Прогулянка до недобуду
- 07.02.18, 12:16
Їздив в Центр зайнятості в Дарницю. Приперся за годину раніше. Думав, пофоткаю маршрутки. Але освітлення було непідходяще. Тому просто намотав кола навколо станції метро "Дарниця".
Презентація була від поліції. Агітували, але нікого не зацікавило. Деякі демонстративно пішли до завершення заходу. Тому презентація пройшла швидко.
Потім дотопав до "Чернігівської" і на трамваї поїхав на Троєщину. Зустрівся із подружкою і вона чигирями повела до ТЕЦ-6. Як Сусанін завела - довелося дивитись по карті. Намотали декілька зайвих кілометрів. Але відмовлятися від вилазки не стали.
Блукали по полям і зарослям і вийшли до градирень. Подружка пояснила, що мій варіант був більш палевний, тому йшли в обхід. А обхід був довгий і трешовий: повз річки і канали, газопроводи, високовольтні ЛЕП, службову залізницю. Ледве не зайшли на територію промзони ТЕЦ. Нудний шлях по (а потім вздовж) залізниці. Недобудований асфальтний завод з'явився несподівано.
Місце мрачне. Краєвиди депресивні: недобудовані будівлі і піщані котловани, перемежовані озерцями з кригою. Будівель мало. Ще й десь розтягнув коліно (мабуть, від перенапруження - бо різких рухів не робив, а спуски-підйоми і ходіння над урвищами були).
Фоткати особливо було нічого: клацав, щоб вийшло хоча б 30 знімків. Вийшло навіть більше. Але все одно малувато для репортажу.
Назад не захотіли йти зворотнім шляхом. Пішли через ліс. Якось обійшли кладовище для тварин і вийшли до озера Алмазне. По дорозі навіть зустріли двох чоловіків. Хоча місця дикі.
Довго йшли вздовж озера. Інколи траплялись люди - рибалки. Вийшли до Лісового кладовища. Ще й Мері запропонувала пройти через нього. Здивувався, що вона начебто перехрестилась, як зайшли на кладовище.
Картина моторошна. Навіть фоткати не став. Одна справа, коли поминальний день. І зовсім інша - коли на кладовищі нікого (ну, як нікого - декілька машин було). А саме кладовище просто величезне. Побачили нові могили і похоронну процесію. І нарешті, вийшли до лісу.
Знайшли потрібну стежку і знову довго й нудно йшли по лісу. Ліс перемежувався із піщаними схилами і болотами. Знову мрачняк. Болота в Поліссі симпатичніше.
Як не дивно, навіть не втомився після такого довгого пішого походу. Хоча вийшло близько 15 км (думав, пройшли більше).
Презентація була від поліції. Агітували, але нікого не зацікавило. Деякі демонстративно пішли до завершення заходу. Тому презентація пройшла швидко.
Потім дотопав до "Чернігівської" і на трамваї поїхав на Троєщину. Зустрівся із подружкою і вона чигирями повела до ТЕЦ-6. Як Сусанін завела - довелося дивитись по карті. Намотали декілька зайвих кілометрів. Але відмовлятися від вилазки не стали.
Блукали по полям і зарослям і вийшли до градирень. Подружка пояснила, що мій варіант був більш палевний, тому йшли в обхід. А обхід був довгий і трешовий: повз річки і канали, газопроводи, високовольтні ЛЕП, службову залізницю. Ледве не зайшли на територію промзони ТЕЦ. Нудний шлях по (а потім вздовж) залізниці. Недобудований асфальтний завод з'явився несподівано.
Місце мрачне. Краєвиди депресивні: недобудовані будівлі і піщані котловани, перемежовані озерцями з кригою. Будівель мало. Ще й десь розтягнув коліно (мабуть, від перенапруження - бо різких рухів не робив, а спуски-підйоми і ходіння над урвищами були).
Фоткати особливо було нічого: клацав, щоб вийшло хоча б 30 знімків. Вийшло навіть більше. Але все одно малувато для репортажу.
Назад не захотіли йти зворотнім шляхом. Пішли через ліс. Якось обійшли кладовище для тварин і вийшли до озера Алмазне. По дорозі навіть зустріли двох чоловіків. Хоча місця дикі.
Довго йшли вздовж озера. Інколи траплялись люди - рибалки. Вийшли до Лісового кладовища. Ще й Мері запропонувала пройти через нього. Здивувався, що вона начебто перехрестилась, як зайшли на кладовище.
Картина моторошна. Навіть фоткати не став. Одна справа, коли поминальний день. І зовсім інша - коли на кладовищі нікого (ну, як нікого - декілька машин було). А саме кладовище просто величезне. Побачили нові могили і похоронну процесію. І нарешті, вийшли до лісу.
Знайшли потрібну стежку і знову довго й нудно йшли по лісу. Ліс перемежувався із піщаними схилами і болотами. Знову мрачняк. Болота в Поліссі симпатичніше.
Так йшли і вийшли до цивілізації. Від лісу до міста непомітний перехід. І хоча то крайня межа масиву, на вулиці було чимало людей.
Поїхали разом на маршрутці до "Лісової".
Як не дивно, навіть не втомився після такого довгого пішого походу. Хоча вийшло близько 15 км (думав, пройшли більше).
1
Коментарі