилаштовуватись під воєнний період.