Затишшя після поїздок

Після тижня в шаленому ритмі — трьох подорожей (в різні області) майже за один тиждень, намітилось затишшя. Ну, проте можна спати хоч до обіду і не треба зрання визирати на вулицю. Правда, враження від поїздок розвіюються. Тож скоро захочеться ще кудись поїхати. Ось тільки з ким і куди?

І це притому, що такі подорожі часто пов'язані з пригодами. Наприклад, як виїжджав з Остра. Прийшли на автостанцію завчасно. А маршрутки, яка повинна бути за розкладом, немає. Шо робити? Чекати наступну. Тим часом погодка стає дратувати: вітер, пасмурно. Наступна маршрутка через годину. Чекаємо. І тут звідкісь — похоронна процесія (біля автостанції розташоване кладовище).

Сидимо в очікуванні рейсу на Київ. Маршрутка стоїть годину! А чекати все важче: починає боліти голова.

Сів у маршрутку. До головного болю доєдналась нудота. Причому міг би реально блюванути — настільки нудило. Ще й в автобус підсадили якось алконавта з бодуна. Дивлячись на нього ще більше хотілось проблюватись. Але було б соромно, бо мужик напився, а я просто чимось травонувся.

В дорозі стало спекотно. Нудота. Краєвиди за вікном не дуже, хоч і місця нові.

Полегшало лише як приїхав додому.